17 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/448/25
Провадження № 22-ц/820/1169/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» зазначило, що 17 січня 2022 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», банк) і ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2038789113 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 21 112 грн під 40% річних, а той, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти згідно з графіком платежів. На підставі договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року АТ «ОТП Банк» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором. ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 21 червня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 40 335 грн 61 коп., яка складається з 20 829 грн 42 коп. тіла кредиту та 19 506 грн 19 коп. процентів.
За таких обставин ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 40 335 грн 61 коп. заборгованості за кредитним договором, 3 028 грн витрат зі сплати судового збору та 9 200 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що позивачем не доведено укладення між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору та перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача. Крім того, відсутні належні та допустимі докази переходу до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за кредитним договором, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає графіку платежів і є необґрунтованим.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що укладення між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору та перерахування банком відповідачу кредитних коштів підтверджуються письмовими доказами, а розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не застосував норми статей 207, 512, 514, 526, 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 16 Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII), неправильно витлумачив норми статей 1054, 1077 ЦК України та не застосував приписи статтей 81, 89 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
17 січня 2022 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 21 112 грн на строк до 17 січня 2026 року під 40% річних, а той, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти ануїтетними платежами (відповідно до графіку платежів до 17-го числа кожного місяця).
Того ж дня, тобто 17 січня 2022 року, АТ «ОТП Банк» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок відповідача.
21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» (клієнт) і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №21/06/24 (далі - договір факторингу), на підставі якого АТ «ОТП Банк» за плату відступило позивачу право грошової вимоги до боржників за рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Із пункту 6.2.3 договору факторингу слідує, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Згідно з реєстром боржників (додаток №1 до договору факторингу) клієнт відступив фактору право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості у розмірі 40 335 грн 61 коп., яка складається з 20 829 грн 42 коп. тіла кредиту та 19 506 грн 19 коп. процентів.
З лютого 2022 року ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 21 червня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 26 537 грн 32 коп., із яких 7 122 грн 19 коп. - прострочений кредит і 19 415 грн 13 коп. прострочені проценти.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII) у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або та процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмові формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
У разі прострочення повернення відповідної частини кредиту (якщо договором передбачено повернення кредиту частинами) позичальник зобов'язаний на вимогу кредитодавця повернути кредит у цілому та сплатити нараховані проценти. Водночас позичальник за споживчим кредитом зобов'язаний повернути достроково кредит у повному обсязі лише після відповідної вимоги кредитодавця про усунення порушення умов договору протягом певного строку, якщо така вимога не буде виконана позичальником.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 уклали у письмовій формі кредитний договір, який підписаний відповідачем простим підписом (а.с. 5-7).
В анкеті-заяві на отримання кредиту / опитувальний лист (а.с. 10) зазначені особисті дані ОСОБА_1 , які міг подати лише він для отримання кредиту.
Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 7/на звороті/-8), що свідчить про його обізнаність із умовами кредитування.
Враховуючи норми статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75, виписка з особового ранку ОСОБА_1 (а.с. 26) належно підтверджує перерахування банком відповідачу кредитних коштів, повернення відповідачем частини кредиту та процентів, виникнення у нього заборгованості за кредитним договором.
До того ж, факт виникнення заборгованості за кредитним договором визнав сам ОСОБА_1 у анкеті-заяві позичальника щодо кредитної заборгованості (а.с. 13).
За змістом договору факторингу, реєстру боржників, акту приймання-передачі цього реєстру, платіжних інструкцій про оплату фактором придбаного портфеля заборгованості (а.с. 14-25) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 27) у сукупності з випискою з особового рахунку (а.с. 26) свідчить про невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором.
Отже висновок суду першої інстанції про недоведеність укладення АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору та перерахування банком кредитних коштів на картковий рахунок відповідача не відповідає фактичним обставинам справи. Також суд помилково керувався тим, що набуття ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за кредитним договором і виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за цим договором не доведено. Ці висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання з повернення кредиту та внесення процентів, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» висунуло ОСОБА_1 вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 21 червня 2024 року, хоча строк кредитування за цим договором закінчується 17 січня 2026 року.
Станом на 21 червня 2024 року строк виплати 13 707 грн 23 коп. кредиту та 91 грн 06 коп. процентів не настав, однак матеріали справи не містять даних щодо дотримання позивачем порядку дострокового повернення споживчого кредиту, передбаченого статтею 16 Закону №1734-VIII.
Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» має бути стягнута заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 21 червня 2024 року.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» слід стягнути заборгованість у розмірі 26 537 грн 32 коп., із яких 7 122 грн 19 коп. - прострочений кредит і 19 415 грн 13 коп. прострочені проценти.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, і за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заявлено з ціною 40 335 грн 61 коп. і задоволено на суму 26 537 грн 32 коп., тобто на 65,79% (26537,32?100:40335,61).
Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» слід присудити 1 992 грн 12 коп. судового збору за подання позову (3028?65,79%) та 2 988 грн 18 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (4542?65,79%), а всього - 4 980 грн 30 коп. (1992,12+2988,18).
Водночас у зв'язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» понесло обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі договору про надання правничої допомоги від 3 липня 2024 року (а.с. 28-29) адвокатка Литвиненко О.І. (адвокат) надавала ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (клієнт) професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2 000 грн. Конкретні суми до оплати наводяться в акті (актах) приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених із клієнтом (пункт 3.1).
Із акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 15 липня 2024 року (а.с. 30) слідує, що адвокатка Литвиненко О.І. надала ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» юридичні послуги у виді: первинної консультації (тривалість 0,5 години, вартість 1 000 грн); правового аналізу наявних документів у замовника по справі (тривалістю 2 години, вартістю 2 000 грн); підготовки позовної заяви (тривалістю 2,1 години, вартістю 4 200 грн), - на загальну суму 9 200 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №4913 від 1 жовтня 2024 року (а.с. 32) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило адвокатці Литвиненко О.І. 9 200 грн. плати за юридичні послуги.
Визначений адвокаткою Литвиненко О.І. і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача. Відповідачем не подавалася заява про зменшення цих витрат у зв'язку з їх неспівмірністю.
З огляду на те, що позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено на 65,79%, ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу 6 052 грн 68 коп. витрат на професійну правничу допомогу (9200?65,79%).
Всього на ОСОБА_1 слід покласти судові витрати товариства в суді першої інстанції в сумі 11 032 грн 98 коп. (4980,30+6052,68).
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задовольнити частково.
Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження - 03035, місто Київ, площа Солом'янська, 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40340222) 26 537 гривень 32 копійки заборгованості за кредитним договором і 11 032 гривні 98 копійок судових витрат, а всього - 37 570 гривень 30 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Андрощук Є.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27