Справа № 464/7234/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/420/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 червня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 02.04.2025 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, яке призначено вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2024, обвинуваченому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 1 місяць.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі та звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців, ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ТзОВ «ЕКСПЕРТФАН» до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково та ухвалено стягнути із обвинуваченого на користь ТзОВ «ЕКСПЕРТФАН» - 4370 грн 42 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він, достовірно знаючи, що в країні діє воєнний стан, 10.08.2024 в період часу з 18:38 год по 18:46 год, перебуваючи в приміщенні магазину «Чудо острів», який належить ТзОВ «ЕКСПЕРТФАН», що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 62, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгівельного прилавку майно, яке належить ТзОВ «ЕКСПЕРТФАН», а саме: набір конструктора LEGO (Конструктор Audi Q e-tron), вартістю 4370,42 грн без ПДВ, після чого з викраденим товаром пройшов через антикрадіжні ворота на вході в магазин, не здійснивши оплати за товар, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв ТзОВ «ЕКСПЕРТФАН» матеріальну шкоду на суму 4370,42 грн. (без ПДВ).
В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду змінити, та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
В мотивах апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції повинен був врахувати при призначенні покарання обвинуваченому наявні обставини, що пом'якшують покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства. Звертає увагу на незаконності призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2024 року, оскільки такий на даний час не набрав законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_7 на розгляд апеляційної скарги не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце такого, а тому, оскільки у апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України, його участь не є обов'язковою, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги у його відсутності.
Заслухавши доповідача, доводи захисника, яка підтримали апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом першої інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується формально, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував всі обставини, на які покликається захисник у апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, а саме вироком Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України; вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Відтак, з огляду на те, що новий злочин вчинено обвинуваченим в період іспитового строку, колегія суддів приходить до переконання, що він, вчинивши новий злочин, на шлях виправлення не став, а тому його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неможливим.
Відтак, лише відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства сприятиме досягненню мети покарання, яка відповідно до ст. 50 КК України, полягає не лише у карі, а й у виправленні засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції незаконно призначив обвинуваченому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, оскільки вирок Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2024 року не набрав законної сили колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки призначення покарання за сукупністю злочинів не залежить від набрання вироком законної сили.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що підстав для зміни вироку Сихівського районного суду м. Львова від 02.04.2025 року із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Сихівського районного суду м. Львова від 02.04.2025 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4