П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20636/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
18.10.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, прийнятого у формі припису №05-3-4/27 від 21.06.2024 про усунення порушень виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, відповідно до якого зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» привести у відповідність до абз. 4 пункту 1 Постанови №206 нарахування за комунальну послугу (постачання електричної енергії) за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 21.06.2024 Управлінням захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за результатами проведення позапланової перевірки господарської діяльності ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» з питання дотримання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів складено акт перевірки №05-3-3/16. Зазначеною перевіркою встановлено порушення постачальником положення абз. 4 п. 1 Постанови №206 в частині проведення нарахувань плати побутовому споживачу - ОСОБА_1 за послуги з постачання електричної енергії за період з 01.03.2022 по 11.11.2022 (за період тимчасової окупації території Херсонської міської територіальної громади) за адресою: м. Херсон, вул. 295 Стрілкової Дивізії, буд. 8/9, кв. 76. На підставі виявлених порушень відповідачем винесений припис №05-3-4/10 із вимогою до ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» усунути порушення та привести у відповідність до абз. 4 п. 1 Постанови №206 нарахування за відповідну комунальну послугу.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість припису, позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» пункт 1 Постанови №206 доповнено абзацом 4, яким установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Отже, до моменту внесення вищевказаних змін до Постанови №206 у позивача не було жодних правових підстав для зупинення розрахунків за вже поставлену споживачу електричну енергію за період з 01.03.2022 по 11.11.2022. При цьому, відсутній механізм практичної реалізації виконання положень Постанови №206 у частині заборони нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24.02.2022 за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Позивач просить враховувати, що Товариство не наділене повноваженнями самостійно скасовувати вже сформовані рахунки за послуги з постачання електричної енергії, безпідставно корегувати їх, визначати обсяги споживання електричної енергії тощо. Разом з цим, основним джерелом надходжень Товариства є платежі від споживачів за активну електричну енергію, наявність саме дебіторської заборгованості населення та, як наслідок, наявність збитків з господарської діяльності Постачальника, у своїй сукупності може мати негативний вплив на своєчасність та стабільність забезпечення постачання електричної енергії всім споживачам на території Херсонської області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував припис щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів №05-3-4/27 від 21.06.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області.
Стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки Постанова №1405 набрала чинності 30.12.2023, то й зміни, що вносяться до Постанови №206, підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли саме з моменту набрання її чинності. Оскільки у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 зміни, що були внесені Постановою №1405, не діяли, та пункт 4 у Постанові №206 був відсутній, позивач не мав застосовувати дану норму.
З огляду на викладене, суд першої інстанції визначив, що нарахування плати за комунальну послугу (постачання електричної енергії) за період з 01.03.2022 по 11.11.2022 без застосування приписів Постанови №1405, якою внесено зміни до Постанови №206, є правомірним, а вимоги відповідача в оспорюваному приписі про зобов'язання ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» привести нарахування за комунальну послугу (постачання електричної енергії) у відповідність до вимог абзацу 4 п. 1 Постанови №206 є неправомірними та необґрунтованими.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування судом норм процесуального права, Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати Постанову №206 в редакції Постанови №1405, як такої, в якій чітко зазначено, що нарахування плати за житлово-комунальні послуги забороняється після 24.02.2022 за відповідний період окупації, оскільки вказана постанова діяла на момент проведення перевірки відповідачем та підлягала пріоритетному застосуванню. Висновок суду про неможливість застосування положень Постанови №206 в редакції Постанови №1405 не узгоджуються з приписами статті 58 Конституції України, оскільки такі зміни пом'якшують/скасовують відповідальність особи (людини і громадянина).
З огляду на те, що Головне управління під час винесення оспорюваного припису діяло в межах наданих своїх повноважень, у спосіб, визначений чинним законодавством України, з дотриманням чинного законодавства та обґрунтовано, апелянт наполягає на відсутності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» зареєстровано юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є: 35.14 Торгівля електроенергією.
На підставі погодження Держпродспоживслужби (№15.1.2-6/11966 від 07.06.2024), наказу №Н/280-24 від 11.06.2024 та направлення №80 від 12.06.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області проведено позапланову перевірку ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» з питання дотримання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, за результатом якої складено акт перевірки №05-3-3/16.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення Товариством вимог абз. 4 п. 1 Постанови №206 в частині проведення нарахувань плати побутовому споживачу - ОСОБА_1 за послуги з постачання електричної енергії за період з 01.03.2022 по 11.11.2022 (за період тимчасової окупації території Херсонської міської територіальної громади) за адресою: м. Херсон, вул. 295 Стрілкової Дивізії, буд. 8/9, кв. 76.
На підставі виявлених порушень відповідачем винесений припис №05-3-4/10 із вимогою до ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» усунути порушення та привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (постачання електричної енергії) за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час перевірки Товариством пояснювалось, що законодавством чинним не було передбачено процедури нездійснення нарахувань за постачання електричної енергії з 24.02.2022 по 11.11.2022, тому ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» не мала підстав не здійснювати розрахунок за спожиту електричну енергію і не виставляти рахунки відповідно до переданих оператором системи (АТ «Херсонобленерго») обсягів споживання електричної енергії споживачам в період окупації.
Разом з цим, не погоджуючись з обґрунтованістю та правомірністю припису, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.
Правовий статус Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, визначається Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667.
Реалізація державної політики, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, визначено серед основних завдань Держпродспоживслужби (підпункти 1, 2 пункту 3 Положення №667).
За змістом абзаців першого, другого підпункту 6 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): зокрема, перевіряє додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення).
За визначеннями, наведеними у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Норми частини першої статті 6 цього ж Закону визначають суб'єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Встановлю, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Таким чином, Держпродспоживслужба, та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг. Саме така перевірка і була проведена відповідачем в межах спірних правовідносин.
Оскільки виконавець комунальної послуги належить до суб'єктів господарювання, що надають комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, на спірні правовідносини поширює свою дію Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у тому числі, в частині способу здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів у вигляді позапланового заходу контролю (перевірок), порядку та підстав їх призначення, проведення й оформлення результатів.
Слід враховувати, що відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
Згідно пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до вимог глави 3.2 розділу ІІІ та глави 3.3 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до) який є публічним договором та укладається в установленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії порядку.
Пунктом 4.12. розділу IV ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії унормовано, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Знімання показань приладів обліку проводиться споживачем щомісяця. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введений в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась, та який діє на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 встановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 встановлено Кабінету Міністрів України, невідкладно, окрім іншого, вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
05.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №206, яка набрала чинності 06.03.2022.
В первинній редакції Постанови №206 пунктом 1 було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
При цьому пункт 2 Постанови №206 передбачав, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
В подальшому, постановою КМУ №390 від 21.04.2023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206» пункт 1 Постанови №206 був доповнений новим абзацом наступного змісту:
«стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).».
Також постанова КМУ №206 була доповнена пунктом 1-1 такого змісту:
« 1-1. Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.».
Постанова №390 набрала чинності 27.04.2023.
30.12.2023 набрала чинності Постанова 1405, пунктом 3 якої, був викладений в іншій редакції пункт 1 Постанови №206.
При цьому, пункт 2 Постанови №206 в частині застосування цієї постанови з 24.02.2022 змін не зазнав.
Так, Кабінет Міністрів України, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», з 30.12.2023 встановив тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону, нараховувати плату за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Отже, встановлена 30.12.2022 тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нараховувати плату за житлово-комунальні послуги стосується виключно тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та тимчасова заборона на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги стосується заборгованості, утвореної з 24.02.2022 на тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
При цьому, вказана тимчасова заборона передбачена Постановою №206, а не Постановою №1405.
Постанова №1405 є лише нормативним актом, яким вносяться зміни до нормативного акту (Постанови №206), яким тимчасово врегульовані правовідносини, які стосуються нарахування та стягнення плати за житлово-комунальні послуги на виключно тимчасово окупованих територіях з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій.
При цьому, пунктом 2 Постанови №206 чітко встановлено, що така підлягає застосуванню з 24.02.2022.
В контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пунктом 11 частини першої статті 8 якого передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та медіа, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп'ютерні мережі.
Отже, Постанова №206 стосується суспільних відносин, які виникли після набрання нею чинності та тривають на дату набрання нею чинності, зокрема і змін, які внесені Постановою №1405.
Таким чином, Постанова №206 в редакції Постанови №1405 має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані, враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності. Такими суспільними відносинами є споживання житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 травня 2025 у справі №420/17630/24, від 22 травня 2025 року у справі №420/15960/24.
Верховний Суд у наведених справах звернув увагу, що застосування тимчасової заборони на нарахування оплати та її стягнення на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи не з 24.02.2022, а з 30.12.2023, має дискримінаційний підхід, оскільки території, які були окуповані з 24.02.2022 та з 30.12.2023, мають однаковий статус, воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 та продовжений, як станом на 30.12.2023, так і на час прийняття оскарженого припису та розгляду справи судом.
Наведене узгоджується із тим, що пунктом 2 Постанови №206 встановлено, що Постанова застосовується саме з 24.02.2022.
Як Постанова №206, так і Постанова №1405 обумовлені необхідністю вжиття заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, та містять норми, якими, на час дії воєнного стану, врегулюванні, зокрема, питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (житлово-комунальні послуги), зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
При цьому, абзац 4 пункту 1 Постанови №206 в редакції Постанови №1405, яка діє з 30.12.2023, є чітким, зрозумілим та не підлягає множинному тлумаченню: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».
Тобто, заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги, відповідно до абзац 4 пункту 1 Постанови №206 (в редакції Постанови №1405) є чинною з 30.12.2023. Але така заборона стосується тимчасово окупованих територій; періоду окупації - з дати початку по дату завершення тимчасової окупації; включення таких територій до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій; стосується заборгованості утвореної після 24.02.2022 за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Фактичні обставини справи свідчать, що Херсонська міська територіальна громада у спірному періоді включена до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309.
Відтак, висновки відповідача про виявлені порушення та покладений на позивача обов'язок усунути порушення та привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (постачання електричної енергії) за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та правомірними, тому колегія суддів не встановила правових підстав для скасування оспорюваного припису.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв