Справа № 337/721/25
Номер провадження 2/337/789/2025
17 червня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
за участю секретаря - Трегуб Т.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) (юридична адреса: вул.Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11.02.2025 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 88796,75 грн, а саме: за кредитним договором №100042151 в розмірі 17765,00 грн, з яких : - 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, - 12765,00 грн. - сума заборгованості за процентами; за кредитним договором №2646904 в розмірі 71031,75 грн, з яких - 13900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 57131,75 грн. - сума заборгованості за відсотками, посилаючись на неналежне виконання своїх зобов'язань з боку відповідача за кредитними договорами, а також просить стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що 4.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 100042151.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» » передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу № 16072024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17765,00 грн, з яких : 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12765,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, 01.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2646904. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача
17.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №17052023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 17.05.2023 року до договору факторингу№17052023 «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 71031,75 грн, з яких 13900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 57131,75 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою судді від 14.02.2025 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін.
17.02.2025 року відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги визнаються частково, просять стягнути по першому та другому кредиту суму основного боргу на погашення заборгованості, нарахований розмір відсотків відповідачем не визнається. Законом України «Про споживче кредитування» нормативно зазначено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов'язань по споживчому кредиту, не може перевищувати подвійної суми, по договору кредитування, та не може бути збільшена. За кредитним договором № 10042151 становить: 5000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12765 грн. сума заборгованості за відсотками. За кредитним договором № 264904 заборгованість становить: 13 9000, 00 грн. сума заборгованості основою сумою боргу. 57131, 75 грн. заборгованості за відсотками. В першому випадку сума відсотків перевищує тіло кредиту фактично 2 2,5 рази, а в другому випадку в чотири разі, що є неприпустимим. Крім того, до суду не надано документ, який свідчить про механізм нарахування відсотків, що не надає можливість перевірити його обґрунтованість, просить зменшити розмірі відсотків у розмірі 12765 грн. за кредитним договором № 1004215 до 5000, 00 грн. Зменшити розмір відсотків у розмірі 57131, 75 грн. кредитним договором № 264904 до 13 9000, 00 грн.
Ухвалою суду від 20 травня 2025 справа прийнята до провадження судді Салтан Л.Г. за повторним автоматизованим розподілом судової справи на підставі розпорядження №8 від 19.05.2025.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, причину неявки суд не повідомили, з заявами про відкладення не зверталися.
Від представника відповідача Левицької Ю.В. подана заява щодо врегулювання спору за участю судді шляхом проведення закритих нарад зі сторонами та відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Натомість, до суду надійшла заява про врегулювання спору за участю судді лише від представника відповідача , згода позивача щодо врегулювання спору суду відсутня. Отже згода обох сторін, яка необхідна для задоволення клопотання, суду не надана. Таким чином враховуючи відсутність згоди представника позивач щодо врегулювання спору, підстави для проведення процедури врегулювання спору відсутні.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, враховуючи тривалий час судового провадження - чотири місяці та відсутність згоди позивача на укладення мирової угоди, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з'явився в судове засідання.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 4.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 100042151 за яким відповідач отримав 5000 грн строком на 30 днів під умови сплати процентів, за стандартною ставкою 5% в день з періодичністю здійснення платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача
Як підтверджено платіжним дорученням 36104057, 4.12.2021 року грошові кошти були перераховані на банківську картку відповідача НОМЕР_1
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» » передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу № 16072024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17765,00 грн, з яких : - 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, - 12765,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, 01.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 2646904 за яким відповідач отримав 13900 строком на 360 днів під умови сплати процентів, за стандартною ставкою 1,99% в день з періодичністю здійснення платежів зі сплати процентів -кожні 30 днів.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача
17.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №17052023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 17.05.2023 року до договору факторингу№17052023 «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 71031,75 грн, з яких - 13900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 57131,75 грн. - сума заборгованості за відсотками
З моменту отримання права вимоги відповідачем, а саме з 17.05.2023 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Між сторонами існує спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина 1 ст. 1056-1 Кодексу).
У пунктах 10, 28 спірних договорах, "Реквізити та Підписи Сторін" та Додатках до них,
Аналізуючи умови укладених кредитних договорів в електронній формі, суд на своє глибоке переконання, вважає встановленим, що сторони узгодили розмір кредитів (позики), грошову одиницю, в якій надані кредити (позики), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Електронні оригінали вищевказаних договорів знаходяться у позивача, відповідач із клопотанням про витребування оригіналів електронних доказів до суду не зверталася. Також копія електронного договору наявна і у відповідача, яка була надіслана йому на власний гаджет, який використовувався останнім для оформлення та підписання договорів. Факт відсутності волевиявлення відповідача щодо укладання кредитних договорів , спростування отримання кредитних коштів, з боку відповідача жодним доказом не підтверджений. Враховуючи надану суду інформацію, суд вважає встановленим, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами, а тому повинен виконувати узяті на себе зобов'язання з їх повернення та сплати відсотків. Доказів на виконання узятих зобов'язань відповідачем суду також не надано.
Згідно з ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Права набуття позивачем вимог за укладеними договорами підтверджено наданими суду договорами факторингу, з додатками, додатковими угодами до догорів, акт прийому-передачі Реєстру боржників, витягами з Реєстру боржників перерахування коштів від фактора клієнту за договорами факторингу, а тому позивач вважає цілком доведеними, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами.
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як зазначалось вище, позивач, з метою досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача повідомлення про відступлення клієнтом прав вимоги заборгованості фактору та про порядок погашення заборгованості за кредитними договорами, договорами позики та включення персональних даних останнього до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Проте всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань, не погасив наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
При цьому суд враховує, що відповідачем фактично визнаний факт отримання та користування кредитними коштами та не оспорений розмір заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача становить:
-За кредитним договором № 10042151 у розмірі 17 765 грн. з яких: 5000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12765 грн. сума заборгованості за відсотками,
-За кредитним договором № 264904 в розмірі 71031,75 грн. з яких: 13 9000, 00 грн. сума заборгованості основною сумою боргу, 57131, 75 грн заборгованості за відсотками.
Визначаючи розмір заборгованості позивачем, крім заборгованості за основним боргом, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідач вважає розмір нарахованих відсотків незаконним, оскілки розмір відсотків значно перевищує заборгованість за тілом кредиту.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд враховує наступне.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Встановлено, що 2.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 100042151 за яким відповідач отримав 5000 грн строком на 30 днів під умови сплати процентів, за стандартною ставкою 5% в день з періодичністю здійснення платежів зі сплати процентів -кожні 30 днів.
Тобто, розмір відсотків за зазначеним кредитним договором в межах строку кредитування становить:5000/100%*5%*30= 7500 грн.
01.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 2646904 за яким відповідач отримав 13900 строком на 360 днів під умови сплати процентів, за стандартною ставкою 1,99% в день з періодичністю здійснення платежів зі сплати процентів -кожні 30 днів.
Тобто, розмір відсотків за зазначеним кредитним договором в межах строку кредитування становить:13900/100%*1.99%*360= 99579,6 грн.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів від 1 та 4 грудня 2021 року в частині нарахування відсотків. Зазначені договори недійсними не визнані.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
При цьому, за кредитним договором від 4.12.2021 року позивач просить стягнути відсотки у розмірі 12765 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс/18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові об'єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
А тому сума процентів, що підлягає стягненню за кредитним договором № 100042151 від 4.12.2021 року становить 7500 грн, в межах строку кредитування, а не 12765 грн, як заявлено позивачем, при цьому доказів на пролонгацію договору позивачем не надано, тому вимоги щодо стягнення 5265 грн задоволенню не підлягають.
За кредитним договором № 2646904 від 01.12.2021 року укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відсотки позивачем нараховані в межах строку кредитування та відповідно до умов укладеного договору, а тому підлягають стягненню у заявленому розмірі, що становить 51131,75 грн., підстави для зменшення їх розміру відсутні, відповідач мав можливість надати до відзиву інформацію
про рух коштів на своєму банківському рахунку, якою спростувати розмір сплачених відсотків та відповідно надати контррозрахунок заборгованості по відсоткам, однак таким правом не скористувався.
На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити частково, у відповідності до ст.141 судовий збір стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам (94,07%).
Керуючись ст.ст 4, 12, 81, 263-265ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № 10042151 у розмірі 12 500 грн. з яких: 5000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 7500 грн. сума заборгованості за відсотками, за кредитним договором № 264904 в розмірі 71031,75 грн. з яких 13 9000, 00 грн. сума заборгованості осново боргу, 57131, 75 грн заборгованості за відсотками, тобто в загальному розмірі 83531,75 грн. та судовий збір в розмірі 2848,44 грн, а всього 86380 (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн.19 коп.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя: Л.Г. Салтан