Справа № 420/40808/24
про залишення без розгляду позову в частині позовни вимог
13 червня 2025 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 77% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 р.,
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум,
3. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО107374 від 30.03.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»,
4. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 р. перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з основним розміром 77% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО107374 від 30.03.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 р. по день проведення перерахунку.
Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Ухвалою суду від 20.01.2025 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрив провадження у даній справі, вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Під час розгляду справи суд встановив, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду із цим позовом в частині позовних вимог, при цьому до позову не надав заяви про поновлення пропущеного строку.
У зв'язку із вказаним, ухвалою суду від 25.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу надано 5-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2018 до 29.06.2024 включно, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів на підтвердження поважності причини пропуску такого строку.
На виконання ухвали суду від 25.05.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, у якій вказує, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Посилаючись на правові висновки у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019, залишеного без змін постановою Великої Палати Суду від 16.10.2019, ухваленому у зразковій справі представник позивача зазначає, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 та від 21 лютого 2018 року за №103, тому застосування у спірному випадку органом пенсійного фонду статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним. Оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Постанови №103 протиправно зменшено розмір процентної складової грошового забезпечення , відтак слід зобов'язати відповідача здійснити розрахунку відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених на момент первинного призначення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум. Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування. В частині другій статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом у частині, що стосується дій відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи із її відсоткового розміру 77% сум грошового забезпечення за період з 01.01.2018 до 29.06.2024 включно, зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 у справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено в тому числі вимоги про протиправність дій Головного управління ПФУ в Одеській області, які виразились у зменшенні при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року відповідно до Постанови КМ України №103 від 21.02.2018 відсоткового розміру його пенсії із зобов'язанням з 01.01.2018 перерахувати пенсію у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення.
Тобто, відповідач в 2018 році під час перерахунку 02.04.2018 пенсії ОСОБА_1 зменшив відсотковий розмір його пенсійної виплати.
Отже, позивач повинен був дізнатися (та мав таку можливість, поза розумним сумнівом, у разі, якби проявив належну зацікавленість) про порушення своїх прав, починаючи з квітня 2018 року, коли йому було проведено перерахунок пенсії, або принаймні з травня 2018 року коли йому вже було виплачено перераховану пенсію зі зменшеним відсотковим розміром. Тобто перебіг строку звернення з позовом розпочався у 2018 році.
У той же час, даний позов до суду подано лише 30.12.2024 через підсистему Електронний Суд, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений ст.122 КАС України.
Заявник протягом 7 років одержував пенсію, обчислену із використанням показника відсоткового значення у "70%" грошового забезпечення і увесь цей час не здійснював дій щодо з'ясування власних прав у сфері пенсійного забезпечення, що на думку суду не може вважатись розумним строком.
Суд вважає безпідставними доводи заяви про поновлення процесуального строку, та з даного приводу зазначає, що у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 та від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу ст.122 КАС України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 22 та 64).
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень».
Отже враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вказані положення застосовуюся у разі вчинення відповідачем протиправних дій щодо не виплати нарахованих сум пенсії, проте, матеріалами справи не підтверджено, що вказані суми нараховані позивачу, однак, у зв'язку з протиправними діями відповідача не виплачені.
Відтак, суд приходить висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Посилання позивача на норми ч.3 ст.51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є хибними, адже вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (зменшення відсоткового розміру пенсії при перерахунку), оскільки стосуються перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовці. Тому такі доводи судом відхиляються.
Суд також враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
За приписами ст.1 та 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав що, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
В заяві про поновлення пропущеного строку, не вказуються обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивачки, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України.
За приписами п. 8 .ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Підсумовуючи усе вищевикладене у сукупності, судом зроблено висновок, що представником позивача не доведено наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом в частині вимог щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи із її відсоткового розміру 77% сум грошового забезпечення за період з 01.01.2018 до 29.06.2024 включно, а відтак відсутні підстави для поновлення такого пропущеного строку.
Керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248, 256, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення при перерахунку пенсії з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 77% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018, із зобов'язанням відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 по 29.06.2024 включно, із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення при перерахунку пенсії з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років з 77% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018, із зобов'язанням відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 по 29.06.204 включно, із врахуванням раніше виплачених сум - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА