Справа № 420/5641/25
16 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач , ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа), в якому просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного грошового утримання, яка викладена у рішенні № 951050843490 від 22.01.2025, протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до рішення Київського районного суду від 09.10.2017 справа №520/6152/17 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 як 90 % від грошового утримання судді який працює на відповідний посаді, як судді у відставці, з 01.01.2024, виходячи з винагороди судді в розмірі 321725,00 грн відповідно до довідки № 444 від 26.12.2024, без обмежень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у П'ятому апеляційному адміністративному судді позивач отримав довідку № 444 від 26.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. 22.01.2025 подав відповідачу довідку № 444 від 26.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач надав копію рішення 22.01.2025 № 951050843490, в якому позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посиланням на ту обставину, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01.01.2021 і він становить 2102 грн. Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача після 18.02.2020 збільшення розміру складових суддівської винагороди який працює на відповідній посаді не відбулось.
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 10.03.2025 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 31.03.2025 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області
11.04.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що норма частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023,2024 роки».
З 1 січня 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.
Станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України «Про Державний бюджет» на 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні.
Таким чином, дії відповідача щодо розрахунку суддівської винагороди позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2024 років у розмірі 2102 грн відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними.
Також відповідач вказує на порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки з позовом звернувся у 2025 році, а позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2024.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
15.04.2025 до суду надійшли пояснення. Третя особа зазначає, що Положення статті 7 Законів № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ, № 3460-ІХ якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судці з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 гривні є чинними, не конституційними не визнавались та не скасовувались, а звідси підлягали та підлягають виконанню.
З огляду на викладене третя особа просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 17.04.2025 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залишено без задоволення.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 22.12.2016.
Позивач через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою №181 від 22.01.2025 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 №444.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та винесено рішення №951050843490 від 22.01.2025 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді.
Відповідно до рішення №951050843490 від 22.01.2025 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, оскільки після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян становить 2102 грн, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру окладу судді з 01.01.2025 залишився без змін, а саме 2102 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами другою-четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень (абз.4); для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні (абз.5).
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Виходячи з наведених положень закону України про Державний бюджет, пенсійний орган у спірному рішенні наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн.
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці прямо залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому суд вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є ревалентними до даної справи за позовом ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн.
Разом з тим, у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.12.2024 № 444, виданій П'ятим апеляційним адміністративним судом, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн.
Суд зазначає, що вказана довідка видана на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №420/11641/24, яке базувалося на судовій практиці, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Відтак, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати дії та рішення відповідача протиправними.
Аналогічні висновки у спірних правовідносинах робить і П'ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у постанові від 04.06.2025 по справі № 420/29791/24, від 10.06.2025 по справі № 420/386/25.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідачем в повній мірі доведено правомірність свого рішення, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак доводи позивача є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний