про залишення позовної заяви без руху
16 червня 2025 рокусправа № 380/11782/25
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. перевірила матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди.
Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 228064,52грн. надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, 01.10.2023 по 14.10.2023, 01.11.2023 по 30.11.2023 та 01.12.2023 по 25.12.2023, за наступними реквізитами: Отримувач - військова частина НОМЕР_4 , Код отримувача НОМЕР_5 , Рахунок отримувача НОМЕР_6 , Надавач платіжних послуг отримувача - Державна Казначейська служба України, м. Київ.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу.
Позивач у позовній заяві зазначає третю особу - Військову частину НОМЕР_4 .
Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Згідно з ч.4 та ч.5 ст.49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Питання про залучення третіх осіб вирішується ухвалою суду за заявою, в якій зазначається, на яких підставах їх належить залучити до участі у справі.
Проте, належного клопотання/заяви з обґрунтуванням доцільності залучення до участі у справі третьої особи, а саме Військову частину НОМЕР_4 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача/відповідача до позовної заяви не додано, чим порушено вимоги ч.5 ст.161 КАС України.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 94 КАСУ копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з цим, порядок подання електронний доказів до суду та вимоги до таких доказів встановлено ст. 99 КАС України.
Так, за приписами ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, - ч.2, 3 ст. 99 КАС України.
За приписам ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
З вищезазначеного слідує, що «оригіналом електронного доказу» є примірник електронного документа, веб-сайт (сторінка), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі, які створені електронними засобами та мають візуальну форму, що дає змогу відобразити дані, які вони містять та які є значущими для правильного тлумачення обставин справи, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття їхнього змісту людиною.
З вищезазначеного вбачається, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом.
Разом з цим, до позовної заяви, поданої через підсистему Електронний суд додано копії письмових (паперових) документів у відсканованому форматі PDF, тобто, вказані документи є не оригіналами, а електронною копією письмового документу, що є результатом повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі.
Позаяк такі електронні копії не містять належних реквізитів засвідчення копії, зокрема, відсутній протокол накладення КЕП на зазначені документи, що унеможливлює встановлення дійсності та відповідності оригіналу наданої позивачем електронної копії паперового документа.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем у позовній заяві не зазначено номера засобу зв'язку третьої особи; не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету щодо відповідача та третьої особи.
Зазначені недоліки не є надміру формальними, оскільки їх виправлення в майбутньому може вплинути на ефективність виконання рішення, а також на своєчасність повідомлення сторін про рух справи, так як у зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції.
Вказана інформація відповідно до положень Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII перебуває у вільному, безкоштовному, необмеженому доступі, є загальновідомою.
Не здійснення позивачем певних дій щодо пошуку загальновідомої інформації не звільняє його від обов'язку зазначення обов'язкових реквізитів та відомостей у позовній заяві, визначених положеннями ст.160 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року по справі №640/33154/20, провадження № К/990/19287/23.
Відповідно до ч.6 ст.160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у п. 2 ч. 5 цієї статті стосовно представника. В позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (п.2 ч.5 ст.160 КАС України).
Проте, в позові не зазначено даних представника позивача у відповідності до п.2 ч.5, ч.6 ст.160 КАС України.
Відповідно до п. 7 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначається відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Порушуючи вимоги п.7 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем в позовній заяві не вказано, чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається зокрема наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Порушуючи вимоги зазначеної статті, у позовній заяві не було зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з п.9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суддя вказує на те, що у позовній заяві позивачем не обґрунтовано порушення оскаржуваними відповідачами прав, свобод, інтересів позивача, що не відповідає вищенаведеному процесуальному положенню.
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 161 КАС України).
Відповідно до частини 4 цієї ж статті позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач вказав, що відповідно до змісту оскарженої постанови в ній відсутні докази на підтвердження відсутності під час перевірки в позивача всіх необхідних документів. Проте до суду позивач не подав документи, які надавалися ним під час перевірки.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як видно із матеріалів справи, позивач не додав до позовної заяви документа про сплату судового збору. Проте, просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, однак не наводить жодних передбачених підстав для відстрочення сплати судового збору у розумінні вимог ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Тобто, дане клопотання обґрунтовує тим, що Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_4 , яка є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. У військової частини НОМЕР_1 , як структурного підрозділу військової частини НОМЕР_4 , відсутній окремий рахунок у Державній казначейській службі України, оскільки вона не являється розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів. Заявки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення А7393 надаються до розпорядника коштів вищого рівня по мірі їх надходження та в терміни, які передбачені внутрішніми розпорядчими документами. Станом на момент звернення до суду бюджетні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а саме на подання до адміністративних судів позовних заяв про стягнення надміру нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди до осіб, які були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , із числа тих, що за висновком Аудиту не набули права на додаткову винагороду у період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис грн у місяць, але яким така була виплачена за рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.
Вирішуючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суддя зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір»№ 3674-VI від 08.07.2011 (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Правосуддя в судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
У зв'язку із цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06. 2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Закон №3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/22415/18.
На підтвердження зазначеного позивач надав довідку В/Ч НОМЕР_1 від 07.03.2025 №1795.
Відповідно до цієї довідки Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_4 , яка є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. У військової частини НОМЕР_1 як структурного підрозділу військової частини НОМЕР_4 відсутній окремий рахунок у Державній казначейській службі України, оскільки вона не є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів.
Варто звернути увагу, що наведені позивачем обставини не є підставою звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати в розумінні статті 5 Закону України «Про судовий збір». Крім того, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності у нього коштів на подання позовних заяв до адміністративних судів за цільовим призначенням КЕКВ 2800 («Інші поточні видатки»), щонайменше витягу з рахунку чи докази того, що позивач звертався до розпорядника коштів ВЧ НОМЕР_4 із заявками на фінансування та ін. Тому доводи позивача є голослівними та не підтверджені відповідними доказами.
Враховуючи те, що вказані обставини не свідчать про неможливість сплати судового збору, а інших доказів суду не надано, підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні.
Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За приписами ч.1 ст. 4 Закону України №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028,00гривні.
Відповідно до підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовної заяви видно, що позивач заявив одну позовну вимогу майнового характеру на загальну суму 228064,52грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання позовної заяви становить 3420,97грн.( 228064,52грн./100*1,5).
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).
Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Строки звернення до адміністративного суду визначені у ст.122 КАС України.
Згідно з ч.1 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (ч.3 ст.122 КАС України).
Частиною 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 року у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 року у справі №420/4099/20, від 06.04.2023 року у справі №320/7204/21 від 08.11.2024 року у справі №420/13987/23 та підстави для відступлення від них відсутні.
Варто врахувати правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 08.11.2024 у справі №420/13987/23, де суд касаційної інстанції зазначив:
«…40. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 грудня 2021 року №723 «Про результати службового розслідування» встановлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, які призвели до спричинення ним державі збитків та зобов'язано помічника командира з правової роботи підготувати та направити до суду позовну заяву про відшкодування збитків.
41. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що саме дата прийняття наказу №723 «Про результати службового розслідування» - 13 грудня 2021 року є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду.
42. Разом з цим, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 та від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, виходив з того, що цей спір є спором щодо проходження військової (публічної) служби, а тому застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
43. Слід зазначити, що у зазначених судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, зокрема, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.
44. Також у цих же справах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
45. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
46. У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
47. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі №320/7204/21 та підстави для відступлення від них відсутні.
48. Таким чином, суд апеляційної інстанції, установивши дату початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, з якою погоджується і позивач (13 грудня 2021 року) невірно застосував норми процесуального права, а саме частину п'яту статті 122 КАС України…».
Як видно із позовної заяви, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 228064,52грн збитків, завданих Військовій частині НОМЕР_7 .
Відповідно до матеріалів позовної заяви, з 26.08.2024 по 10.10.2024 у військовій частині НОМЕР_4 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24) за результатами якого встановлено порушення, що призвели до втрат на суму 50786,68 грн, в тому числі 48252,86 грн. - неналежні виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
На підставі аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24 командир Військової частини НОМЕР_4 видав розпорядження № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025) відповідно до якого зобов'язав, крім іншого, організувати претензійно-позовну роботу у випадках, якщо окремі військовослужбовці вже вибули з особового складу військової частини та надіслати доповідь про виконання цього доручення до 18:00 год. 23.01.2025.
На виконання розпорядження командира Військової частини НОМЕР_4 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025), командир ВЧ НОМЕР_1 видав наказ (з основної діяльності) № 41 від 21.01.2025 «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди».
Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду з метою стягнення надмірно виплачених військовослужбовцям коштів розпочався з 21.01.2025, тобто з моменту прийняття В/Ч НОМЕР_1 наказу від 21.01.2025 № 41 щодо внесення змін до наказів командира В/Ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди.
Натомість, позивач звернувся до суду лише 10.06.2025, що свідчить про пропуск встановленого частиною 2 статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що 15.01.2025 офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 був призначеним тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов'язки в районі ведення бойових дій юридичного радника. Така зайнятість, на думку позивача, з об'єктивних поважних причин вплинула на пропуск тримісячного терміну звернення до адміністративного суду та невчасну відправку позовної заяви.
При цьому позивач не долучив жодних доказів на підтвердження наведеної обставини. Крім того, суд звертає увагу, що призначення відбулось саме з метою виконання обов'язків з правової роботи військової частини НОМЕР_1 . Тому, вказане не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки виконання обов'язків, пов'язаних з юридичною діяльністю, в тому числі стосуються звернення до суду.
Отже, повідомлені представником позивача обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.160 КАС України є підставою для залишення її без руху.
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160 КАС України для усунення вказаних недоліків, а саме: надати належне клопотання/заяву з обґрунтуванням доцільності залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача/відповідача; надати належним чином засвідчені всі письмові докази, долучені до позовної заяви; зазначити номер засобу зв'язку третьої особи; зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету щодо відповідача та третьої особи; зазначити усі дані представника позивача у відповідності до п.2 ч.5, ч.6 ст.160 КАС України; зазначити чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та перелік таких заходів, якщо вони здійснювалися; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; надати докази сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір»; подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджують поважність причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди - залишити без руху.
Позивачу встановити десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали, шляхом представлення позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.