18.06.25
22-ц/812/1096/25
Провадження № 22-ц/812/1096/25 Суддя першої інстанції Лагода А.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
17 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 487/381/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі представниці позивачки - ОСОБА_1 ,
представниці відповідача - Малиновської Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_3 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лагоди А.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у зв'язку із навчанням,
20 січня 2025 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у зв'язку із навчанням.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 25 серпня 2006 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року шлюб було розірвано. Рішення набрало законної сили 05 травня 2014 року.
Від шлюбу сторони мають дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з матір'ю.
23 серпня 2017 року зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 .
З 28 серпня 2024 донька сторін зарахована на навчання для здобуття вищої освіти за спеціальністю «менеджмент» за освітнім рівнем «бакалавр» до Державного торговельно-економічного університету. Здобуття вищої освіти дочкою підтверджується попереднім договором від 08 серпня 2024 року № 2261здб-2024 та договором № 3814д/6к-2024 про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у Державному торговельно-економічному університеті від 28 серпня 2024 року, довідкою від 25 листопада 2024 року № 1102/30.
На даний час донька не працює, не має самостійного доходу, не має у власності будь - якого рухомого чи нерухомого майна, перебуває на повному утриманні матері. У зв'язку з навчанням донька потребує матеріальної допомоги. Крім оплати за навчання (здобуття вищої освіти по 38 000 грн за курс) потребує матеріальної допомоги на харчування, одяг, взуття, інших додаткових витрат на утримання.
Загальна сума вартості навчання та проживання доньки у гуртожитку за рік складає 46 000 грн. Позивачка не має можливості без матеріальної (фінансової) допомоги зі сторони відповідача повністю оплачувати навчання доньки у ДТЕУ, а також проживання її у гуртожитку.
Відповідач добровільно допомогу на утримання доньки не надає.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_7 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно до липня 2028 чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно починаючи з 20 січня 2025 року, і до припинення ОСОБА_5 навчання, але не більше, як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211.20 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що при вирішенні питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд врахував положення діючого законодавства у сукупності з наданими сторонами доказами, обов'язку обох батьків в рівній мірі нести витрати по утриманню повнолітньої дитини, розмір прожиткового мінімуму, який поступово збільшується, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши аліменти на користь позивача в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову частково та стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі 1 600 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач тяжко хворіє потребує постійного лікування та приймання призначених ліків. На лікування гроші надає його теперішня цивільна дружина. На теперішній час ОСОБА_2 проходить обстеження для отримання інвалідності.
На даний час, відповідач офіційно не працевлаштований, є фізичною особою-підприємцем, однак як ФОП також не працює та не отримує доходу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд не врахував цих фактів.
Суд не взяв до уваги докази про наявність на утриманні відповідача батька, який є інвалідом ІІ групи (безтермінова) по захворюванню онкологія, за яким він здійснює постійний догляд згідно рішення від 18 березня 2025 року.
Мати відповідача також тяжко хворіє, що потребує постійних матеріальних витрат.
Разом з тим, суд порушив статтю 182 Сімейного кодексу України, в якій чітко зазначено, що однією з обставин, які враховуються судом при визначені розміру аліментів, є наявність у платника аліментів непрацездатних батьків. При цьому, суд не просто має право враховувати чи не враховувати цю норму, а повинен її врахувати, оскільки вона є імперативною нормою, та містить чітку вимогу законодавства щодо врахування певних обставин при визначенні аліментів.
Також суд жодним чином не врахував того, що відповідач перебуває в цивільному шлюбі.
Оскільки відповідач не отримує дохід, не має заробітку, здійснює догляд за своїм непрацездатним і хворим батьком, має проблеми зі здоров'ям, то на сьогодні згоден допомагати матеріально у розмірі 1 600 грн щомісяця.
Судом також не враховано відсутність у справі довідки про доходи позивачки, наявність майна, транспортних засобів.
На день розгляду справи від позивачки відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці позивачки та представниці відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 січня 2007 року Міським відділом ДРАЦС Миколаївського міського управління юстиції.
22 квітня 2014 рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі № 489/1422/14-ц шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розірвано.
23 серпня 2017 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_10 ».
Згідно довідки заступника декану факультету Державного торговельно-економічного університету від 25 листопада 2024 року № 1102/30, ОСОБА_5 є студенткою І курсу денної форми навчання факультету економіки, менеджменту та психології з терміном закінчення навчання червень 2028.
Також судом встановлено, що 08 серпня 2024 року між Державним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_6 укладено попередній договір № 2261здб-2024 в якому передбачено, що за умови зарахування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 сплачує завдаток у розмірі 19 000 грн у рахунок належних платежів за договором про надання платної освітньої послуги.
28 серпня 2024 року між Державним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_6 укладено договір № 3814д/6к-2024 про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця. За умовами якого здобувачем освіти визначено ОСОБА_5 , за бакалаврським рівнем, спеціальністю - менеджмент, денна форма навчання, з терміном навчання 3 роки 10 місяців, загальна вартість освітньої послуги становить 152 000 грн (1 курс з 01 вересня 2024 року по 31 серпня 2025 року перший етап оплати 19 000 грн, при укладенні цього договору, другий етап оплати 19 000 грн не пізніше 20 січня 2025 року; 2 курс з 01 вересня 2025 року по 31 серпня 2026 року перший етап оплати 19 000 грн не пізніше 15 серпня 2025 року, другий етап оплати 19 000 грн не пізніше 20 січня 2026 року; 3 курс з 01 вересня 2026 року по 31 серпня 2027 року перший етап оплати 19 000 грн не пізніше 15 серпня 2026 року, другий етап оплати 19 000 грн не пізніше 20 січня 2027 року; 4 курс з 01 вересня 2027 року по 30 червня 2028 року перший етап оплати 19 000 грн не пізніше 15 серпня 2027 року, другий етап оплати 19 000 грн не пізніше 20 січня 2028 року, тобто по 38 000 грн за кожен курс).
Як свідчать копії квитанцій від 26 серпня 2024 року та від 22 листопада 2024 року ОСОБА_6 загалом сплатив 38 000 грн за ОСОБА_5 відповідно до попереднього договору № 2261здб-2024.
01 вересня 2024 року між Державним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_5 укладено договір найму жилого приміщення гуртожитку для проживання за період з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2025 року. На виконання умов цього договору ОСОБА_4 платіжною інструкцією № 0.0.3846645837.1 сплатила 8 000 грн в рахунок за гуртожиток № 1 кімната № НОМЕР_3 (з вересня 2024 по червень 2025), студент ОСОБА_5 .
Допитана в судовому засіданні 02 квітня 2025 року донька сторін ОСОБА_5 показала суду, що навчається на денній формі навчання та потребує допомоги батька на її утримання, також додала що її утриманням займається лише мати, батько жодної участі не приймає в її утриманні та не цікавиться її потребами.
За приписами частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів апеляційного суду оскаржуване рішення не повною мірою відповідає зазначеним вимогам.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює, у шлюбі не перебуває. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_5 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції, установивши, що дочка відповідача - ОСОБА_5 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-річного віку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки реальним потребам повнолітньої дитини та обов'язку матері брати участь в утриманні повнолітньої дочки не заслуговують на увагу, оскільки факт проживання позивача з матір'ю та перебування на утриманні останньої, крім тверджень позивача також підтверджено й самою ОСОБА_5 .
Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що відповідач, будучи фізичною - особою підприємцем, не отримує доходів, на його утриманні перебуває співмешканка з якою вони наймають житло, а також він несе витрати по догляду за хворими батьками, не підтверджено відповідними доказами, зокрема, які доходи має відповідач, скільки витрачає на оренду житла та розмір витрат на допомогу батькам з урахуванням тих обставин, що останні отримують пенсію, та відповідач не є єдиною дитиною у своїх батьків, як стверджує позивачка.
Відповідач, ставлячи в апеляційній скарзі під сумнів зазначені факти, будь-яких доказів на їх спростування не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повнолітня дочка сторін проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні у зв'язку з продовженням навчання.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції стосовно тих обставин, що повнолітня дочка відповідача - ОСОБА_5 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який має нестабільний дохід, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-річного віку.
Між тим при обрахуванні розміру аліментів, суд першої інстанції хоча й послався, що відповідач має певні хвороби, але безпідставно не врахував ці обставини при визначенні розміру аліментів. Зокрема, відповідно до наданих медичних документів відповідач ОСОБА_2 має хронічне захворювання хребта та суглобів, лікування якого за призначенням лікаря потребує певних витрат, а тому обставини про стан здоров'я платника аліментів відповідно до статті 182 СК України повинні були враховані судом першої інстанції.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суд першої інстанції помилково не врахував зазначені обставини та з огляду на обов'язок обох батьків утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, апеляційний суд вважає, що розмір аліментів слід визначити у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача. Визначений розмір аліментів відповідає потребам повнолітньої ОСОБА_5 у допомозі батька та можливостям останнього, з урахуванням наданих сторонами доказів.
Аргументи скарги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до приписів СК України визначення способу стягнення аліментів у частці від доходів платника аліментів або в твердій грошовій сумі належить стягувачу аліментів, тобто позивачці.
Ураховуючи те, що в частині визначення розміру аліментів фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не враховані, та норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не застосовані належним чином, не досліджено в повній мірі доводів відповідача, якими він обґрунтовував свої заперечення, оскаржуване судове рішення в цій частині не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на дочку ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу).
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до приписів Закону «Про судовий збір», то відповідачу слід компенсувати за рахунок держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 453 грн 44 коп.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2025 року в частині розміру аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20 січня 2025 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 23 років.
В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави 1 453 грн 44 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М.Яворська
Повне судове рішення складено 18 червня 2025 року.