П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6824/24
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2024р. ТОВ «МИНЕРАЛИС» звернулося до суду із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 4.04.2024р. №603014290703 та від 4.04.2024р. №603214290703.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області: від 4.04.2024р. №603014290703 (форма «В4») в частині зменшення за грудень 2023 року розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 9 361 196грн.; від 4.04.2024р. №603024290703 (форма «ПН») про застосування штрафної санкції за нереєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 727 542,61грн..
Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 4.04.2024р. №603014290703 (форма «В4») в частині зменшення за грудень 2023р. розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 279 574грн..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «МИНЕРАЛИС» судовий збір у розмірі 26 871,8грн..
У січні 2025р. представник позивача подав заяву, в якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №400/6824/24 про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 200грн..
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025р. вказану заяву - задоволено частково.
Стягнуто на користь ТОВ «МИНЕРАЛИС» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 757грн..
У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено. Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, ГУ ДПС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а додаткового рішення без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення 757грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним із фактично наданими послугами.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2-7 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1,7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020р. по справі № 820/3308/17, від 4.08.2020р. по справі №810/3213/16.
Як вбачається із матеріалів справи, що предметом спору в даному випадку є вимоги майнового характеру із ціною позову 11 368 312,61грн. (за ППР від 4.04.2024р. №603014290703 (форма «В4») - 10 640 770грн; за ППР від 4.04.2024р. № 603024290703 (форма «ПН») - 727 542,61грн.).
Позовні вимоги були задоволені судом першої інстанції на загальну суму 10 088 738,61грн. (88,74% від загальної ціни позову): за ППР від 4.04.2024р. №603014290703 (форма «В4») на суму 9 361 196грн. і ППР від 4.04.2024р. №603024290703 (форма «ПН») на суму 727 542,61грн., а відмовлено у задоволенню за ППР від 4.04.2024р. №603014290703 (форма «В4») на суму 1 279 574грн. (11,26% від ціни позову).
Натомість адвокат Макарчук Леонід Леонідович вступив у справу у суді першої інстанції - 12.11.2024р. на підставі його заяви від 12.11.2024р. і був присутній на двох судових засіданнях (17.12.2024р. і 10.01.2025р.). Документи по суті справи він не готовив. Натомість у судовому засіданні 10.01.2024р. представник позивача заявив, що з матеріалами справи він не ознайомлений, і на жодне поставлене судом питання щодо спірних господарських операцій він чітко не зміг відповісти. Усі відповіді носили виключно загальний характер. Тобто, суд першої інстанції вважав, що адвокат Макрачук Леонід Леонідович до судових засідань не готувався.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визначена вартість правничої допомоги адвокатом у сумі 16 200грн. є неспівмірною із фактично наданими послугами.
За таких обставин, судова колегія вважає, що додаткове рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
О.А. Шевчук