П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2541/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Миколаїв;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
10.06.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.12.2023 №1329514290704, від 11.03.2024 №406214290704.
В обґрунтування позову зазначено, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «НАРП» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства та завищення позивачем у спірному періоді суми бюджетного відшкодування ПДВ, а також від'ємного значення по податку на додану вартість і встановлено відсутність у платника права на отримання бюджетного відшкодування. На підставі висновків перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.12.2023 №1329514290704, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 44165 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22082,5 гривень, та від 11.03.2024 №406214290704, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 39101 гривень.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість висновків відповідача і прийнятих рішень, позивач вказує, що податковий кредит по податку на додану вартість за звітній (податковий) період сформований позивачем за результатом реальних господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Промелектроніка» та належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Господарські операції з контрагентом під час перевірки підтверджені позивачем належним чином оформленими первинними, бухгалтерськими та розрахунковими матеріалами, які свідчать про дійсний рух активів платника податку та діловий характер операцій. В свою чергу, контролюючий орган жодними належними та допустимими доказами реальність господарських операцій не спростував та склав висновки перевірки виключно на припущеннях про допущення підприємством правопорушень у податковій сфері.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.12.2023 р. №1329514290704, від 11.03.2024 р. №406214290704.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 3028 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції з контрагентом, тоді як відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтовано.
При цьому, суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про неможливість виконання контрагентом-постачальником своїх зобов'язань, оскільки не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Разом з цим, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже чинне законодавство передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Не встановивши наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, податковий орган не може стверджувати на застосуванні до платника негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його (платника) впливу.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що надані позивачем документи з урахуванням доводів податкового органу, а саме стосовно не надання інших документів, які містять відомості про предмет доказування (право на формування податкового кредиту або безпідставність його документального оформлення) та характеру спірних правовідносин не спростовують висновки податкової перевірки про безтоварність операцій.
Апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що на недостовірність документів, наданих позивачем до матеріалів справи, вказують такі обставини: відсутність основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів-постачальників, контрагенти не декларують будівель, складів, офісів, транспортних засобів або будь-яких інших основних засобів, які б зробили можливим виконання зобов'язань за договорами поставки.
Апелянт наполягає на тому, що розумна економічна причина має бути наявна в кожній господарській операції; нездійснення заходів щодо перевірки правоздатності контрагента з боку платника податків, який претендує на податковий кредит, є ризиком самого платника податків; платник, який претендує на податкову вигоду, повинен пересвідчитися у правильності оформлення первинних документів та їх достовірності; платник податків, який діяв без належної обережності при виборі контрагента повинен розуміти, що отримана податкова вигода є безпідставною. Отже, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ та провадження необґрунтованих виплат.
При цьому, факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН не є безумовним свідченням реальності господарських операцій, адже на етапі реєстрації податкової накладної контролюючий орган перевіряє накладну на відповідність вимогам податкового законодавства та оцінює ризики господарських операцій, але не перевіряє їх фактичну наявність.
З огляду на ту обставину, що за даними ЄРПН контрагент позивача не є виробником товару, у спірному періоді не декларує відповідні послуги з постачання товарів, не має достатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій, всі операції у ланцюгу постачання створено удавано, ризиковими підприємствами, з метою невиконання або неналежного виконання установлених законодавчих вимог, апелянт наполягає на тому, що спірні операції є лише документально оформленими та не мають реального характеру.
Відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 15.11.2023 по 21.11.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатом якої складено акт від 28.11.2023 №11387/14-29-07-04/09794409.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством за серпень 2023 року:
завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку у декларації за серпень 2023 року в розмірі 44165 гривень;
завищено суму від'ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду, в сумі 294040 гривень;
виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 612307 гривень.
Згідно акту, підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту стало не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Промелектроніка» внаслідок не декларування контрагентом послуг зберігання товарів, навантажувально-розвантажувальних робіт, опалення, газо-, водопостачання, тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємством. Контролюючий орган вказує, що наявна кількість трудових ресурсів на підприємстві контрагента позивача не могла забезпечити значні об'єми господарських операцій. При цьому, ТОВ «Промелектроніка» не є виробником товару, а інформаційні дані податкового органу свідчили про недекларування контрагентами цього Товариства товару за номенклатурою, поставленою позивачеві.
З наведеного контролюючий орган виснував, що надані під час перевірки первинні документи (договори, видаткові накладні, прибуткові накладні, податкові накладні, розрахункові документи, експрес накладні тощо) складено формально, за відсутності факту господарських операцій та руху матеріальних цінностей.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт, однак такі були залишені без задоволення, а на підставі виявлених порушень відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:
від 27.12.2023 №1329514290704, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2023 року, у розмірі 44165 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22082,5 гривень;
від 27.12.2023 №1330014290704, яким визначена відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 612307 гривень;
від 27.12.2023 №1329814290704, яким зменшено позивачеві розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 294040 гривень.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівня.
Рішенням ДПС від 06.03.2024 №6174/6/99-00-06-01-04-06 частково задоволено скаргу платника податку та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2023 №1329814290704 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 254939 гривень.
З урахуванням рішення ДПС, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.04.2024 №406214290704, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 39101 гривень.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями (від 27.12.2023 №1329514290704 та від 11.03.2024 №406214290704), посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За правилами пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Слід також, враховувати, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, податковий кредит, який враховується для визначення об'єкта оподаткування, визначається на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку господарських операцій. До складу податкового кредиту не включаються суми податку, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Виходячи з обставин справи, 20.12.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (Постачальник) укладено Договір поставки №379-12, за яким Постачальник зобов'язується згідно заявок Покупця поставити продукцію - радіо та електрокомплектуючі, а Покупець - оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, кількістю та асортименті, зазначених у рахунках та специфікаціях.
Фактичне постачання товару позивачем під час перевірки підтверджено специфікаціями, прибутковими та видатковими накладними, експрес-накладними, довіреністю отримувача товару, платіжними інструкціями, накладними-вимогами на відпуск та лімітними відомостями.
Під час постачання та оплати товарів ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.
Слід враховувати, що податкові накладні зареєстровано в ЄРПН та відповідають даним відповідного податкового обліку контрагента позивача - ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА».
Одночасному врахуванню підлягає й те, що надані первинні документи містять відомості про товар, який постачався, його об'єми, ціну, кількість та відповідальних осіб в проведених операціях.
Щодо висновків контролюючого органу про не підтвердження реальності операцій по ланцюгу постачання товарів (від попередніх контрагентів ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА»), слід зауважити на тому, що сталою та послідовною правова позиція Верховного Суду про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
Враховуючи, що під час податкової перевірки операції із контрагентом позивачем підтверджено належними чином оформленими первинними і розрахунковими матеріалами, зауважень до форми і змісту яких у контролюючого органу не виникали, у тому числі залишається не доведеним факт недобросовісності підприємств під час здійснення операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність оспорюваних податкових повідомлень- рішень та наявність правових підстав для їх скасування в судовому порядку.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв