Справа № 420/8080/25
16 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Лебедь В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Роздільнянської Окружної прокуратури (місцезнаходження: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8; реєстраційний номер облікової картки платника податків 0352855233), в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) до Роздільнянської міської ради Одеської області (місцезнаходження: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17; код ЄДРПОУ 33356925) про визнання протиправною бездіяльність щодо невджиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Роздільнянської Окружної прокуратури (місцезнаходження: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8; реєстраційний номер облікової картки платника податків 0352855233), в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) до Роздільнянської міської ради Одеської області (місцезнаходження: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17; код ЄДРПОУ 33356925), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Роздільнянської міської ради Одеської області щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Роздільнянської міської ради Одеської області за межами с. Староконстянтинівка Роздільнянського району Одеської області (широта 46,438, довгота 30.254641, висота 51,0) орієнтованою площею 10000 кв.м. з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї;
зобов'язати Роздільнянську міську раду Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за межами с. Староконстянтинівка Роздільнянського району Одеської області (широта 46,438, довгота 30,254641, висота 51,0) орієнтованою площею 10000 кв.м., з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, також здійснення державної реєстрації прав на неї.
Ухвалою від 24.03.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за інформацією Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 1092/1.2 від 20.02.2025 в період з 17.09.2024 по 14.10.2024 проведено планову перевірку дотримання Роздільнянською міською радою вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих їй повноважень та за її результатом було складено Акт №44 від 14.10.2024 року. Також окружну прокуратуру повідомлено, що щодо фактів розташування на території Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області, а саме с. Понятівка, с. Кошари, с. Кірове, с. Калантаївка, с. Новоукраїнка, с. Камянка, с. Бецилове, с. Староконстянтинівка, с. Желепове, с. Старокостянтинівка, с. Велізарове, с. Новий Гребіник, с. Єреміївка, с. Бурдівка, м. Роздільна - 15 діючих паспортизованих місць видалення твердих побутових відходів, на які у встановленому Законом порядку не оформлена відповідна землевпорядна документація, заходи позовного характеру щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а саме зобов'язання оформити документацію із землеустрою на земельні ділянки, які розташовані під діючими паспортизованими місцями видалення відходів Роздільнянською міською радою Роздільнянського району Одеської області у судовому порядку не вживались та вживатись не плануються. Причиною невжиття заходів зазначено обмежене фінансування Інспекції на сплату судового збору.
З метою усунення порушень, виявлених за результатом планового заходу державного нагляду (контролю), Інспекцією видано припис № 43 від 25.10.2024.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24.03.2025 року.
Однак, правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку під сміттєзвалище для захоронення твердих побутових відходів відповідачем не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24.03.2025 року.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, за інформацією Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 1092/1.2 від 20.02.2025 в період з 17.09.2024 по 14.10.2024 проведено планову перевірку дотримання Роздільнянською міською радою вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих їй повноважень та за її результатом було складено Акт №44 від 14.10.2024 року. Також окружну прокуратуру повідомлено, що щодо фактів розташування на території Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області, а саме с. Понятівка, с. Кошари, с. Кірове, с. Калантаївка, с. Новоукраїнка, с. Камянка, с. Бецилове, с. Староконстянтинівка, с. Желепове, с. Старокостянтинівка, с. Велізарове, с. Новий Гребіник, с. Єреміївка, с. Бурдівка, м. Роздільна - 15 діючих паспортизованих місць видалення твердих побутових відходів, на які у встановленому Законом порядку не оформлена відповідна землевпорядна документація, заходи позовного характеру щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а саме зобов'язання оформити документацію із землеустрою на земельні ділянки, які розташовані під діючими паспортизованими місцями видалення відходів Роздільнянською міською радою Роздільнянського району Одеської області у судовому порядку не вживались та вживатись не плануються. Причиною невжиття заходів зазначено обмежене фінансування Інспекції на сплату судового збору.
З метою усунення порушень, виявлених за результатом планового заходу державного нагляду (контролю), Інспекцією видано припис № 43 від 25.10.2024.
Відтак, вимога про зобов'язання Роздільнянської міської ради вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, зайняту під сміттєзвалище для захоронення твердих побутових відходів у межах конкретного місця видалення відходів за паспортом МВВ (без номеру та дати реєстрації) орієнтовно розміром 10000 кв. м є необхідною для забезпечення експлуатації сміттєзвалища, розроблення плану приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства.
Однак, правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку під сміттєзвалище для захоронення твердих побутових відходів відповідачем не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі № 569/4123/16-а.
При цьому, у справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що підставою для пред'явлення позову є загроза порушення інтересів держави у сфері екології. Крім того, сам факт не звернення Державною екологічною інспекцією ПівденноЗахідного округу (Миколаївська та Одеська області) із позовною заявою до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, чим завдається шкода екологічним інтересам держави. Будь-якого іншого способу захисту порушеного права держави чинним законодавством не встановлено.
Згідно ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; 3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для управління відходами, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо вирішення питань поводження з побутовими відходами.
Згідно ст. 1 Закону України Про управління відходами полігон - місце захоронення відходів, призначене для їх розміщення на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі, включаючи: внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів - суб'єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення; постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік; управління відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об'єктами видалення відходів.
Відповідно до ст. 21 Закону України Про відходи в редакції, яка діяла до 09.07.2023 (Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами) органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують виконання вимог законодавства про відходи, вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.
Статтею 33 вказаного закону визначено, що на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства.
Згідно ст. 26 Закону України Про управління відходами до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: 1) участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами; 2) участь у розробленні та реалізації регіональних планів управління відходами; 3) затвердження місцевих планів управління відходами; 4) вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об'єктів оброблення відходів; 5) створення пунктів роздільного збирання побутових відходів. Органи місцевого самоврядування здійснюють й інші повноваження у сфері управління відходами відповідно до закону.
Відповідно до ст. 40 Закону України Про управління відходами захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод.
Згідно ст. 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Таким чином, органи місцевого самоврядування наділені досить широкими повноваженнями у сфері поводження з відходами, зокрема саме вони надають згоду на розміщення на своїй території місць чи об'єктів для розміщення відходів, приймають рішення про виділення земельних ділянок для цих цілей, здійснюють управління відходами, тощо.
Згідно ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 19 ЗУ Про землеустрій до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Згідно ст. 20 ЗУ Про землеустрій землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності.
Отже, оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка використовується для розміщення місця видалення відходів, є передумовою для дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема у сфері управління відходами.
Відповідно до 22 ЗУ Про землеустрій землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Згідно ст. 26 ЗУ Про землеустрій замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
З аналізу вищевикладеного слідує, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо організації та здійснення землеустрою, який проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, та здійснюється зокрема на підставі рішень органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладених договорів між землевласниками та розробниками документації із землеустрою. Виготовлена документація з землеустрою є підставою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, тобто для її формування, винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки та як наслідок для її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, з інформації Роздільнянської ради, що надійшла до Роздільнянської окружної прокуратури за вих. 218 від 20.02.2024 року вбачається, що на зазначене сміттєзвалище 04.05.2006 року розроблено відповідний паспорт (без номер та дати реєстрації).
Згідно вищевказаного паспорту місця видалення відходів, сміттєзвалище експлуатується з 1996 року, воно знаходиться на земельній ділянці площею 10000,00 кв.м. за межами с. Староконстянтинівка Роздільнянського району Одеської області.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що Роздільнянською міською радою Одеської області вживаються дії щодо виготовлення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, суду не надано.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд наголошує, що згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Як зазначалось раніше, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Роздільнянської Окружної прокуратури (місцезнаходження: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8; реєстраційний номер облікової картки платника податків 0352855233), в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) до Роздільнянської міської ради Одеської області (місцезнаходження: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17; код ЄДРПОУ 33356925) - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Роздільнянської міської ради Одеської області щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Роздільнянської міської ради Одеської області за межами с. Староконстянтинівка Роздільнянського району Одеської області (широта 46,438, довгота 30.254641, висота 51,0) орієнтованою площею 10000 кв.м. з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.
Зобов'язати Роздільнянську міську раду Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за межами с. Староконстянтинівка Роздільнянського району Одеської області (широта 46,438, довгота 30,254641, висота 51,0) орієнтованою площею 10000 кв.м., з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, також здійснення державної реєстрації прав на неї.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025р.
Суддя О.М. Тарасишина