Справа № 947/18305/25
Провадження № 3/947/2626/25
11.06.2025 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., розглянувши матеріали за протоколом серії ВАБ 220893, які надійшли з УПП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
В провадження Київського райсуду м. Одеси надійшов протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, в якому вказано, що 13.05.2025 року о 07:37 години, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90/1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz 316 ПЕ державний номер НОМЕР_1 (автобусом), надавав послуги з перевезення двох осіб (пасажирів) без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання та без отримання ліцензії на право провадження данного виду господарської діяльності, регулярність якого підтверджується фотоснимками з камер спостреження «Безпечне місто», чим порушив п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв'язку з викладеним було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, пам'ятка з ст. 268 КпАП України, роз'яснена, що підтверджується власноручним написом, свою вину не визнав та пояснив, що цей автобус належить йому, в нього це єдиний автомобіль. Раніше він працював в автопарку в м. Кілія. Потім він захворів на онкологічне захворювання, тривалий час перебував в лікарні. Переїхав жити до своєї сетри на АДРЕСА_2 . Йому часто потрібно їздити до лікарні та до аптек за ліками. Дві жінки що були у нього в автобусі, це його знайомі, одна його сусідка, він їхав до лікарні, вона його попросила підвезти її з подругою до «Привоза», ніяких грошей від них він не отримував та не повинен був отримати, підвозив по сусідські. Він хвора людина і він не може працювати по перевезенню пасажирів.
Дослідивши матеріалами про адміністративне правопорушення, беручи до уваги надані пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні, відеозапис, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.
Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган(посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно з ч.ч.1 ,2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається у вину ОСОБА_1 ставиться те, що 13.05.2025 року о 07:37 години, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90/1, він керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz 316 ПЕ державний номер НОМЕР_1 (автобусом), надавав послуги з перевезення двох осіб (пасажирів) без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання та без отримання ліцензії на право провадження данного виду господарської діяльності, регулярність якого підтверджується фотоснимками з камер спостреження «Безпечне місто», чим порушив п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Разом з тим, адміністративні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність як суб'єкт господарювання в розумінні наведених положень Господарського кодексу (систематичність надання послуг, отримання плати), що має бути підтвердженим відповідними належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України,ст.14 ГК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суб'єктами господарювання визнаються зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування), а також фізичні особи підприємці, які провадять господарську діяльність.
Окрім того, як вказано ОСОБА_1 у судовому засіданні у вказаний у протоколі час та день не надавав послуг з перевезення, а підвозив знайомих двох жінок, від яких жодних грошових коштів не отримував.
Матеріали справи містять відеозапис з якої вбачається, що дві жінки, які перебували в автобусі, пояснювали працівнику поліції, що вони знайомі та ніяких коштів не повинні були сплачувати ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
Абзац третій частини другої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 222-VIII від 02.03.2015
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Абзац четвертий частини другої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законами № 552-VIII від 30.06.2015 , № 1812-VIII від 17.01.2017
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме: вчинення три і більше разів. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Зі змісту наданих пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні у вказаний у протоколі день та час він не здійснював пасажирські перевезення, а у його автобусі перебували знайомі від яких він оплату не отримував. Тобто не надавав послуги з перевезень пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Крім того він взагалі не працює зараз через стан здоров'я.
Суд констатує що жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, окрім самого протоколу матеріали справи не містять. Доказів на спростування доводів ОСОБА_1 матеріали справи також не містять.
Відеозапис не свідчить про винуватість ОСОБА_1 . Разом з тим, з відеозапису, що дійсно в авто знаходились дві жінки, проте матеріали справи не містять відомостей про свідків, письмові пояснення таких ні протокол, ні матеріали справи не містять. Також відсутні відео докази, на підтвердження здійснення пасажирських перевезень здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015р. №222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Однак, достатніх, допустимих та достовірних доказів здійснення ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів, систематичності цього, матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи й відомості про вартість та оплату таких послуг.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити об'єктивну сторону правопорушення.
Таким чином, всебічного, повного та об'єктивного з'ясувавши усі обставини справи, дослідивши всі фактичні обставин справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП).
За таких обставин, провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП.
Керуючись ст. ст.221,247,280,283,284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1ст.164КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП Україниу зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г. В. Войтов