П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37434/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з початку проходження військової служби (з 25.01.2022р.) до 19.05.2023р., шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та відмові у здійсненні перерахунку;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня календарного року, а саме: встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 25.01.2022р. по 31.12.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 1.01.2023р. по 19.05.2023р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 25.01.2022р. проходить військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 та починаючи з 25.01.2022р. по 19.05.2023р. при виплаті грошового забезпечення відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 1 січня календарного року, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із рапортом про перерахунок грошового забезпечення за вказаний період.
Однак, листом від 13.11.2024р. відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Позивач вважає протиправною вказану відмову відповідача щодо обчислення та виплати йому у заниженому розмірі грошового забезпечення в період з 25.01.2022р. по 19.05.2023р., а тому звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.01.2022р. по 19.05.2023р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) за період з 25.01.2022р. по 19.05.2023р., з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у період з 25.01.2022р. по 19.05.2023р. грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1.01.2022р. за ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1.01.2023р. за ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 25.01.2022р. по теперішній час проходить військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.01.2022р. №3 та довідкою ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.12.2024р. №6420 (а.с.8-9, 21).
Листом від 13.11.2024р. за №5607 ВЧ НОМЕР_1 надала відповідь на заяву позивача про перерахунок грошового забезпечення з 25.01.2022р. по 19.05.2023р., в якій вказала про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку (а.с.10).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017р. КМУ прийнято Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1.03.2018р..
Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018р. КМУ прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова №103), якою внесені зміни до Постанови №704, зокрема, п.4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (п.6 Постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018р..
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704.
З огляду на це, колегія суддів вважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020р. (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) положень п.4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018р., тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення у відповідний рік).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016р. №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.01.2022р. по 19.05.2023р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправними.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушених прав наявна необхідність зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2018р. встановлено на рівні 1 762грн..
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2022р. - 2 481грн..
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2023р. - 2 684грн..
Вказане свідчить, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262 у 2022 та 2023 роках є більшим ніж в 2018 році.
Отже, судова колегія вважає, що посилання ВЧ НОМЕР_1 на відсутність підстав для застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, є безпідставними, а відповідні дії відповідача порушують соціальні права позивача на отримання грошового забезпечення в розмірі встановленому законом.
Враховуючи вищезазначене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко