Справа № 420/9677/25
16 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача-ГУ ПФУ в Одеській області щодо письмової відмови вих.№2153-34264/Р-02/8-1500/25 від 24.01.2025 року в перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни-інваліду війни 2 -ї групи ОСОБА_2 до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі:18888,- грн -(8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюєтся прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік , як ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи в розмірі:18888,- грн (8)восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюєтся прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (2900, грн)такої допомоги за 2024 рік
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом війни 2 групи та має право на отримання у 2024 році разової грошової допомоги до 24 серпня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком станом на 01 січня 2024 року, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), проте отримав таку виплату лише в сумі 2900 грн. З таким розміром разової грошової допомоги за 2024 рік позивач не погоджується та вважає, що вказана виплата має виплачуватися у розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 04.04.2025 року прийнято позовну заву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відбулась на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754. Вказує, що у 2024 р. позивачу проведено виплату разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року в сумі 2900 грн, як особам з інвалідністю ІІ групи, відповідно до норм чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Одеській області та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993.
Позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 2900,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Листом від 24.01.2025 року відповідач повідомив, що виплата грошової допомоги у сумі 2900,00 грн. була проведена з дотриманням вимог визначених Постанови №369.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон України № 3551-ХІІ). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 12 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 вищезгаданого Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону України № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої, разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Надалі Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України вказав у вищезазначеному рішенні, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, відповідно до частини другої статті 152 Конституції України.
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відтак, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII, не застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовувалась у такій редакції: Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відтак, з 27 лютого 2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, 15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 № 2983-IX (далі по тексту - Закон України № 2983-IX), яким статтю 13 частину 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України."
Вказані положення Закону України № 2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Більше того, наведена зміна Закону впроваджена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не шляхом встановлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання.
Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
Таким чином питання щодо порядку виплати та розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни регулюється не нормами закону, як виплати до 5 травня, а виключно Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищенаведених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 02.04.2024 №369 (далі - Постанова № 369).
Постановою №369 затверджуються порядки використання коштів для соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань і виплати до Дня Незалежності України (раніше ця виплата була до 5 травня календарного року).
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого Постановою №369, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 р. в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 3100 гривень; - II групи - 2900 гривень; - III групи - 2700 гривень.
Таким чином, у даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону України №3551-XII в редакції Закону України № 2983-IX.
Отже, виплата позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік мала здійснюватися в розмірі 2900 грн, що встановлений Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369.
При цьому, позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 2900 грн, що відповідає сумі встановленій в додатку до Порядку, затвердженому Постановою №369.
Отже, підстави для виплати позивачу у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України з врахуванням норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"" в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІУ з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, відсутні.
Крім того, відповідно до пункту 4 підпункту 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виплати особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах, затвердженого Постановою 1396 від 27.12.2023, здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1396 Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах.
Відповідно до пункту 5 підпункту 4 вищевказаного Порядку бюджетні кошти розподіляються в межах бюджетних призначень і спрямовуються Пенсійному фонду України за напрямом, визначеним підпунктом 4 пункту 4 цього Порядку, - на підставі заявки (за формою, визначеною Мінсоцполітики) на фінансування виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої частиною п'ятою статей 12-15, пунктом 1 частини першої статті 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і частиною третьою статей 6-1-6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань (далі - грошова допомога), і витрат на оплату послуг, пов'язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати грошової допомоги:
отримувачам грошової допомоги, які отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), - на поточні рахунки організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій та грошової допомоги відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1279 Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги (Офіційний вісник України, 2021 р., № 1, ст. 43), або на поточні рахунки отримувачів грошової допомоги, відкриті в одному із уповноважених банків, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), для виплати разом з пенсією (щомісячним довічним грошовим утриманням) загальною сумою шляхом включення допомоги до відомостей (списків) на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання);
отримувачам грошової допомоги із числа військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, служби судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), - на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби;
отримувачам грошової допомоги, які перебувають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, - на небюджетні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів;
іншим отримувачам грошової допомоги - за місцем їх проживання на поточні рахунки таких отримувачів в уповноважених банках.
Суми грошової допомоги, не виплаченої станом на 1 грудня поточного року, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТ Укрпошта, повертаються Пенсійним фондом України на рахунок Мінсоцполітики, відкритий у Казначействі.
З матеріалів справи встановлено, що виплату позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі 2900 грн відповідачем проведено правомірно.
Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн, ГУ ПФУ застосувало правила статті 13 частини 5 Закону України № 3551-ХІІ в редакції Закону України № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Аналогічний підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду зразкової справи №440/14216/23.
У відповідності до статті 291 частини 3 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Тобто, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у тому числі за результатами розгляду зразкових справ.
Отже, беручи до уваги склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23, а тому визнається судом типовою справою.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачу виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2024 рік у належному розмірі, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.