П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36451/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (суддя Бжассо Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.02.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.11.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду з 27.08.1984 року по 20.06.1996 року роботи позивачки на Одеському заводі опору у зв'язку із нечитабельністю печатки при звільненні з роботи, проставленої у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.07.1981 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дати звернення до територіальних органів пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком, а саме з 04 вересня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період з 27.08.1984 року по 20.06.1996 року роботи позивачки на Одеському заводі опору, зазначеного у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.07.1981року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв'язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду з 27.08.1984 року по 20.06.1996 року роботи позивачки на Одеському заводі опору у зв'язку із нечитабельністю печатки при звільненні з роботи, проставленої у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.07.1981року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.09.2024 року № 155250030643 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 27.08.1984 року по 20.06.1996 року роботи позивачки на Одеському заводі опору, зазначеного у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.07.1981року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.09.2024 року, із врахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування поданої скарги зазначається, що згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивачки становить 25 років 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058. Адже до страхового стажу позивачки правомірно не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 : - з 27.08.1984 по 20.06.1996, оскільки печатка при звільненні нечитабельна (запис в трудовій книжці №15). З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування періодів роботи з 27.08.1984 по 20.06.1996 до страхового стажу позивачки.
Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.09.2024 року №155250030643 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж позивачки становить 31 рік. Водночас, страховий стаж позивачки визначено 25 років 0 місяців 12 днів, оскільки до страхового стажу не зараховано період її роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 27.08.1984 по 20.06.1996, оскільки печатка при звільненні нечитабельна (запис в трудовій книжці №15).
Вважаючи згадане рішення Головного управління протиправним ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду про його скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами позивачки про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду з 27.08.1984 по 20.06.1996 її роботи на Одеському заводі опору з посиланням на те, що відбиток печатки, яким засвідчений запис про звільнення, частково нечитабельний. На думку суду, зазначена обставина не може бути підставою для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу, оскільки позивачка не може нести відповідальність за чіткість проставленої працівником відділу кадрів печатки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Основним Законом, що регулює відносини у системі пенсійного права, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
За визначенням статті 24 Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, п.п.1.2 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 2.4 Інструкції №58 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як вбачається з матеріалів справи, до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 27.08.1984 по 20.06.1996, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 запис про звільнення завірено печаткою, що є нечитабельною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність такої підстави для відмови у зарахуванні згаданого періоду до страхового стажу, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 р. у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.
Таким чином доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними висновками, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.
Ураховуючи наведене, а також те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки і Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнається, що позивачка з 27.08.1984 працювала на Одеському заводі опору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на Одеському заводі опору з 27.08.1984 по 20.06.1996, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.07.1981.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційні скарги відповідача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов