17 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/903/25 пров. № А/857/17614/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 140/903/25 за адміністративним позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Волдінером Ф.А. у м. Луцьку у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -
Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі також - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі також - відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Бужковичі-2, городище давньоруського часу Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга, та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- зобов'язати Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Бужковичі-2, городище давньоруського часу Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга, та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, що рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що законодавством не встановлювалося конкретних строків для подання пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що цілком правомірно обумовлено специфікою дослідження та обліку окремих об'єктів культурної спадщини.
У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України)суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на території Іваничівської селищної ради Володимирського району наявний об'єкт культурної спадщини за видом археологія - Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст. (Павлівська ОТГ, с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга).
Вказаний об'єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області за видом «археологія» наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 № 151.
Поряд із цим, як встановлено із інформації Міністерства культури та інформаційної політики України в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України відсутня інформація про вказану пам'ятку археологічної спадщини.
За результатами опрацювання та співставлень інформацій з загальнодоступного веб-порталу «wikipedia» (за посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/), загальнодоступного веб-порталу «GeoHack - пам'ятка» (за посиланням https://geohack.toolforge.org/), програмного забезпечення GoogleEarth та загальнодоступного веб-порталу «kadastr.live» (за посиланням https://kadastr.live/) встановлено, що інформація про земельну ділянку під пам'яткою археології Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., як землі історико-культурного призначення, у Державному земельному кадастрі також відсутня.
З метою збереження щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, Володимирською окружною прокуратурою на адресу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської ОДА направлено вимогу про наявність порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини щодо необхідності виготовлення облікової документації для внесення вказаного об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України № 50/1-944вих-24 від 28.05.2024.
Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації листом від 11.06.2024 № 1290/02.1-24/2-24 повідомив, що Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., розташований за 0,8 км на захід від с. Іванівка, Іваничівської територіальної громади, Володимирського району, перебуває на обліку як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини за видом «археологія» на підставі наказу управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 № 151. До Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкт не внесено через відсутність облікової документації, яка відповідає вимогам Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Мінкультури від 27.06.2019 № 501) та яка по даний час не розроблена, у зв'язку із відсутністю фінансування.
Так, Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації у вищевказаному листі зазначив що, з метою пошуку фінансових можливостей для забезпечення виготовлення облікової документації Департаментом скеровано листи до Українського державного інститут культурної спадщини від 24.05.2024 № 1151/02.1-26/2-24, Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України» від 04.06.2024 № 1228/02.1-26/2-24 та Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації від 10.06.2024 № 1265/02.1-22/2-24.
Також, Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації листом від 02.08.2024 № 1669/02.1-24 повідомив, що Департамент фінансів Волинської обласної військової адміністрації запропонував вирішувати порушене у звернені питання у межах бюджетних призначень, затверджених Департаменту, або повернутись до його розгляду після надання відповідним головним розпорядником коштів обласного бюджету комплексних пропозицій щодо першочергових додаткових витрат, які потребують додаткового фінансування.
Згідно інформації Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації від 14.08.2024 № 1737/02.1-24/2-24 статтею 1 розділу 9 Регіональної програми розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини в області на 2024-2025 роки, затвердженої наказом начальника Волинської обласної військової адміністрації від 14.11.2023 № 430, на 2024 рік передбачено на виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини передбачено кошти в сумі 200 тис. гривень.
Крім цього, кошторисом видатків Департаменту з обласного бюджету на 2024 рік передбачено в сумі 500 тис. гривень, в тому числі на виготовлення облікової документації 68 тис. гривень.
Листом від 29.08.2024 № 1841/02.1-24/2-24 Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА повідомив, що кошти на виготовлення облікової документації для внесення відповідного щойно виявленого об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не виділялись.
Разом із цим, окружною прокуратурою 28.05.2024 та 25.06.2024 на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України щодо виявлених порушень та вжитих заходів скеровано відповідні листи. Міністерством культури та інформаційної політики України листом від 17.06.2024 № 05/15/5494-24 повідомлено окружну прокуратуру, що за результатом аналізу актуальної бази електронного документообігу Міністерства культури та інформаційної політики встановлено, що облікова документація на даний щойно виявлений об'єкт культурної спадщини до Міністерства культури та інформаційної політики не надходила.
Станом на дату надання цієї відповіді заходи щодо занесення вказаного об'єкту до Державного реєстру з боку Міністерства культури та інформаційної політики не вживалися.
Таким чином, внаслідок бездіяльності уповноваженого органу - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації, об'єкт культурної спадщини - Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст. (Павлівська ОТГ, с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга), починаючи з 2009 року не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відтак, позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту інтересів держави, оскільки вважає, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не виготовленні упродовж тривалого часу облікової документації на щойно виявлений об'єкт археології - Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., а також не ініціюванні, на підставі розроблених облікових документів, питання про внесення даного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга (включений до переліку наказом Управління культури та туризму від 29.12.2009 №151), та подати МКІП України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках визначених законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави передбачено статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII) та статтею 53 КАС України.
Частиною другою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною четвертою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з цим позовом суд керується також позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19 сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 23 Закону № 1697-VII щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.
Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц, від 17.03.2021 у справі № 925/3/20, від 09.11.2022 у справі № 260/437/21 та від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21.
Враховуючи вказане, звернення прокурора з даним позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі також - Закон № 1805-III).
За приписами статті 1 Закону № 1805-III:
культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
За приписами частини першої, четвертої, п'ятої, сьомої статті 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частини другою статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; 6) занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.
Частиною першою статті 13 Закону № 1805-III передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
За пунктом «б» частини першої статті 14 Закону № 1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Наказом Управління культури і туризму Волинської ОДА від 29.12.2009 № 151 затверджено перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, до яких з-поміж інших відноситься Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі також - Порядок № 158), врегульовано систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку № 158 Державний реєстр нерухомих пам'яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам'ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).
Система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини, складання облікової документації, взяття нерухомих об'єктів культурної спадщини на державний облік, занесення чи незанесення нерухомого об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, порядок присвоєння охоронних номерів, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру), моніторинг та інвентаризацію нерухомих об'єктів культурної спадщини, формування облікових справ, порядок переміщення (перенесення) пам'яток (пункт 1.3 розділу Порядку).
Згідно із пунктом 1.4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення чи незанесення нерухомого об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру та внесення змін до Реєстру (далі Ініціатор) є:
уповноважений орган за категорією пам'ятки національного значення;
уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини за категорією пам'ятки місцевого значення.
Водночас визначення поняття уповноважений орган наведене у пункті 1.2 розділу І Порядку № 158, згідно з яким уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.
Отже, уповноваженим органом у Волинській області у розумінні Порядку № 158 є Волинська обласна державна адміністрація, до повноважень якої відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 1805-III належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
За пунктами 4.7, 4.8, 4.9 розділу IV Порядку № 158 протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого, Ініціатор подає до Міністерства культури та інформаційної політики України разом із супровідним листом подання за формою, наведеною в додатку 6 до цього Порядку, облікову документацію згідно з розділом III цього Порядку, Акт візуального обстеження об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку, рекомендації Українського інституту національної пам'яті (надалі - Інститут) щодо нерухомого об'єкта культурної спадщини, протокол Консультативної ради та належним чином завірену копію рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини або копію зареєстрованої уповноваженим органом Картки.
Уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку.
Міністерство культури та інформаційної політики України координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.
Подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, а також занесення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, подаються Ініціатором до Міністерства культури та інформаційної політики України. Міністерство культури та інформаційної політики України здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначених цим Порядком (пункти 5.1, 5.2 розділу V Порядку № 158).
Таким чином, подавати подання відповідної форми до Міністерства культури та інформаційної політики України для внесення щойно виявлених об'єктів до Реєстру, а також забезпечення складання облікової документації на такий об'єкт належить до обов'язків структурних підрозділів обласних державних адміністрацій, яким у даному випадку є Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, у Порядку № 158 не зазначено, у який спосіб уповноважений орган повинен забезпечити складання такої документації (самостійно замовляти таку документацію, або доручати органу охорони культурної спадщини нижчого рівня тощо).
З матеріалів справи встановлено, що наказом Управління культури і туризму Волинської ОДА від 29.12.2009 № 151 затверджено перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, до яких з-поміж інших відноситься Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга.
Відтак, з моменту взяття на облік Бужковичі-2, городища давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., яке знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга, як щойно виявленого об'єкту культурної спадщини, минуло понад 15 років, проте до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкт не внесено через відсутність облікової документації та яка по даний час не розроблена, у зв'язку із відсутністю фінансування.
Так, Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації у листі від 11.06.2024 № 1290/02.1-24/2-24 зазначив що, з метою пошуку фінансових можливостей для забезпечення виготовлення облікової документації Департаментом скеровано листи до Українського державного інститут культурної спадщини від 24.05.2024 № 1151/02.1-26/2-24, Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України» від 04.06.2024 № 1228/02.1-26/2-24 та Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації від 10.06.2024 № 1265/02.1-22/2-24.
Також, Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації листом від 02.08.2024 № 1669/02.1-24 повідомив, що Департамент фінансів Волинської обласної державної адміністрації запропонував вирішувати порушене у звернені питання у межах бюджетних призначень, затверджених Департаменту, або повернутись до його розгляду після надання відповідним головним розпорядником коштів обласного бюджету комплексних пропозицій щодо першочергових додаткових витрат, які потребують додаткового фінансування.
Згідно інформації Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації від 14.08.2024 № 1737/02.1-24/2-24 статтею 1 розділу 9 Регіональної програми розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини в області на 2024-2025 роки, затвердженої наказом начальника Волинської обласної державної адміністрації від 14.11.2023 № 430, на 2024 рік передбачено на виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини передбачено кошти в сумі 200 тис. гривень.
Крім цього, кошторисом видатків Департаменту з обласного бюджету на 2024 рік передбачено в сумі 500 тис. гривень, в тому числі на виготовлення облікової документації 68 тис. гривень.
Разом із цим, окружною прокуратурою 28.05.2024 та 25.06.2024 на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України щодо виявлених порушень та вжитих заходів скеровано відповідні листи. Міністерством культури та інформаційної політики України листом від 17.06.2024 № 05/15/5494-24, повідомлено окружну прокуратуру, що за результатом аналізу актуальної бази електронного документообігу Міністерства культури та інформаційної політики України встановлено, що облікова документація на даний щойно виявлений об'єкт культурної спадщини до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходила.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у тривалому незабезпеченні складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини Бужковичі-2, городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ с. Бужковичі, за 1 км на захід від села, на лівому березі р. Луга (включений до переліку наказом Управління культури та туризму від 29.12.2009 № 151), та як наслідок - не направленні до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Натомість відповідачем не надано доказів того, що з часу внесення вказаного об'єкта до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ним вживалися заходи щодо забезпечення виготовлення облікової документації з метою подання пропозицій про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 140/903/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк