Справа № 420/39905/24
16 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області про визнання відмови протиправною щодо видачі паспорта у формі книжечки.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 17.12.2024 засобами поштового зв'язку звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області (зареєстрований канцелярією суду 25.12.2024), у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання;
зобов'язати Біляївський відділ ГУ ДМС України в Одеській області оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , мати неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його законним представником. По досягненню дитиною 16-річного віку дитина і Позивач звернулись до територіального підрозділу ДМС України за місцем свого проживання із заявою про надання дитині, ОСОБА_2 , адміністративної послуги щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, надаючи всі необхідні документи для вирішення цього питання. Біляївський відділ ГУ ДМС України в Одеській області Листом від 17.04.2024 р. (вих.№ /6/5127-24/5127/201-24) відмовив в оформленні і видачі моїй дитині паспорта-книжечки. Вважаючи дій відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 31.01.2025 строк для подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про вручення поштового листа відповідачу на його зареєстровану адресу. Згідно повідомлення про вручення ухвала про відкриття та копія позову по справі 420/39905/24 отримана представнику Біляївський відділ ГУ ДМС України в Одеській області 07 лютого 2025 року.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк до суду не надходив.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області про визнання відмови протиправною щодо видачі паспорта у формі книжечки залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку - 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви з зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача (за наявності), наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, що додаються до заяви, а також з долученням належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів, разом з копіями уточненої позовної заяви та додатків до неї для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України. Вказана ухвала була отримана позивачем засобами поштового зв'язку 23.01.2025 року.
28.01.2025 засобами поштового зв'язку позивачем, з метою усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 30.12.2024, до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про усунення недоліків (зареєстрована канцелярією суду 29.01.2025), в якій зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та до якої долучено належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів, разом з їх копіями для інших учасників справи.
Ухвалою суду від 31.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області про визнання відмови протиправною щодо видачі паспорта у формі книжечки. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
ОСОБА_1 є законним представником мати неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Біляївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою від 19.03.2024, в якій просили оформити і видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проставленою відміткою про реєстрацію місця проживання, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII та вести паспортний облік щодо мене за раніше встановленими формами виключно за моїм ім'ям (прізвище, ім'я, по батькові), використовуючи за потреби інформацію про мене з обмеженого переліку: дата і місце народження, місце фактичного проживання, місце роботи/навчання), без внесення інформації про мене до Єдиного державного демографічного реєстру, будь-яких інших інформаційних систем, без їх автоматизованої обробки, у т.ч. передачі.
Згідно наявної в матеріалах справи копії заяви від 19.03.2024 в якості додатків до вказаної заяви зазначені: копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія витягу про реєстрацію місця проживання, дві фотокартки розміром 35х45 мм, копія паспорта матері, копія паспорта батька.
Біляївським відділом ГУДМС у Одеській області було надано відповідь №З-3/6/5127-24/5127/201-24 від 17.04.2024, відповідно до якої за наслідками розгляду заяви щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII повідомлено, що за здійсненою перевіркою ЄІАС УМП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 04.12.2020, орган видачі 5140, строк дії до 04.12.2034. При оформленні зазначеного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, було надано згоду на обробку персональних даних.
На момент звернення до Біляївського відділу ГУ ДМС в Одеській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 04.12.2020, орган видачі 5140 та персональні дані внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20080314-01607. При цьому, не було наведено підстав вважати, що персональні дані обробляються з порушенням законодавства України.
Отже, використання раніше паспорта громадянина України для виїзду кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон жодним чином не порушує права заявника та в будь-якому разі не є втручанням у приватне життя.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 по справі № 380/5977/21.
Враховуючи наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон та присвоєння УНЗР, відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ документом, що підтверджує громадянство України, є, в тому числі, паспорт громадянина України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 Порядку №302 затверджений:
-зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно;
-зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія;
-Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 Порядку №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно пункту 3 Порядку №302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Тимчасовий порядок № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отож, зазначеними вище нормами законодавства України передбачені два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.
Однак, в контексті спірних правовідносин, неповнолітня ОСОБА_3 не має право на оформлення паспорту громадянина України у вигляді книжечки, адже використання нею паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права неповнолітньої та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Крім того, при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивач не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише у позовній заяві.
У світлі наведеного, також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Здійснюючи такий висновок, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 22.03 2024 у справі № 540/4500/21, від 28.11.2024 у справі №420/6552/24, в яких наголошено, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Суд вважає не можливим застосувати до спірних правовідносин правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Правова позиція позивача побудована на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки.
У зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Водночас у справі, яка є предметом даного розгляду, відповідач не приймав рішення про відмову ОСОБА_1 , яка являється законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
Себто, дана справа не відповідає вимогам зразкової, оскільки предметом розгляду останньої, було порушене право особи мати паспорт у альтернативній формі, яка не надавала згоду на обробку персональних даних у зв'язку із побоюваннями через свої переконання настання «тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до ЄДДР та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі УНЗР.
Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, альтернативний вибір законний представник та неповнолітня ОСОБА_2 вже зробили, оформивши біометричний паспорт для виїзду за кордон, надавши, при цьому згоду на обробку персональних даних; в Реєстрі щодо ОСОБА_2 вже сформовано номер, який не змінюється при наступних операціях.
При цьому, суд відхиляє наведені у позовній заяві твердження позивача про факт здачі до Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім'я ОСОБА_2 , НОМЕР_1 , оскільки до матеріалів справи не надано жодного та належного доказу на підтвердження вказаної обставини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що Біляївським відділом ГУ ДМС України в Одеській області було правомірно відмовлено в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання, а тому заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання останнього оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання задоволенню не підлягають.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Біляївського відділу ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Біляївський відділ ГУ ДМС України в Одеській області, місцезнаходження: 67654, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, вул. Богачова, 99.
Суддя Роман КАРАВАН
.