П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37134/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, прийняте у складі суду судді Тарасишиної О.М. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Міжнародного гуманітарного університету до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
У грудні 2024 року Міжнародний гуманітарний університет звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №24-28 від 27.05.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року позовну заяву Міжнародного гуманітарного університету до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №24-28 від 27.05.2024 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. Апелянт зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Законом України «Про рекламу» передбачено виокремлення різних видів реклами, зокрема внутрішньої та зовнішньої, при цьому оскільки у терміні «внутрішня реклама» зазначено, що це реклама, яка розміщується саме всередині будинків, споруд, а не на подвір'ї.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі протоколів складених посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області встановлено наступні порушення:
ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання документів, усних та/або письмових пояснень, відео та аудіозаписів, а також іншої інформації, що стосується виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідних для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю;
ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами без дозволу (щит на фасаді - 1шт. розмір 3х6х1 ст.: за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 2) що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами без дозволу (рекламний засіб на фасаді - 1 шт. розмір 4х6х1 ст., за адресою: м. Одеса, пров, Бісквітний, 3) що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами без дозволу (рекламний засіб на фасаді - 1 шт. 6х3, 5х1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 24), що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами без дозволу (рекламний засіб на споруді- 1 шт. розмір 3х1х1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30), що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
В подальшому, за результатами розгляду справи щодо МГУ про порушення законодавства про рекламу 27.05.2024 року прийнято такі рішення:
№24 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме неподання документів, усних та/або письмових, відео та аудіозаписів, а також іншої інформації, що стосується виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідних для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю, у розмірі одна тисяча сімсот грн.;
№25 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме розміщення зовнішньої реклами без дозволу (щит на фасаді 1 шт. розмір 3х6х1 ст.: за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 2), у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні;
№26 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме розміщення зовнішньої реклами без дозволу (рекламний засіб на фасаді 1 шт. розмір 4х6х1 ст., за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3), у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні;
№27 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме розміщення зовнішньої реклами без дозволу (рекламний засіб на фасаді 1 шт. розмір 6х3х1 ст.., за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 24), у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні;
№28 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме розміщення реклами без дозволу (рекламний засіб на споруді 1 шт. розмір 3х1х1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30), у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні.
Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу протиправними та такими, що підлягають скасування, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області не довело факт вчинення порушення саме МГУ, не надало доказів того, хто саме є рекламодавцем, виробником та розповсюджувачем реклами, позовні вимоги про скасування рішень №24-28 від 27.05.2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу є обґрунтованими.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон України № 270/96-ВР, тут і далі - у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
Згідно із статтею 1 частиною 1 Закону України № 270/96-ВР, зокрема, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;
Відповідно до статті 16 частини 1 Закону України № 270/96-ВР, зокрема, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (надалі - Типові правила) (чинний на час виникнення спірних правовідносин), дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Відповідно до пункту 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; у процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.
Згідно із пунктом 6 Типових правил, до повноважень робочого органу належить, зокрема, подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Відповідно до пунктів 45,46 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства; у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 26 частиною 1 Закону України № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до статті 27 частини 4 Закону України № 270/96-ВР, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Згідно із пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (надалі - Порядок №693 ) (чинний на час виникнення спірних правовідносин, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 11 Порядку №693, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Згідно із пунктом 16 Порядку №693 , справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №693, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Як було встановлено судом, оскаржуваними рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на позивача накладено штрафи за порушення законодавства про рекламу, а саме: №24 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме розміщення зовнішньої реклами без дозволу за адресами: м. Одеса, вул. Черняховського, 2, м. Одеса, пров. Бісквітний, 3, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 24, м. Одеса., вул. Академічна, 30, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, а також неподання документів, усних та/або письмових, відео та аудіозаписів, а також іншої інформації, що стосується виявленого порушення
Водночас, відповідно до статті 27 частини 2 Закону України № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні:
- у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
- у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
- у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
- у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;
- у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Отже, суб'єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб: 1) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами; 2) рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в активних діях - розповсюджені або розміщенні реклами. При цьому для притягнення особи до відповідальності повинно бути доведено, що саме вона вчинила ці дії.
Тобто, для притягнення особи за порушення законодавства про рекламу необхідно встановити, хто саме розмістив рекламу (рекламну конструкцію), хто є її розповсюджувачем реклами, тобто, чи є Міжнародний гуманітарний університет рекламодавцем, чи дійсно йому належить вищевказана рекламна конструкція та розповсюджувало воно її.
Суд заважує, що саме лише порушення порядку розміщення реклами не є достатнім для притягнення до відповідальності особи, в інтересах якої ця реклама, якщо не встановлено, хто є рекламодавцем та що рекламу розповсюджує він самостійно. Положення статті 27 частини 2 Закону України № 270/96-ВР стосуються відповідальності, а тому не можуть тлумачитися розширено. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №826/14253/17.
Позивач наполягає на тому, що він не є власником рекламних конструкцій та не вчиняв дій щодо її розміщення в розумінні Закону України "Про рекламу". Крім того за доводами позивача, у власності позивача перебувають виключно будівлі за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3, а інші будівлі, де зафіксовано порушення законодавства про рекламу, у власності та користуванні позивача не знаходяться.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції було досліджено Акти фіксації недотримання вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, та встановлено наступне.
Щодо встановлених порушень Правил розміщення зовнішньої реклами за адресами: м. Одеса., вул. Академічна, 30, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23 (а.с. 123-126) колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази розміщення реклами за вищевказаними адресами, фактично було зафіксовано стаціонарні конструкції із непрацюючими світлодіодними екранами, з яких неможливо встановити факт здійснення реклами.
Додатково, щодо встановлених порушень Правил розміщення зовнішньої реклами за адресами: м. Одеса вул. Академічна, 30, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, м. Одеса, Фонтанська дорога, 33, м. Одеса, вул. Черняховського, 2, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 24 (а.с. 120, 129-130, колегія суддів зазначає, що зазначені Акти місять докази здійснення реклами Міжнародної академічної школи «Одеса». З урахуванням того, що будівлі за зазначеними адресами не перебувають у власності або користуванні Міжнародного гуманітарного університету, доказів про те, що позивач є рекламодавцем, виробником чи розповсюджувачем спірної реклами в розумінні Закону України "Про рекламу" відповідачем не надано, відтак позивач у даному випадку не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 27 частиною 6 Закону України "Про рекламу".
Що стосується встановлених порушень Правил розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3 (а.с. 137-138), колегія суддів зазначає, що на будівлі, що належить Міжнародному гуманітарному університету на праві приватної власності та в якому розміщений Фаховий коледж Міжнародного гуманітарного університету, розміщений плакат із написом «Коледж», номером телефона та сайту зазначеного навчального закладу.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в порушення вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області при розгляді справи не перевірили порядок виготовлення і розповсюдження реклами. Висновок, викладений у оскаржуваних рішеннях про порушення законодавства про рекламу, складений на підставі матерів справи та фотоматеріалів, які ніяким чином не підтверджують причетність до виготовлення і розміщення цієї реклами позивача по справі.
З огляду на це, враховуючи відсутність доказів розміщення саме позивачем рекламних конструкцій на фасадах будинків саме позивачем, доказів про те, що позивач є рекламодавцем, виробником чи розповсюджувачем спірної реклами в розумінні Закону України "Про рекламу", спірні постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №24-28 від 27.05.2024 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом Міжнародного гуманітарного університету до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко