Справа № 640/33704/21
16 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №0149 від 20.05.2021,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (далі - позивач, ПАТ АКБ «Індустріалбанк») до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 20.05.2021 №0149, яким накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за неподання інформації про вартість розповсюдження реклами.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що Регіональне відділення ПАТ АКБ «Індустріалбанк», яке розташовано у м. Львів, пр. В.Чорновола, 67, надає банківські послуги, у т.ч. послуги з обміну валюти, що супроводжується розміщенням інформації про курси іноземних валют з використанням електронного табло. З огляду на положення ст. 3-1, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III розміщення інформації про курси іноземних валют є обов'язком позивача, а відтак розміщення такої інформації у місці обміну валют не є рекламою в розумінні ч. 8 ст. 8 Закону України «Про рекламу». З огляду на вказане та враховуючи, що Відповідач помилково визнав електронне табло з курсами іноземних валют є рекламою, що стало підставою для вимагання від позивача надати документи на підтвердження вартості розповсюдження такої реклами, то за позицією позивача рішення від 20.05.2021 № 0149 про застосування до штрафу за неподання інформації про вартість розповсюдження реклами є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач вказує на відсутність у відповідача компетенції щодо контролю у сфері реклами фінансових послуг, оскільки такі повноваження належать Національному банку України.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, додатковий срок на подання якого було надано судом в ухвалі від 26.03.2025 року про прийняття до провадження даної справи, примірник якої було надіслано одержувачу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 27.03.2025 р.(а.с. 20)
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 р. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Закон № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом № 03-19/25650/23 від 07.09.2023 р. скерував за належністю матеріали справи № 640/33704/21 до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу № 640/33704/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року дану справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 5 статті 262 КАС України. Даною ухвалою запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті спору, у т.ч. щодо підтримання позовних вимог та/або заперечень проти їх задоволення відповідно у зв'язку з тривалістю розгляду даної справи.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» був зареєстрований 16.10.1991, основним видом діяльності якого є за кодом КВЕД 64.19. «Інші види грошового посередництва». Має регіональне відділення ПАТ АКБ ««Індустріалбанк»» у м. Львів, яке розташовано за адресою м. Львів, просп. В. Чорновола, 67.
20.05.2021 року на засіданні Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області складено Протокол № 0171 стосовно справи про порушення законодавства про рекламу відносно ПАТ АКБ «Індустріалбанк» ( м. Київ, вул. Генерала Алмазов, буд. 18/7) у присутності посадових осіб відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства та без участі представника ПАТ АКБ «Індустріалбанк» ( не з'явився), за результатами розгляду справи встановлено, що в порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України « Про рекламу» керівництвом ПАТ АКБ «Індустріалбанк» на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 15.01.2021 № 07_4-12/212 у вказаний термін не надав жодних документів по вартість розповсюдження реклами з порушенням вимог ч. 1 ст. 16 Закону « Про рекламу» (а.с. 6).
20.05.2021 рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 0149 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами стосовно розповсюджувача реклами ПАТ АКБ ««Індустріалбанк» ( м. Київ) на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 20.05.2021 р. № 0171 керуючись ст. 27 Закону України « Про рекламу» вирішено за не подання інформації щодо вартості розповсюдження реклами накласти на ПАТ АКБ ««Індустріалбанк» штраф у розмірі 1700,00 грн.
Позивач вважає, що розміщення інформації про курси іноземних валют з використанням електронного табло не є рекламою, тому, на його думку, дане рішення про накладання штрафу є протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює та встановлює Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII ( далі - Закон № № 1023-XII), яким визначено, зокрема, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. (частина перша статті 5 Закону № 1023-XII)
Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає та регулює Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР ( надалі - Закон № 270/96-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, зокрема
- у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами;
товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності. ( стаття 1 Закону № 270/96-ВР)
- розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою. ( частина восьма статті 8 Закону № 270/96-ВР)
- вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. ( частина 6 статі 9 Закону № 270/96-ВР)
- розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється. (частина перша статті 16 Закону № 270/96-ВР)
- контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами;
Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, - щодо реклами державних цінних паперів;
Національний банк України - щодо реклами на ринках фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім фондового ринку;
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу). ( частина перша статті 26 Закону № 270/96-ВР)
- на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи. (частина друга статті 26 Закону № 270/96-ВР)
- за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( частина шоста статті 27 Закону № 270/96-ВР)
Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067).
Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (п. 1 Правил № 2067).
Пунктом 2 Правил № 2067 визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
VI. Оцінка суду.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує на те, що реклама характеризується такими критеріями:
- має на меті сформувати чи підтримати обізнаність споживачів та їхній інтерес до особи, та/або товару, послуги;
- розміщується, на відкритих територіях, на спеціальних конструкціях, зовнішніх поверхнях будівель, елементах вуличного обладнання чи над проїжджою частиною (зовнішня реклама) або всередині приміщень (будинків, споруд, кінотеатрів, театрів, під час спортивних заходів у закритих приміщеннях).
Водночас інформація про виробника товару та/або товар у місцях їх реалізації (на обладнанні, оформленні торгових точок, самому товарі чи упаковці) не вважається рекламою відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 270/96-ВР.
Таким чином, закон визначає рекламу та окремо - інформування покупців на місці продажу.
Різниця між цими термінами зводиться до того, що реклама - це активне просування з комерційною чи промоційною метою, спрямоване на широку аудиторію, тоді як інформування на місці продажу - це надання базових відомостей про товар чи виробника в момент покупки (про місце товару, ціну, назву виробника), обмежене конкретною торговою точкою і не пов'язане з наміром стимулювати інтерес чи попит поза межами цього інформування.
У контексті обставин даної справи, позивач стверджує, що інформація про курси валют, яка розміщується на електронному табло на вході у приміщенні банку не є рекламою, а тому на вимогу відповідача не надав запитуваної інформації щодо підтвердження вартості розповсюдження реклами.
Оскільки відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення та на спростовування вказаної позиції позивача, суд враховує наступне.
Так, відповідно до матеріалів справи при здійсненні посадовими особами відповідача контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на території міста Львів було встановлено порушення ПАТ АКБ «Індустріалбанк» вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», а саме, не надання на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 15.01.2021 № 07_4-12/212 жодних документів про вартість розповсюдження реклами.
Відповідно до статті 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III ( далі - Закон № 2121-III) Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Банк має право надавати також такі фінансові послуги, зокрема, торгівля валютними цінностями.
Банк надає фізичним та юридичним особам послуги з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі та безготівковій формі з одночасним зарахуванням валютних цінностей на їхні рахунки відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".
З метою реалізації вимог Закону України “Про валюту і валютні операції» постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 1 затверджено Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України ( далі - Положення № 1 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 31 якого передбачено суб'єкт ринку розміщує в касі банку, небанківської установи, їх відокремлених підрозділів, пункту обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці таку інформацію, зокрема, копію наказу (розпорядження) банку, небанківської установи про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют, банківських металів.
Інформація, зазначена в пункті 31 розділу IV цього Положення, може розміщуватися в доступному для огляду клієнтами місці на електронних пристроях та має відповідати змісту рішень, прийнятих та оформлених у вигляді паперового або електронного документа. ( абзац десятий пункту 31 цього Положення).
Тобто, інформація про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют не потребує отримання дозволу на розміщення реклами, у разі її розміщення в доступному для огляду клієнтами місці на електронних пристроях.
З огляду на вказане, а також вищевказаних норм Закону України «Про рекламу», суд доходить висновку, що електронне табло з курсами іноземних валют не є рекламою, а є інформацією з видами діяльності обмінного пункту.
Таким чином, відповідачем безпідставно було встановлено факти порушення Закону України «Про рекламу» та ініційовано у листі Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 15.01.2021 № 07_4-12/212 вимогу про подання ПАТ АКБ «Індустріалбанк» інформації щодо вартості розповсюдження реклами, а відтак рішення від 20.05.2021 № 0149 про накладання штрафу в сумі 1700,0 грн. за неподання такої інформації є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
При цьому, суд не приймає уваги посилання позивача на те, що відповідач діяв поза межами повноважень, оскільки підпункт 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667, передбачає, що Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.
Вказане також підтверджується тим, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. ( стаття 26 Закону України «Про рекламу»).
При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2019 року справа № 461/6414/17 за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа -Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" про визнання незаконним та скасування наказу про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами дійшов висновку, виконавчий комітет Львівської міської ради має повноваження з контролю за дотриманням Закону України «Про рекламу».
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 270,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 18.11.2021 р. № 290 (а.с.4).
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 13857564) до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (вул. Д.Вітовського, буд. 18, м.Львів, 79011, ЄДРПОУ 40349068 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 20.05.2021 № 0149 про накладання штрафу в сумі 1700,0 грн. на Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держпродспоживслужби у Львівській області на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна