Справа № 577/1339/25
Провадження № 2/577/663/25
05 червня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал кредит», третя особа: Конотопська філія Сумського обласного центру зайнятості про визнання трудових відносин припиненими, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати припиненими трудові відносини між нею та ТОВ «Глобал Кредит» (код ЄДРПОУ 38266014) на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України, зобов'язати ТОВ «Глобал Кредит» видати трудову книжку з внесеними відповідними записами, нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2018 рік, середній заробіток за період часу із 11.07.2024 року по 25.12.2024 рік. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та ТОВ «Глобал кредит» 21.09.2016 року укладено трудовий договір та її прийнято на посаду кредитного менеджера з окладом згідно штатного розпису. Приблизно у 2022 році фактичні трудові відносини між роботодавцем та позивачем припинилися. Далі, 25.12.2024 року нею поштовим зв'язком надсилалася на офіційну адресу ТОВ «Глобал кредит» заява про звільнення із посади кредитного менеджера, надання компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік та нарахування і виплату несплаченої заробітної плати за період із 11.07.2024 року по 25.12.2024 року, але через деякий час заява була повернута у зв'язку з відсутністю адресата. У подальшому вона звернулася до Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості щодо надання статусу зареєстрованого безробітного, але отримала відповідь про те, що за результатами обміну з ПФУ та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявна інформація щодо зайнятості ОСОБА_1 у ТОВ «Глобал Кредит», дата початку трудових відносин 21.09.2016 року, дата припинення - відсутня, категорія особи: наймані працівники з трудовою книжкою, а тому є обставини вважати її зайнятою особою. На даний час позивач формально працевлаштована у ТОВ «Глобал кредит», але фактично трудові відносини припинилися, заробітна плата не виплачується, керівництво на зв'язок не виходить. Вказані обставини порушують права позивача, а тому вона вимушена звернутися до суду за їх захистом.
Представник позивача Наталич Г.В. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач ТОВ «Глобал Кредит» в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином.
Третя особа : Конотопська філія Сумського обласного центру зайнятості в судове засідання не з'явилася, надала заяву про проведення судового розгляду без участі їх представника, при винесенні рішення покладається на розсуд суду та просить врахувати пояснення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно листа Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості від 19.02.2025 року, встановлено, що за результатами обміну з ПФУ (дані довідника ПОУ (ЄДРС)) та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявна наступна інформація щодо зайнятості ОСОБА_1 у ТОВ "Глобал Кредит" (код ЄДРПОУ 38266014). Дата початку трудових відносин 21.09.2016 року, дата припинення - відсутня, категорія особи: наймані працівники з трудовою книжкою. Таким чином, за результатами обміну відсутня інформація про припинення трудових відносин у ТОВ "Глобал Кредит", що є підставою вважати ОСОБА_1 зайнятою особою. Тому відсутні підстави для реєстрації її як безробітної особи (а.с.13).
Відповідно до скрин-шоту з сайту opendatabot, директором ТОВ «Глобал кредит» (код ЄДРПОУ 38266014) є ОСОБА_2 . Статутний капітал 37800000 грн. Кількість працівників складала 45 в 2022 році, 92 в 2021 році (а.с.14-23).
З відомостей про трудову діяльність вбачається, що ОСОБА_1 21.09.2016 року прийнята на основну роботу ТОВ «Глобал Кредит», відомості про звільнення відсутні (а.с.27-30)
Згідно відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 21.09.2016 року прийнята на роботу в ТОВ «Глобал Кредит» (а.с.27-30).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що ОСОБА_1 :
станом на 16.01.2025 року за квітень-липень отримувала дохід від УСЗН;
станом на 12.11.2024 року за січень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2023 року, січень-червень 2024 отримувала дохід від УСЗН (а.с.31,32).
Крім того, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що ОСОБА_1 отримувала дохід з ТОВ «Глобал Кредит» за 2017 рік, за 2 квартали 2018 року (а.с.33).
З скрін-шотів переписки вбачається, що ОСОБА_1 намагалася самостійно вирішити питання щодо звільнення з роботи з ТОВ «Глобал Кредит», проте у зв'язку з ліквідацією компанії та зміни власників цього не відбулося (а.с. 39-44). Через такі дії відповідача, позивач не може стати на облік у у центрі зайнятості, оскільки трудовий договір між нею та відповідачем не припинено та не знято з реєстрації.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин.
Ст. 3 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260 «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною, особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.06.2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин, у разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
У ч.2 ст.22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є закінчення строку (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
П. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39), з ініціативи роботодавця (ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).
Згідно з ч. 1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Судом встановлено, що існує порушення права позивача на припинення трудових відносин і відповідно на отримання статусу безробітного.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України), - про це йдеться в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.02.2023 року у справі № 377/169/20.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.
У позовній заяві позивач просить суд визнати свої трудові відносини як працівника з відповідачем припиненими з з 26.12.2024 року, оскільки фактично трудові відносини між позивачем та відповідачем припиненні саме 25.12.2024 року.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 11.07.2024 року по 25.12.2024 року слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 74, 75 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
За приписом ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Механізм підрахунку днів невикористаної відпустки та розмір компенсації визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Згідно з абз. 1 п. 2 цього документа, для розрахунку суми компенсації (як і для відпускних) беруться виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації. Працівникові, який пропрацював менше року, середня зарплата для розрахунку компенсації обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи: з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому виплачується компенсація (абз. 2 п. 2).
З розрахункового періоду виключаються святкові та неробочі дні, а також періоди, упродовж яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. 6 п. 2).
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Згідно абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до абзаців 5 та 6 пункту 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Пунктом 4.2. Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове відправлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
У постанові від 05.02. 2020 року у справі № 761/29172/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Наявність зазначених умов має бути підтверджена належними, достовірними та достатніми доказами.
У відповідності до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Однак, жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 11.07.2024 року по 25.12.2024 року позивачем та її представником до суду не надано.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування неможе ґрунтуватися на припущеннях.
Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов'язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст.10,12,13,18,81,178,258,259,263-265,274,279,352,354,355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал кредит» про визнання трудових відносин припиненими, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку задовольнити частково.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит» з 26 грудня 2024 року у зв'язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», 04050 м. Київ вул. Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ: 38266014.
Третя особа: Конотопська філія Сумського обласного центру зайнятості, 41607 м. Конотоп вул. Михайла Сусло, 20, код ЄДРПОУ: 45001659.
Суддя Буток Т. А.