16 червня 2025 рокусправа № 380/18557/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати порушення відповідачем права позивача на звернення, а саме: невиконання законного зобов'язання згідно зі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо запрошення заявника на розгляд заяви від 14.06.2024; протиправне обмеження законних прав позивача згідно зі ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» - бути присутнім під час розгляду заяви та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву від 14.06.2024; проведення перевірки та розгляду заяви від 14.06.2024 з порушенням процедури без заявника, чия безпосередня участь була гарантована ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»; надання необґрунтованої відповіді на звернення позивача від 14.06.2024;
- зобов'язати відповідача повторно провести розгляд звернення позивача від 14.06.2024 та реалізувати заявлені права, передбачені ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» - бути присутнім при розгляді та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву, надати повторно відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо розміщення відходів по вул. Тракт Глинянський у м. Львові з метою вжиття заходів реагування та забезпечення ліквідації звалища. На заяву надано відповідь, з якої вбачається, що впродовж трьох років відповідач не вчиняв жодних дій щодо ліквідації звалища. Зважаючи на ці обставини, позивач скерував до відповідача заяву щодо бездіяльності посадових осіб, у якій заявив про права, передбачені ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». За результатами її розгляду відповідач надав відповідь від 12.07.2024 за №33-вих-100901. На переконання позивача, під час її розгляду відповідач порушив та протиправно обмежив його права, а саме: позбавив можливості бути присутнім при її розгляді, особисто подавати аргументи та брати участь у її перевірці. Вважає, що відповідь відповідача від 12.07.2024 за №33-вих-100901 є необґрунтованою, а перевірка заяви - необ'єктивною. За захистом порушеного права звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 09.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог цієї ухвали 11.09.2024 позивач подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 16.09.2024 позивача звільнено від сплати судового збору.
Ухвалою судді від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
01.10.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що до повноважень районних адміністрацій не належить здійснення заходів щодо ліквідації несанкціонованих чи стихійних сміттєзвалищ, натомість станом на 07.04.2021 (дата звернення позивача) такими повноваженнями наділений Департамент з поводження з відходами Львівської міської ради. Наголошує, що більш детальне регулювання положень «бути особисто заслуханим» та/або «бути присутнім при прийнятті рішення» визначено в Законі України «Про адміністративну процедуру». Крім того зазначає, що на час звернення позивача із заявою від 14.06.2024 постійно діючою комісією з питань з поводження з безхазяйними відходами вжито всіх заходів, визначених «Порядком виявлення та обліку безхазяйних відходів», та скеровано відповідний лист з додатками від 06.06.2024 №4-33-30936 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури для вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Покликаючись на приписи ч. 2 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру», вказує, що особиста участь заявника є безпідставною. Водночас констатує, що позивачу надана відповідь від 12.07.2024 №33-вих-100901. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
02.10.2024 позивач подав клопотання, у якому наголошує, що його звернення не розглядалося відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру», а до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про звернення громадян». Констатує, що звернення розглядала Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, тому її доводи щодо неналежного відповідача є безпідставними. З урахуванням наведеного просить визнати відзив необґрунтованим.
07.10.2024 позивачем подано клопотання, у якому зазначив, що приписи ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» виключають можливість розгляду звернення громадян за Законом України «Про адміністративну процедуру». Стверджує, що під час розгляду його звернення відповідач не повідомив, що воно розглянуто відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру». Крім того наголошує, що відповідач три роки так і не забезпечив ліквідацію виявленого звалища, що, на думку позивача, є діями, спрямованими на протидію громадській діяльності. До клопотання додав письмові докази.
28.10.2024 представник відповідача подав додаткові пояснення. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що норми Закону України «Про звернення громадян» є загальними, а норми Закону України «Про адміністративну процедуру» спеціальними. Наголошує, що районна адміністрація не є належним відповідачем у справі, оскільки не має повноважень щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ.
29.10.2024 позивач подав клопотання, у якому стверджує, що спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про звернення громадян, тому він є належним.
21.01.2025 позивач подав клопотання, у якому зазначає, що відповідач, знаючи про те, що ліквідацію звалища організовує Департамент з поводження з відходами, інформацію за належністю до нього не скерував. З огляду на ці обставини, на переконання позивача, відповідач намагається приховати свою бездіяльність шляхом неналежного розгляду заяви та надання формальної довідки у відповідь. Заразом наголошує, що відповідач три роки свідомо допускав розміщення смітника і не вживав жодних заходів, щоб запобігти порушенню права людини на безпечне довкілля.
04.02.2025 представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких констатує, що на час звернення до адміністративного органу (14.06.2024) вжито всіх заходів відповідно до «Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів» та скеровано лист до Департаменту житлового господарства та інфраструктури для вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Крім цього зазначає, що як вбачається з електронної системи документообігу Львівської міської ради позивач звернувся до Департаменту житлового господарства та інфраструктури щодо вжиття заходів щодо ліквідації спірного сміттєзвалища, отже, на переконання відповідача, позивачу відомо, хто має бути належним відповідачем у справі.
04.02.2025 позивач подав клопотання, у якому заперечує проти тверджень відповідача, викладених в додаткових поясненнях. Зазначає, що відповідач не вчиняв жодних дій протягом трьох років. Спростовуючи доводи відповідача щодо неналежності, вказує, що саме до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради звертався із заявою та вона надала відповідь.
21.03.2025 представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких просив закрити провадження у справі відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Клопотання мотивоване тим, що здійснено прибирання сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський, що підтверджується листом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, тому відсутній об'єкт, стосовно якого позивач подав звернення. Крім того наголосив, що оскільки ОСОБА_1 не проживає та не зареєстрований в межах Личаківського району Львівської міської територіальної громади, то відповідно його особисті немайнові права особи не порушені.
21.03.2025 позивач подав клопотання, у якому виклав свої заперечення стосовно закриття провадження, обґрунтовуючи це тим, що предметом спору у цій справі є порушення права на звернення, тобто не заявлено вимог стосовно ліквідації сміттєзвалища. Крім того, вкотре звертає увагу, що відповідь відповідача на заяву від 14.06.2024 надана відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
13.06.2025 ухвалою суду відмовлено у закритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 14.06.2024 скерував до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради заяву такого змісту:
«Доброго дня. 07.04.2021 року мною було подано звернення до контролюючих органів з приводу розміщення відходів по вул. Тракт Глинянський (геопросторові дані: 49.837678,24.188688). Документом №03-1804 від 08.04.2021 року ДЕІ у Львівській області скерувало вам свій лист з примірником моєї заяви…
Прошу провести перевірку та розгляд цієї заяви згідно вимог чинного законодавства про звернення громадян, надайте можливість бути присутнім при розгляді заяви, особисто подати аргументи та взяти участь в перевірці цієї заяви. Прошу пояснити абсолютну відсутність належного контролю з Вашої сторони за ліквідацією сміттєзвалища на протязі 3 роки, нестворення протягом трьох років екологічної інформації про кількість, склад, властивості, вартості відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини сміттєзвалищ виявлених мною, про які вам було повідомлено ДЕІ у Львівській області №03-1804 від 08.04.2021 року ДЕІ, незабезпечення ліквідації звалищ вчасно та послідовно.
Будь-які документи надсилати саме до електронної адреси: 27eco.demo@gmail.com».
Заява ОСОБА_1 зареєстрована в канцелярії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради 17.06.2024 за вх. №3-М-34556-33-33.
Листом від 12.07.2024 за №33-вих-100901 відповідач повідомив позивачу, що 30.04.2024 постійно діючою комісією з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі здійснено обстеження запитуваної позивачем земельної ділянки. Зазначив, що відходи є малонебезпечними, а власника відходів не встановлено. Ці обставини встановлені протоколом №1 від 30.04.2024, який в свою чергу скерований для розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 для прийняття рішення щодо подальшого поводження з відходами. Крім того констатував, що 04.07.2024 на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради прийнято ухвалу «Про затвердження Програми щодо запобігання утворенню та забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений, на території Львівської міської територіальної громади на 2024-2027 роки», згідно з якою Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР відповідальний за ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ».
Вважаючи, що такою відповіддю відповідач порушив право бути присутнім при розгляді заяви, особисто подати аргументи та взяти участь в її перевірці відповідно до Закону України «Про звернення громадян», позивач пред'явив цей позов до суду.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Отже, право особи на звернення до органу державної влади, як складова політичних прав, тобто право людини і громадянина надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, є її конституційним правом.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною 3 ст. 3 Закону №393/96-ВР унормовано, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
За правилами ч. 6 ст. 5 Закону №393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Приписами ст. 18 Закону №393/96-ВР унормовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, крім іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Статтею 15 Закону №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У пред'явленому позові позивач стверджує про порушення його права бути присутнім під час розгляду його звернення, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву, та права на отримання обґрунтованої відповіді.
Відповідно до ст. 18 №393/96-ВР, якою унормовані права громадянина при розгляді заяви чи скарги, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має, серед іншого, право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Ці права кореспондуються з обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, закріпленими у ст. 19 Закону №393/96-ВР.
За змістом ч. 2 цієї норми органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Суд установив, що 14.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо бездіяльності посадових осіб відповідача стосовно незабезпечення ліквідації сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський, у якій просив надати можливість бути присутнім при розгляді звернення, особисто подати аргументи та взяти участь в перевірці цієї заяви.
Відтак позивач висловив намір скористатися правом бути присутнім під час розгляду його звернення, що корелюється зі ст. 18 Закону №393/96-ВР.
Відповідач, не надав суду жодних доказів, що позивача у будь-який спосіб повідомлено (запрошено) про час та місце розгляду його звернення, незважаючи на висловлене у зверненні прохання, що суперечить вимогам ст. 19 Закону №393/96-ВР.
Крім того, у листі від 12.07.2024 за №33-вих-100901 відповідач жодним чином не відреагував на прохання позивача надати йому можливість бути присутнім під час розгляду його заяви.
Тому суд констатує порушення відповідачем права позивача бути присутнім (запрошеним) при розгляді його звернення, особисто викладати аргументи особі, що перевіряла заяву, та брати участь у її перевірці.
Також суд акцентує на тому, що у заяві позивач просив надати інформацію щодо незабезпечення упродовж трьох років ліквідації сміттєзвалища, нестворення екологічної інформації про кількість, склад, властивості, вартості відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини.
У листі від 12.07.2024 за №33-вих-100901 відповідач зазначив про вчинення таких дій: здійснення обстеження земельної ділянки постійно діючою комісією з питань поводження з безхазяйними відходами; скерування запиту директору департаменту містобудування Львівської міської ради щодо надання інформації про власників земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи; прийняття ухвали «Про затвердження Програми щодо запобігання утворенню та забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений, на території Львівської міської територіальної громади на 2024-2027 роки», згідно з якою Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР відповідальний за ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ.
Аналізуючи цю відповідь відповідача, суд звертає увагу, що Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради не надано відповіді на всі поставлені питання позивача. Це у свою чергу свідчить про формальний розгляд заяви відповідачем, тобто така відповідь не є чіткою і конкретною, оскільки не дає точної інформації на звернення позивача.
Зважаючи на те, що відповідь на звернення позивача надана Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження про відповідача про те, що він є неналежним.
Крім того, суд не враховує судження відповідача про застосування до спірних відносин Закону України від 16.04.2024 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX).
Відповідно до ст.1 Закону №2073-IX відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За дефініціями, наведеними у ст. 3 Закону №2073-IX, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта; адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №2073-ІХ адміністративна справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №2073-ІХ, адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Ключовими ознаками «адміністративного акта» є:
1)індивідуальність (конкретність). Вони стосуються конкретних осіб та їхніх відносин, їх головною рисою є конкретність, зокрема: а) чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень ...; б) розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань…; в) чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб… Ця характеристика («вирішення конкретної справи») прямо згадана у визначенні терміна «адміністративний акт» у ЗАП;
2) його прийняття адміністративним органом, тобто суб'єктом уповноваженим на здійснення адміністративної влади (на відміну від влади представницької/політичної чи судової). І характер влади є категорією функціональною, про що вже зазначалося при характеристиці категорії «адміністративний орган» (див. вище коментар до п. 1 ч. 1 коментованої статті). Іншими словами тут йдеться про сферу публічного адміністрування (див. також коментар до терміна «функції публічної адміністрації»);
3) прийняття адміністративного акта адміністративним органом самостійно, що вказує на таку його ознаку як односторонність, на відміну від адміністративних договорів (де потрібне волевиявлення і ще однієї сторони фізичної чи юридичної особи);
4) прямий вплив на приватних осіб, тобто зовнішня дія адміністративного акта. Ця ознака дозволяє відмежовувати адміністративні акти від внутрішньо спрямованих індивідуальних актів, наприклад, щодо вирішення організаційних питань всередині адміністративного органу. Хоча слова «зовнішня дія» прямо не вказані у визначенні терміна «адміністративний акт» у ЗАП (як є в законах багатьох інших країн), але ця ознака випливає з нормативної конструкції: «спрямоване на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/ або обов'язків окремої особи (осіб)». Адже під «особою» мається на увазі саме учасник адміністративного провадження / інший суб'єкт цих відносин не адміністративний орган. Також ця ознака може бути виведена із терміна «адміністративна справа» (про що вже йшлося вище).
Водночас, як зазначалося, Закон №393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно зі ст. 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (ст. 3 Закону№393/96-ВР).
Зміст заяви позивача, поданої на ім'я голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, за своєю правовою природою є зверненням громадян, а не заявою, поданою відповідно до Закону №2073-ІХ, адже звернення стосується бездіяльності посадових осіб відповідача.
Крім того, у самій заяві позивач просив забезпечити реалізацію його прав, унормованих приписами ст. 18 Закону №393/96-ВР.
Суд наголошує, що особливе місце в системі засобів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян посідає реалізація їх права на звернення.
Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові. По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У цьому розумінні - це механізм виконання соціальних обов'язків публічної влади.
Від належного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян.
З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення гарантованих ст. 18 Закону №393/96-ВР прав позивача на звернення, зокрема, незважаючи на задеклароване волевиявлення бути присутнім, розглянув заяву за відсутності позивача, унеможливив особисте викладення аргументів особі, що перевіряла заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачем цього позову, суд виснував, що вона не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, та порушує право позивача на звернення.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо незапрошення позивача на розгляд заяви від 14.06.2024, здійснення її розгляду без участі заявника та надання необґрунтованої відповіді на таке звернення та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.06.2024, забезпечивши йому право бути присутнім під час такого розгляду й особисто викласти аргументи особі, що перевіряє заяву, та надати обґрунтовану відповідь.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо незапрошення ОСОБА_1 на розгляд заяви від 14.06.2024, здійснення її розгляду без участі заявника та надання необґрунтованої відповіді на таке звернення.
3. Зобов'язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024, забезпечивши йому право бути присутнім під час такого розгляду й особисто викласти аргументи особі, що перевіряє заяву, та надати обґрунтовану відповідь.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. К. Левицького, буд. 67, м. Львів, 79017; ЄДРПОУ 04056109).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна