Справа № 308/9772/24
Закарпатський апеляційний суд
16.06.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/699/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 564530 від 05.06.2024 та постанови судді від 12.07.2024 вбачається, що 05.06.2024 о 00 год 55 хв у м. Ужгороді по вул. Тельмана, біля будинку, 56 В, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встанволеному законом порядку проводився на місці зупинки за згодою ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotaest 6820. Проба позитивна - 2,57 %. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальоність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 12.07.2024 скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом розглянуто справу без повного та всебічного з'ясування обставин справи, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях. З відеозапису, доданому до матеріалів справи, не прослідковується того, що поліцейський не проінформував його про порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Акт огляду на стан сп'яніння не був складений у двох примірниках. Крім того, поліцейський належним чином не встановив місце вчинення адміністративного правопорушення, так як відеозапис починається з моменту, коли його транспортний засіб перебував у неруховому стані. При цьому, працівник поліції не звернув увагу на те, що станом на 05.06.2024 вулиці Тельмана в м. Ужгороді не існує. З постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.06.2024 серії ЕНА № 2316975 вбачається про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за керування транспортним засобом з порушенням правил дорожнього руху по вулиці Андрія Палая (Тельмана) 68, тому незрозумілим залишається те, де саме
-2-
поліцейські виявили факт керування ним транспортним засобом, що свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. Крім того, зазначає про порушення порядку оформлення адміністративних матеріалів, оскільки постанова від 05.06.2024 серії ЕНА № 2316975 винесена о 01 год 36 хв, а протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений о 01 год 12 хв. Також у протоколі відсутні відмітки про долучення до нього технічного носія з відеозаписом. Окрім іншого, стверджує про відсутність відомостей на відеозаписі про наявність у нього будь-яких ознак, які б свідчили про те, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Відеозапис, наявний у справі не є безперервним. Також просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки такий пропущено з поважних причин. Копія постанови ні йому, ні захиснику не була вручена та надіслана у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП строк, а також не отримана ними й на день подання апеляційної скарги. Постанова судді від 12.07.2024 надіслана місцевим судом до ЄРДР для оприлюднення лише 17.08.2024, а загальний доступ забезпечено 20.08.2024, що свідчить про те, що до 20.08.2024 у нього не було можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Луцак В. Я. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП явка особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, у судове засідання на апеляційний розгляд справи не є обов'язковою. Останні повідомлені за допомогою смс-повідомлення. Крім того, ОСОБА_1 направлено повідомлення про час та місце розгляду справи відповідно до вимог, однак таке повернулося до апеляційного суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про те, що апеляційним судом вжито заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 і він вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи вже неодноразово (12.11.2024, 03.03.2025) відкладався за клопотаннями сторони захисту. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за можливе роз глянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Луцака В. Я., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Луцака В. Я. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання стороною захисту копії оскаржуваної постанови. Наданими стороною захисту доказами підтверджено, що постанова судді від 12.07.2024 надіслана місцевим судом до ЄРДР для оприлюднення лише 17.08.2024, а загальний доступ забезпечено 20.08.2024. Тому, апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи клопотання про те, що до 20.08.2024 у ОСОБА_1 не було можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови.
-3-
Із урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист особи, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
-4-
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 564530 від 05.06.2024 , зміст якого, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вказаним протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що 05.06.2024 о 00 год 55 хв у м. Ужгороді по вул. Тельмана, біля будинку, 56 В, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встанволеному законом порядку проводився на місці зупинки за згодою ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotaest 6820. Проба позитивна - 2,57 %. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: роздруківкою тесту № 1270 від 05.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 о 01 год 08 хв 05.06.2024 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, проміле - 2,57; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведено у зв'язку з виявленими в ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, результат огляду - 2,57%; розпискою ОСОБА_1 про залишення транспортного засобу на місці зупинки; копією постанови серії ЕНА № 2316975 від 05.06.2024 про притягення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; додатком у вигляді DVD-диска з відеоматеріалами правопорушення.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 564530 від 05.06.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , зазначивши, що згідний, підтвердивши це своїм підписом.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором УПП в Закарпатській області Шакоянцом Д. Г. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 564530 від 05.06.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. У протоколі містяться всі необхідні і передбачені цією нормою відомості.
-5-
Будь-які підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначені й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Матеріалами справи підтверджено, що огляд водія проведений за допомогою приладу «Драгер» у зв'язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Результат огляду на стан сп'яніння - 2,57 проміле. ОСОБА_1 не висловлював будь-яких застережень щодо результатів огляду. Із відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що 05.06.2024 о 00 год 50 хв керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drаger Alcotest-6820.
Апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме - 2,57 проміле, значно перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, виключаючи можливу технічну похибку.
Тому, доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей на відеозаписі про наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак, які б свідчили про те, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд визнає неспроможними.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейський не проінформував ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 порядок застосування спеціального технічного засобу, про що свідчить і той факт, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом № 1452/735 від 09.11.2015, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки надається на вимогу особи, яка повинна пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак як убачається з відеозапису такої вимоги ОСОБА_1 не висловлював.
Не знаходять свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що акт огляду на стан сп'яніння не був складений у двох примірниках. При цьому, з відеозапису вбачаєься, що акт огляду на стан сп'яніння було складено у двох примірниках, які ОСОБА_1 підписував, і один з яких йому було вручено.
Неспроможними і такими, що не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України є і доводи апеляційної скарги про те, що поліцейський належним чином не встановив місце вчинення адміністративного правопорушення.
Той факт, що відеозапис починається з моменту, коли транспортний засіб ОСОБА_1 перебував у неруховому стані, жодним чином не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який ОСОБА_1 не заперечувався.
Посилання на те, що станом на 05.06.2024 вулиці Тельмана в м. Ужгороді не існує, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вул. Андрія Палая, де було зупинено ОСОБА_1 , є колишньою вулицею Тельмана.
Твердження ОСОБА_1 про те, що у протоколі зазначено, що він керував транспортним засобом по вул. Тельмана, біля будинку, 56 В, а згідно постанови від 05.06.2024 серії ЕНА № 2316975 - по вул. Андрія Палая (Тельмана) 68, апеляційний суд
-6-
визнає такими, що мають ознаки надмірного формалізму і жодним чином не спростовують факту керування ОСОБА_1 у зазначачені в протоколі час та місці транспортним засобм у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зафіксований за кермом автомобіля, при спілкуванні з поліцейськими не оспорював факту керування ним транспортним засобом, при цьому не заперечуючи факту вживання перед тим алкогольних напоїв, з результатами огляду погодився та не бажав пройти такий повторно у закладі охорони здоров'я.
Із цих підстав, жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що постанова від 05.06.2024 серії ЕНА № 2316975 винесена о 01 год 36 хв, а протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений о 01 год 12 хв, і при цьому у протоколі відсутні відмітки про долучення до нього технічного носія з відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, наявний у справі не є безперервним, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на таке.
Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом, у тому числі й зафіксованими на ньому фактами спілкування ОСОБА_1 та працівників поліції підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що ним і не заперечувалось. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки,
-7-
затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, згідно якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Отже, відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
При цьому, усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов'язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, чітко зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
За таких обставин, доводи про те, що відеозапис є неповном, не являються підставою для скасування прийнятого судом рішення, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 564530 від 05.06.2024, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозаписів.
Тому, апеляційний суд вважає дані відеозаписи належними та допустимими доказами у справі.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нетривалі перерви у відеозаписі, неточності та дрібні суперечності в протоколі щодо номеру будинку, поруч із яким мало місце виявлене правопорушення, на які вказується в апеляційній скарзі, не породжують сумнівів у фактичних обставинах вчинення ОСОБА_1 правопорушень, встановлених працівниками поліції і зафіксованих відеозаписом та протоколом про адміністративне правопорушення.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
-8-
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, що дає обґрунтовані підстави визнати доводи апеляційної скарги такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що стороною захисту жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першї інстанції не надано, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2024.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2024 щодо нього,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя