17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28418/24
Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправними наказу та дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16 травня 2024 року № 540-ОС «Про особовий склад» в частині внесення змін в пункт наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12.07.2023 № 373-ОС щодо продовження військової служби за новим контрактом, викладеним в такій редакції: «Продовжити дію контракту понад встановлені строки: старшому лейтенанту ОСОБА_1 (П-017209), начальнику третьої групи оперативних чергових відділу управління службою штабу, з 04 серпня 2023 року на період дії воєнного стану.»;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 (П-017209) у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII згідно рапорту від 23.07.2024 року № 05/11809/24-Вн у зв'язку з закінченням строку служби - по закінченню строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити з військової служби ОСОБА_1 (П-017209) на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII згідно рапорту від 23.07.2024 року № 05/11809/24-Вн у зв'язку з закінченням строку служби - по закінченню строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що строки, на які може бути продовжено проходження військової служби за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі, чітко визначено пунктом 20 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) в редакції від 26.12.2023 року.
Апелянт зазначає, що на дату виникнення спірних правовідносин зміни до Положення № 1115/2009 з набранням чинності 18.05.2024 року змін у Законі № 2232-ХІІ в частині викладення в новій редакції пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ, - не вносились.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що на момент подання позивачем рапорту про звільнення та видання наказу про продовження служби за новим контрактом законодавством не було передбачено можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами.
Апелянт зазначає, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
Також апелянт вважає, що про протиправність наказу № 540-ОС від 16.05.2024 року, яким було внесено зміни у наказ від 12.07.2023 року № 373-ОС, свідчить та обставина, що цей спірний наказ належним чином до позивача доведений не був. Позивач про наявність спірного наказу № 540-ОС від 16.05.2024 року дізнався лише з листа Відповідача 1 від 18.08.2024 року № 08/7965-24-Вих «Про розгляд рапорту».
27 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
02 березня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді офіцера (оперуповноваженого) сектору застосування безпілотних авіаційних комплексів № 3 відділу активних заходів (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) управління оперативно-розшукової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «капітан».
04.08.2018 року між уповноваженою головою Державної прикордонної служби України генерал-полковником ОСОБА_2 з одного боку та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 з іншого боку, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років з 04.08.2018 року по 03.08.2023 року.
07 липня 2023 року начальником 3 групи оперативних чергових відділу управління службою штату ОСОБА_3 подано рапорт на ім'я начальника НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_4 з проханням продовжити військову службу на посадах офіцерського складу за новим контрактом строком на 1 рік.
15.07.2023 року між уповноваженою посадовою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 з одного боку та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 з іншого боку, підписано новий контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 рік з 04.08.2023 року по 03.08.2024 року.
Наказом начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону від 12.07.2023 року № 373-ОС про особовий склад продовжено військову службу за новим контрактом старшому лейтенанту ОСОБА_1 начальнику третьої групи оперативних чергових відділу управління службою штабу, строком на 1 (один) рік з 04 серпня 2023 року. Підставою для винесення наказу слугував контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України та рапорт військовослужбовця від 07.07.2023 № 12610.
Згідно пункту 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2023 року № 645-ОС про особовий склад визначено: «Виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення: старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-017209), який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, та вибуває для подальшого проходження служби до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_1 , з 05 грудня 2023 року.»
Наказом начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону від 16.05.2024 року № 540-ОС про особовий склад внесено зміни в пункт 27 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12.07.2023 № 373-ОС щодо продовження військової служби за новим контрактом та викладено в такій редакції: продовжити дію контракту понад встановлені строки: старшому лейтенанту ОСОБА_1 начальнику третьої групи оперативних чергових відділу управління службою штабу, з 04 серпня 2023 року на період воєнного стану. Підстава: Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022.»
23.07.2024 року позивачем на ім'я начальника відділу активних заходів (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) управління оперативно-розшукової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII у зв'язку з закінченням строку служби - по закінченню строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 18.08.2024 №08/7965-24-Вих повідомило про відсутність підстав для звільнення за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його звільнити з військової служби позивача оскільки на момент прийняття наказу від 12.07.2023 року №373-ОС та укладання контракту 15.07.2023 року діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новим контрактом, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки.
Суд першої інстанції зазначив, що дії начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо внесення змін наказом №540-ОС від 16.05.2024 року в наказ №373-ОС від 12.07.2023 були правомірними у зв'язку з приведенням останнього у відповідність до норм чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з ч.4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 3 Закону № 2232-ХІІ визначає, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно статті 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни, які перебувають на військовому обліку та мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили базову військову службу, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з дотриманням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Пунктом 2 частини 9 статті 23 Закону № 2232-XII (в редакції станом на дату завершення дії строку контракту) визначено, що під час дії особливого періоду: для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент прийняття наказу від 12.07.2023 року № 373-ОС) визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів наявності обставин передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент прийняття наказу від 12.07.2023 року № 373-ОС), які є підставою для припинення (розривання) контракту.
Пунктом 3 частини 9 статті 23 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент прийняття наказу від 12.07.2023 року № 373-ОС) було визначено, що під час дії особливого періоду в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті.
Отже, колегія суддів вважає, що під час дії воєнного стану контракти, строк яких закінчився, продовжуються понад встановлений строк до визначених термінів та не можуть бути припиненими з підстави закінчення строку контракту, окрім визначених законом випадків, які надають право під час дії воєнного стану розірвати контракт, а поняття контракт до оголошення рішення про демобілізацію означає, що строк контракту, який мав закінчитися під час дії воєнного стану, не закінчується. Такий контракт продовжує діяти понад встановлені строки, з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) до оголошення демобілізації.
Проходження військової служби у Державній прикордонній службі врегульовано спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Відповідно до пункту 35 Положення 1115/2009 для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення.
Начальник, уповноважений укласти новий контракт з військовослужбовцем, який виявив таке бажання, приймає рішення про укладення нового контракту або про відмову в його укладенні не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.
Строки, зазначені в абзацах першому та другому цього пункту, можуть бути скорочені за згодою сторін, але не менше ніж до двох тижнів.
Отже, як вбачається з матеріалів справи у зв'язку із закінченням терміні дії контракту та відповідно до приписів пункту 35 Положення № 1115/2009, позивачем 07.07.2023 подано рапорт у порядку підпорядкування про продовження військової служби за новим контрактом.
Згідно з наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.07.2023 № 373-ОС та Контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, ОСОБА_6 було продовжено військову службу з 04 серпня 2023 року по 03 серпня 2024 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 року № 468, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 року за № 1011/30879, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 468), яка визначає: організацію й порядок обліку військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі - особовий склад) в Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація Держприкордонслужби), регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, навчальних закладах, науково-дослідній установі, органах забезпечення, підрозділах спеціального призначення (далі - органи Держприкордонслужби), підрозділах, на кораблях та катерах морської охорони органів Держприкордонслужби в мирний час і в особливий період; завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання й ведення; обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікових документів.
Згідно пункту 3 підрозділу 2 розділу ІІ Інструкції № 468 зарахування особового складу до списків органу Держприкордонслужби та виключення зі списків, а також внесення до облікових документів змін, що відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців, проводяться тільки на підставі наказів по особовому складу.
Згідно пункту 1 підрозділу 10 розділу ІІ Інструкції № 468 накази по особовому складу (з кадрових питань) (далі - накази) є основними документами, які визначають службове становище військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України.
Накази складаються державною мовою і підписуються посадовими особами, яким законодавством України надано право приймати на військову службу (роботу), призначати, переміщувати на посади, звільняти з посади, звільняти з військової служби (роботи), укладати та продовжувати строки контракту, виконувати інші дії, пов'язані з визначенням службового становища військовослужбовців і працівників. У разі відсутності зазначеної посадової особи право підпису надається особі, яка тимчасово її заміщує згідно з письмовим наказом.
Відповідно до пункту 4 підрозділу 10 розділу ІІ Інструкції № 468 наказами по особовому складу оформлюються зміни в службовому становищі особового складу органу Держприкордонслужби щодо, зокрема укладення контракту, продовження строку контракту, призначення на посади (у тому числі при зміні найменування посади, військово-облікової спеціальності, військового звання за штатом, посадового окладу), переміщення по службі.
Згідно пункту 8 підрозділу 10 розділу ІІ Інструкції № 468 зміни до пунктів наказів по особовому складу, а також скасування пунктів раніше виданих наказів здійснюються новими наказами.
Положеннями пункту 9 підрозділу 10 розділу ІІ Інструкції № 468 визначено, що зміни, що вносяться до наказу, оформляються окремим наказом, який повинен мати такий заголовок: «Про внесення змін до наказу...» із зазначенням дати, номера наказу, до якого вносяться зміни. Розпорядча частина наказу починається з такого пункту: «Внести зміни до наказу». Далі окремими підпунктами формулюються зміни до розпорядчого документа.
За вказаних формальне недотримання відповідачем вимог до текстуального оформлення наказу про внесення змін не є безумовною підставою для визнання його протиправним.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16 травня 2024 року № 540-ОС «Про особовий склад» в частині внесення змін в пункт наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12.07.2023 № 373-ОС щодо продовження військової служби за новим контрактом, викладеним в такій редакції: «Продовжити дію контракту понад встановлені строки: старшому лейтенанту ОСОБА_1 (П-017209), начальнику третьої групи оперативних чергових відділу управління службою штабу, з 04 серпня 2023 року на період дії воєнного стану.», а тому позовній вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 (П-017209) у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII згідно рапорту від 23.07.2024 року № 05/11809/24-Вн у зв'язку з закінченням строку служби - по закінченню строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити з військової служби ОСОБА_1 (П-017209) на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII згідно рапорту від 23.07.2024 року № 05/11809/24-Вн у зв'язку з закінченням строку служби - по закінченню строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що умову підпункту ж п.3 ч.5ст. 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024 року.
Натомість, як встановлено судами первинний контракт було укладено з позивачем 04.08.2018 року.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко