П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5990/25
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.02.2025 року № 103750002986 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи зафіксовані в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022 на ім'я ОСОБА_1 , з урахуванням пільгового обчислення стажу довідок від 04.07.2003 за № 162/566 та від 11.03.2003 за № 50/268 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 30 січня 2025 року пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач досяг віку для призначення пенсії за віком передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і 30 січня 2025 року звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. В порядку екстериторіальності Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Причиною прийняття негативного рішення вказано на відсутність стажу для призначення пенсії, так як на думку відповідача стаж позивача становить тільки 9 років 6 місяців 28 днів. Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року, з урахуванням довідок від 04.07.2003 року №162/566 та від 11.03.2003 року №50/268.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення не враховано той факт, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На думку апелянта, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, однак у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності документів про стаж роботи і неможливості їх одержання, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважено розглядати заяву позивача від 30.01.2025 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.
Вік заявника 64 роки.
Страховий стаж становить 9 років 6 місяців 28 днів.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками;
- з 30.09.1988 по 08.08.1991, згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі;
- з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи;
- здійснення підприємницької діяльності згідно довідки №3184 від 22.06.2000, оскільки не зазначено період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою.
Не зараховано в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268. оскільки довідки не відповідають додатку 5 до Порядку №637.
Документи, видані або засвідчені органами, створеними у порядку не передбаченому законодавством України на тимчасово окупованій російською федерацією території, до уваги не взяті.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не взято до уваги дані дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року при визначенні позивачу стажу для призначення пенсії за віком, а тому прийшов до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року.
Також вказав, що період роботи з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566 є належним чином підтвердженим доказами, наявними у матеріалах справи, а отже будь-яких правових підстав для неврахування його до страхового стажу немає.
Крім того прийшов до висновку, що, оскільки записи в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року про період роботи з 30.09.1988 по 08.08.1991 роки зроблені відповідно до вимог Інструкції № 162 та є належними доказами для підтвердження спірних періодів трудової діяльності позивача, то такі підлягають зарахуванню.
Щодо не зарахування в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268 вказав, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його пільгового стажу.
Водночас вказав, що у відповідача не було правомірних підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду підприємницької діяльності позивача, а відтак, рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності, є правомірним та обґрунтованим.
При цьому, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком передбаченої ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
За приписами норм Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року , зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у ст. 62 Закону №1058, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
Лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №103750002986 від 06.02.2025 року при обрахунку страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи:
- згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками;
- з 30.09.1988 по 08.08.1991, згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі;
- з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи;
- здійснення підприємницької діяльності згідно довідки №3184 від 22.06.2000, оскільки не зазначено період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою.
Також, не зараховано в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268, оскільки довідки не відповідають додатку 5 до Порядку №637. Документи, видані або засвідчені органами, створеними у порядку не передбаченому законодавством України на тимчасово окупованій російською федерацією території, до уваги не взяті.
Щодо не зарахування періодів роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками, колегія суддів зазначає наступне.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, датою заповнення дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 є 02.12.2002 рік, а не 02.12.2022 рік як зазначено в рішенні ГУ ПФУ в Одеській області №103750002986 від 06.02.2025 року.
На момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника.
Трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкцій №162 та №58, записи в трудовій книжці про роботу позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач.
Наявність певних недоліків оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, а саме, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 11.07.2019 у справі №683/737/17 та у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Колегія суддів, як і суд першої інстанції дійшла висновку, що відповідачем протиправно не взято до уваги дані дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року при визначенні позивачу стажу для призначення пенсії за віком.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Отже, внесення до дублікату записів про минулі періоди роботи працівника вносяться при наявності належно оформлених документів у хронологічному порядку, а тому дата видачі дублікату може бути пізнішою, ніж вказані у ньому періоди роботи працівника.
При цьому, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Щодо незарахування періоду роботи з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до записів дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002, позивач наказом № 43к від 05.07.1982 року прийнятий на роботу в шахту «Голубівська» виробниче об'єднання «Стахановуголь» на посаду підземним учнем прохідника ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем під землею.
31.12.1982 року переведений підземним прохідником ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем під землею, наказ № 713к від 31.12.1982 року.
З метою підтвердження періодів роботи позивач надав довідку про уточнення загального характеру робіт або умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах №162/566 від 04.07.2003 року, видану Державним відкритим акціонерним товариством шахта «Голубівська» ДП ВРП «Стахановуголь», із зазначенням номеру та дати наказів про прийняття та про звільнення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірний період роботи позивача є належним чином підтвердженим доказами, наявними у матеріалах справи, а отже будь-яких правових підстав для неврахування його до страхового стажу немає.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 30.09.1988 по 08.08.1991 роки згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до записів дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року, позивач 30.09.1988 року прийнятий на роботу інженером-конструктором 3-категорії у ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», наказ № 130к від 30.09.1988 року; 08.08.1991 року звільнений за власним бажанням, наказ № 64к.
На підтвердження вказаного, позивач надано довідку ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків» від 10.12.2002 року.
Суд зазначає, що довідки для підтвердження наявного трудового стажу приймаються лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки та Довідка містять всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди трудової діяльності.
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, суд дійшов правильного висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати до пільгового стажу позивача.
Таким чином, оскільки записи в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року про період роботи з 30.09.1988 по 08.08.1991 роки зроблені відповідно до вимог Інструкції № 162 та є належними доказами для підтвердження спірних періодів трудової діяльності позивача.
Щодо не зарахування в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268, оскільки довідки не відповідають додатку 5 до Порядку №637. Документи, видані або засвідчені органами, створеними у порядку не передбаченому законодавством України на тимчасово окупованій російською федерацією території, до уваги не взяті.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Колегія суддів враховує, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.
Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Суд першої інстанції врахував, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його пільгового стажу.
Будь-які додаткові, архівні, уточнюючі довідки, які б підтвердили роботу в шахті «Голубівська» виробниче об'єднання «Стахановуголь» позивач не має можливості надати, оскільки місто Голубівка на сьогодні знаходиться на непідконтрольній Україні території, що також вірно вказано судом першої інстанції.
При цьому, колегія суддів погоджується з зазначенням суду першої інстанції, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із частиною першою статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року, щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів з урахуванням ст. 308 КАС України, рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог оцінки не надає.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова