17 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/4873/25 пров. № А/857/19181/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: Сабатюк Н.П.,
представник відповідача : не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року у справі № 607/4873/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Холява О.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення -не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) в інтересах якого діє представник Сабатюк Наталія Петрівна (далі також представник позивача), звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови №307 від 27 лютого 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно доказів, які додаються до протоколу вбачається, що повістка не надсилалась за допомогою поштового зв'язку. Отже із вищевказаного вбачається, що повістка не була сформована та надсилалась за допомогою поштового зв'язку відповідно до пункту 30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560, тому складання постанови №307 щодо неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , є такою що суперечить дійсності. Також на підтвердження того, що ОСОБА_1 не надсилалась повістка за допомогою поштового зв'язку служить повістка №248/1494, оскільки згідно пункту 30-1 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Як вбачається із повістки №248/1494 вона не містить QR-коду а отже суперечить доводам, які надані у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Також, просить суд звернути увагу, із повістки №248/1494 вбачається мета виклику по повістці для оповіщення в/о даних, однак, відповідно до військово-облікового документа №230120239309060400020 ОСОБА_1 25.03.2024 році пройшов військово-лікарську комісію, наявні усі персональні дані, а також наявна відстрочка від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що не відповідає наведеним вище вимогам. До протоколу також додано акт відмови від отримання повістки від 04.02.2025 року, однак до протоколу згідно пункту 40-1 ч.1 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки, як вбачається жодних доказів у вигляді відеоматеріалів не зазначено у протоколі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. За наведених обставин, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити, стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що що як вбачається із витягу даних Резерв+, у Апелянта наявна оформлена діюча відстрочка на підставі п.3 ч.1. ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згадана відстрочка оформлена з причини утриманням трьох дітей віком до 18 років. Дана відстрочка оформлена в строк до 08.05.2025 року включно, що підтверджується вищезгаданим витягом із даних Резерв+.
Зазначає, що повістка №248/1494 від 04.02.2025 року оформлена на відповідному бланку, оскільки, керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчив її особистим підписом та скріпив гербовою печаткою. Варто також зауважити, що згадана повістка не містить QR-коду, що свідчить про те, що вона не була згенерована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів
Апелянт не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки, будь-яких повісток, розпоряджень, повідомлень тощо про потребу явки у ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, жодних сповіщень про наявність оформленого на його ім'я поштового відправлення від працівників Укрпошти також не отримував, відтак, умислу умисно не виконувати вимоги розпорядження (повістки) в нього не було
З урахуванням вищенаведеного, вважає, що вина ОСОБА_1 - не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях Апелянта відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення Апелянтом законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, з огляду на що оскаржувана постанова №307 від 27 лютого 2025 року підлягає скасуванню.
Просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/4873/25 від 16.04.2025 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №307 від 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 27 лютого 2025 року громадянин ОСОБА_1 , близько 10 год. 30 хв. був супроводжений представниками національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з повідомленням йому від працівників Національної поліції України, що він знаходиться в розшуку згідно даних бази розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ч.3 с.210-1 КУпАП. Під час звіряння військово-облікових даних громадянина ОСОБА_1 встановлено, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також його було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння ним правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що у вказані терміни не прибув по повістці, згенерованій в системі АІТС «Оберіг» та надісланої через Укрпошту. А також, ОСОБА_1 поважної причини в ТЦК та СП, де перебуває на обліку, вчасно не повідомив. Зважаючи на це, звернення щодо нього було передано до відповідного відділення поліції та його дані внесено у базу розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що що відповідачем позивача притягнуто до відповідальності за всебічного дослідження обставин справи, наявності доказів вчинення адміністративного правопорушення, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.
Колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Із матеріалів справи слідує, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №307 від 27.02.2025 року громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладно мінімальний штраф в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 27 лютого 2025 року громадянин ОСОБА_1 , близько 10 год. 30 хв. був супроводжений представниками національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з повідомленням йому від працівників Національної поліції України, що він знаходиться в розшуку згідно даних бази розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ч.3 с.210-1 КУпАП. Під час звіряння військово-облікових даних громадянина ОСОБА_1 встановлено, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також його було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння ним правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що у вказані терміни не прибув по повістці, згенерованій в системі АІТС «Оберіг» та надісланої через Укрпошту. А також, ОСОБА_1 поважної причини в ТЦК та СП, де перебуває на обліку, вчасно не повідомив. Зважаючи на це, звернення щодо нього було передано до відповідного відділення поліції та його дані внесено у базу розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560, тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає: процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пунктів 28-30 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.30).
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в п.29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (30-1).
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2 ).
У матеріалах справи наявна повістка №248/1494 від 04 лютого 2025 року на ім'я ОСОБА_1 , у якій вказано, що останньому належить з'явитись 04 лютого 2025 року о 10:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення військово-облікових даних.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивача повідомлено про те, що він перебуває у розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області за скоєння ним правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не прибув по повістці, згенерованій в системі АІТС «Оберіг» та надісланої на Укрпошту.
Проте, колегія судді звертає увагу про відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надсилання повістки засобами поштового зв'язку. Крім цього, як зазначив суд першої інстанції що сам факт отримання повістки №248/1494 та обізнаності про необхідність з'явиться 04.02.2025 року о 10:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачем визнається та не оскаржується.
До матеріалів позовної заяви долучено акт відмови від отримання повістки від 04.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із оновленням військово-облікових даних. Текст повістки про явку на 10:00 год. 04.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , було доведено (озвучено) громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , о 10:00 год. 04.02.2025 року.
Покликаючись на вищевказаний акт про відмову від отримання повістки, суд першої інстанції констатував дотримання процедури вручення повістки ОСОБА_1 .
Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.
Пунктом 40 Порядку № 560 встановлено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Згідно з абзацами 4-6 пункту 47 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Проаналізувавши вищевказані норми в контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що в разі відмови військовозобов'язаного від отримання повістки належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки.
Таким чином, сам по собі акт відмови від отримання повістки без відповідного відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки не є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки до ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено.
На підставі викладеного, враховуючи вимоги п. 41 Порядку № 560, колегія суддів вважає недоведеним факт належного оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 04 лютого 2025 року о 10:00 год.
Суд першої інстанції залишив вищевказані обставини поза увагою, не з'ясувавши факту належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, колегія суддів констатує, що оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 04 лютого 2025 року, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Так, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову №307 від 27 лютого 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4230549447.1 від 06 березня 2025 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 грн 60 коп.
Також, із матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4351615856.1 від 07 травня 2025 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 908 грн 40 коп.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 1514 грн судового збору.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року у справі № 607/4873/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову №307 від 27 лютого 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1514 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 17.06.25