Справа № 467/13/25
Провадження № 2/467/106/25
13.06.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду 03.01.2025 року з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №94766534000 від 17.09.2028 року в розмірі 71875,73 грн., з яких: 34657,55 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 37218,18 грн. сума заборгованості за процентами, витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 17.09.2018 року ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» уклали Договір про надання споживчого кредиту №94766534000, підписавши який відповідач погодився з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщенні для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур'єр» №105, 09.06.2017 року (із усіма змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Згідно з умовами Кредитного договору Первісний кредитор (АТ «УКРСИББАНК») надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. 26.06.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №275, у відповідності до умов якого АТ «УКРСИББАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №275 від 26.06.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 71875,73 грн., з яких: 34657,55 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 37218,18 грн. сума заборгованості за процентами; 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією. З моменту отримання права вимоги до відповідача нарахування жодних штрафних санкцій позивачем не здійснювалося. Посилаючись на викладене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кірімової О.М. від 06.01.2025 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.02.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, зважаючи на неспівмірний розрахунок кредитної заборгованості. Не заперечуючи факту укладення кредитного договору звертав увагу суду на надмірний розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін правовідносин, просив зменшити розмір нарахованих відсотків до розміру 50% від суми заборгованості по кредиту, з огляду на правову позицію, викладену у постанові ВПВС від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), де зазначено право суду зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання у випадку зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Посилаючись на положення законодавства, рішення Верховного суду, відповідач зазначав про порушення принципу добросовісності, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдає шкоди споживачеві. Вказував, що не відмовляється від виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення суми кредитної заборгованості, однак його матеріальний стан унеможливлює оплату всієї суми заборгованості. Крім того, відповідач зазначив, що строк позовної давності щодо кредитного договору та стягнення штрафних санкцій за ним сплинув. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до нього в повному обсязі, застосувати позовну давність до вимог позивача.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та акціонерного товариства «Укрсиббанк» належним чином завірені:
- докази видачі ОСОБА_1 на підставі договору №94766534000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 17.09.2018 року платіжної карти, з зазначенням її реквізитів (номер карти та строк її дії тощо);
- детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором №94766534000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 17.09.2018 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 з зазначенням її складових та періоду здійснення такого розрахунку;
- виписку про рух грошових коштів за за договором №94766534000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 17.09.2018 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1
19.03.2025 року від АТ «Укрсиббанк» надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2025 року.
Розпорядженням керівника апарату Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27.03.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 року справа передана на розгляд судді Догарєвій І.О.
Ухвалою судді від 03.04.2025 року справа прийнята до провадження, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився повторно, у позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце розгляду справі повідомлений належно. Причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1, 3 ЦК України, ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Укрсиббанк» з анкетою-заявкою на надання споживчого кредиту, у якій просив надати йому споживчий кредиту на наступних умовах: строк користування кредитом 6 місяців, сума кредиту 2705,61 грн., перший внесок 1150,00 грн. Також просив надати йому додатковий кредит - кредитну картку з максимальною сумою ліміту додаткового кредиту 50000,00 грн.
17.09.2018 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір №94766534000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Підписуючи цей договір позичальник ( ОСОБА_1 ) погодився з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях Банку та оприлюднені в газеті «Урядовий кур'єр» №105 від 09.06.2017 року (з усіма змінами та доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування та погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.
Відповідно до п.3.1. Договору, сума кредиту за договором становить 2705,61 грн.
Згідно п.3.6. Договору, позичальник зобов'язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до графіку платежів (додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 17.03.2019 року.
Відповідно до п. 3.9. Договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 0,00001% річних.
За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення (п. 3.10. Договору).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану Револьверна кредитна картка «Шоппінг картка», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях Банку, окремий картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України, який використовується згідно з
режимом поточного рахунку, вставленим законодавством, та обслуговується згідно цього Договору та Правил. Картковий рахунок відкривається Банком в дату встановлення ліміту кредитування, визначену цим Договором.
Згідно п. 4.2. Договору, підписанням цього Договору позичальник засвідчує своє клопотання щодо надання йому додаткового кредиту (Кредитної картки) шляхом встановлення ліміту овердрафту (ліміту кредитування) на Картковому рахунку на умовах, зокрема, сума кредитування 8000,00 грн., строк дії ліміту кредитування 24 місяці з можливістю подальшої пролонгації, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, та за безготівковими операціями 55% річних.
За умовами п. 48 Договору позичальник зобов'язується повернути додатковий кредит, плату за користування кредитом не пізніше дати спливу строку дії ліміту кредитування.
Крім того, пунктом 5.1. Договору передбачена можливість договірного списання коштів на користь банку з рахунків позичальника для погашення простроченої заборгованості за цим договором.
Попередньо ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування АТ «Укрсиббанк» 17.09.2018 року, про що свідчить його підпис у Паспорті споживчого кредиту.
26.06.2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №275, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
З акту приймання-передачі Права Вимоги від 26.06.2024 року слідує, що на виконання договору факторингу №275 від 26.06.2024 року клієнт передав фактору права вимоги, а фактор прийняв права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором та Реєстром боржників від 26.06.2024 року до договору факторингу №275 від 26.06.2024 року у кількості 808.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №275 від 26.06.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №94766534000 від 17.09.2018 року у розмірі 71875,73 грн., з яких: 34657,55 грн. сума заборгованості за основним боргом, 37218,18 грн. заборгованість за процентами.
Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що ОСОБА_1 17.09.2018 року власноручно підписав анкету-заявку на надання споживчого кредиту, та договір №94766534000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, попередньо ознайомившись умовами кредитування, підписавши Паспорт споживчого кредиту. Зазначені документи містять основні істотні умови, характерні для такого виду договору.
АТ «Укрсиббанк» надано інформацію (вихідний від 13.03.2025 року №31-4-01/07-868-БТ) а саме, виписки про рух грошових коштів (виписку з обліку кредитної заборгованості) по рахунку ОСОБА_1 за договором №94766534000 від 17.09.2018 року. Повідомлено, що облік кредитної заборгованості перед банком за весь термін обліку заборгованості клієнта за кредитним договором з 17.09.2018 року по 17.12.2018 року в системах банку як без відкриття карткового рахунку так і по відкритому картковому рахунку, тому виписка складається з окремих додатків.
З виписки з обліку кредитної заборгованості за період з 17.09.2018 року по 17.12.2018 року без відкриття карткового рахунку убачається, що за цей період відповідачем отримано кредит в розмірі 2548,00 грн., який станом на кінець періоду 17.12.2018 року повністю погашений, як і інші платежі відповідно умов Договору.
З виписки з обліку кредитної заборгованості за період з 13.04.2019 року по 26.06.2024 року по відкритому картковому рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , деталізованої виписки з обліку кредитної заборгованості за період з 13.04.2019 року по 24.06.2024 року по відкритому картковому рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 убачається встановлення кредитного ліміту 14.04.2019 року в розмірі 12000,00 грн. (розмір кредитного ліміту в подальшому змінювався), здійснення ОСОБА_1 витрат з карткового рахунку, нарахування відсотків та комісій за договором, часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості.
Згідно зазначених виписок заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.06.2024 року становить 71875,73 грн., з яких: 34657,55 грн. сума заборгованості за основним боргом, 37218,18 грн. заборгованість за процентами.
Суд зауважує, що, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом
операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Таким чином надані АТ «Укрсиббанк» виписки по рахунку відповідача є належними та допустимими доказами у справі.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 року по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.
Крім того, суд враховує, що відповідачем, який у відзиві не погодився з розрахунком заборгованості позивача, не надано власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
За таких обставин суд вважає розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором №94766534000 від 17.09.2018 року в розмірі 71875,73 грн., з яких: 34657,55 грн. сума заборгованості за основним боргом, 37218,18 грн. заборгованість за процентами доведеним.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих відсотків до розміру 50% від суми заборгованості по кредиту, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Обґрунтовуючи своє клопотання про зменшення нарахованих відсотків до розміру 50% від суми заборгованості по кредиту відповідач посилається на практику Верховного суду щодо непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором, зокрема, правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Однак у зазначеній постанові йдеться про відсотки, нараховані в порядку, визначеному частиною другою статті 625 ЦК України та про інші види компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, щодо яких можливе їх зменшення відповідно до частини першої статті 233 ГК України, яка передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Положенням ст. 233 ГК України відповідають положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, які передбачають, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, слід відрізняти річні відсотки, нараховані у разі порушення грошового зобов'язання та проценти за користування кредитом.
Так, у пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначено, що «загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою».
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
У справі, що розглядається, позивач ставить вимогу про стягнення процентів саме як плату за користування кредитом, що передбачені умовами договору відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України. Отже, правових підстав для зменшення судом розміру таких відсотків немає.
З тих же підстав судом не приймаються аргументи відповідача щодо несправедливості встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»), оскільки в позові йдеться не про стягнення компенсаційних виплат, а про стягнення процентів як плати за користування кредитом.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за договором №94766534000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 17.09.2018 року було здійснено АТ «Укрсиббанк» шляхом укладення Договору факторингу №275 від 26.06.2024 року про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» належного йому права вимоги.
Факт відступлення прав вимоги та реальність Договору факторингу №275 від 26.06.2024 року підтверджено, зокрема, повідомленням первинного кредитора АТ «Укрсиббанк» (вихідний від 04.07.2024 року №275), та відповідачем під сумнів не ставився.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (провадження №12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».
Згідно позиції Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.11.2021 року та 18.10.2023 року у справі №905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються.
За такого, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про доведеність позивачем переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, що дає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернутої ним суми позики.
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором №94766534000 від 17.09.2018 року в розмірі 71875,73 грн., з яких: 34657,55 грн. сума заборгованості за основним боргом, 37218,18 грн. заборгованість за процентами.
Оскільки позов задоволено, на підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором №94766534000 від 17.09.2018 року в розмірі 71875 (сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) гривень 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 18.06.2025 року.
Суддя І.О.Догарєва