Єдиний унікальний №333/6529/24 Головуючий в 1 інст. Ходько В.М.
Провадження №33/807/561/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
9 травня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мельнікова В.Є. на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що він 17 липня 2024 року о 17 год. 35 хв. в м. Запоріжжі, вул. Оріхівське шосе, поблизу буд. 14А, керував автомобілем Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 (на чорному фоні), перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №6658 від 17.07.2024. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом, про повторність попереджений. Чим порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Мельніков В.Є., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що судом першої інстанції при розгляді справи допущений спрощений підхід, оскільки суд прийшов до висновків, які не підкріплені жодним належним доказом, а послався лише на матеріали направленні співробітниками патрульної поліції та на припущеннях останніх, що відповідно до вимог діючого законодавства не може бути доказом.
Наголошує, що поліцейські, які складали протокол відносно ОСОБА_1 до суду не з'явились, через що не були допитані. Однак, саме останні могли підтвердити чи спростувати факти щодо порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення та фіксації факту відмови від проходження освідування на стан сп'яніння, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Стверджує, що обставини, викладені в протоколі, не відповідають фактичним обставинам справи та подіям, які відбулись 17 липня 2024 року, оскільки ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а знаходився поруч з автомобілем, який не перебував в стані руху. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт порушення водієм ПДР України і як наслідок, законних підстав його зупинки за таке порушення.
Звертає увагу, що відеозапис події не містить фіксації ознак сп'яніння у водія, роз'яснення останньому вимог ст. 266 КУпАП та його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, відсутнє роз'яснення наслідку зміни водієм позиції не проходити огляд на стан сп'яніння, та через таку зміну позиції наслідку складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Просить скасувати постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження в справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ні він, ні ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймали. 4 лютого 2025 року, поштовим зв'язком захисник звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Однак, постановою судді Запорізького апеляційного суду від 3 березня 2025 року, йому було повернуто апеляційну скаргу, яка була подана ним у встановлений ст. 294 КУпАП строк, з роз'ясненням права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог КУпАП.
Отже, вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що клопотання апелянта підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Мельніков В.Є. звертався до суду апеляційної інстанції в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 р. (а.с. 71-75), яка постановою судді Запорізького апеляційного суду від 3 березня 2025 р. (а.с. 79-81), повернута захиснику через недотриманням вимог ст. 271 КУпАП, що не є перешкодою для повторного звернення до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року.
Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мельнікова В.Є. про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. №28), відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останніх, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставинами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 817499 від 17 липня 2024 року підтверджується:
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 липня 2024 року (а.с. 5);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 6658 від 17 липня 2024 року. Вказаним висновком встановлено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння (метамфетамін, амфетамін) (а.с. 6);
- відеозаписом події (а.с. 9).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції за № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Працівниками поліції вказані вимоги дотримані.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються відеозаписом події, яким зафіксовано зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , відсутність з боку останнього жодних заперечень з приводу керування ним транспортним засобом (час запису 02:18:08).
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт порушення водієм ПДР України і як наслідок, законну його зупинку за таке порушення, суддя апеляційного суду вважає безпідставними.
Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно до приписів ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час події, яка зафіксована в протоколі за участю ОСОБА_1 .
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту співробітниками поліції для перевірки. Однак, поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння. Під час огляду речей і транспортного засобу останнього, було виявлено речовину, схожу на наркотичний засіб, внаслідок чого на місце події була викликана слідча оперативна група та пройдено ОСОБА_1 медичний огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, результати якого виявилися позитивними.
Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про оскарження дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 267 КУпАП.
Крім того, з огляду на предмет дослідження в рамках складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу недотримання останнім вимог п. 2.9а ПДР.
Доводи щодо не роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності при складенні протоколу про адміністративне правопорушення слід відхилити, оскільки ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України були роз'яснені, про що міститься його підпис у протоколі.
Посилання адвоката на те, що судом допущений спрощений підхід до розгляду справи, а саме не допитано працівників поліції, суддя апеляційного суду відхиляє, оскільки ні ОСОБА_1 , ні його адвокат з відповідним клопотанням до суду не зверталися.
При цьому слід зауважити, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.
Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на матеріалах провадження, спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Поновити адвокату Мельнікову Віталію Євгеновичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Мельнікова Віталія Євгеновича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 333/6529/24