про залишення позовної заяви без руху
16 червня 2025 рокусправа № 380/11791/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - військової частини НОМЕР_2 про стягнення безпідставно сплачених коштів., -
Військова частина НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 170 333 (сто сімдесят тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 12.09.2023, з 30.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023 та з 01.11.2023 по 30.11.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позову суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №520/10899/22 висловлено правовий висновок, відповідно до якого питання щодо повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення не відносяться до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби (частина п'ята статті 122 КАС України), а отже до них мають застосовуватися приписи абзацу 2 частини другу статті 122 КАС України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, з 26.08.2024 по 10.10.2024 у військовій частині НОМЕР_2 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24), за результатами якого встановлено порушення за період з 27.08.2023 по 25.12.2023, що призвели до втрат на загальну суму 48 252 864,47 грн,, в тому числі неналежні виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
На підставі аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24 командир військової частини НОМЕР_2 видав розпорядження № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025) відповідно до якого зобов'язав, крім іншого, організувати претензійно-позовну роботу у випадках, якщо окремі військовослужбовці вже вибули з особового складу військової частини та надіслати доповідь про виконання цього доручення до 18:00 год. 23.01.2025.
На виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025), командир в/ч НОМЕР_1 видав наказ (з основної діяльності) № 41 від 21.01.2025 «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди».
Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду з метою стягнення надмірно виплачених військовослужбовцям коштів розпочався з 21.01.2025, тобто з моменту прийняття в/ч НОМЕР_1 наказу від 21.01.2025 № 41 щодо внесення змін до наказів командира в/ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди.
Натомість, позивач звернувся до суду лише 10.06.2025, що свідчить про пропуск встановленого частиною 2 статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що 15.01.2025 офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов'язки в районі ведення бойових дій юридичного радника. Така зайнятість, на думку позивача, з об'єктивних поважних причин вплинула на пропуск тримісячного терміну звернення до адміністративного суду та невчасну відправку позовної заяви.
При цьому позивач не долучив жодних доказів на підтвердження наведеної обставини. Крім того, суд звертає увагу, що призначення відбулось саме з метою виконання обов'язків з правової роботи військової частини НОМЕР_1 . Тому, вказане не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки виконання обов'язків, пов'язаних з юридичною діяльністю, в тому числі стосуються звернення до суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу десятиденного строку для подання клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та належних доказів поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вже встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 170 333 (сто сімдесят тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп.
Відтак позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, судовий збір за яку становить 3028 грн.
Позивач у позовній заяві просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, обґрунтовуючи це тим, що станом на момент звернення до суду бюджетні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а саме на подання до адміністративних судів позовних заяв про стягнення надміру нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди до осіб, які були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , із числа тих, що за висновком аудиту не набули права на додаткову винагороду у період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн. у місяць, але яким така була виплачена за рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , у військовій частині НОМЕР_1 відсутні
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, КАС України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких позивачу можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні.
Позивач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви щодо сплати судового збору за подання такої заяви та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Доводи позивача не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява позивача про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення юридичної особи публічного права, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на звернення до суду за захистом своїх прав кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 10.10.2024 у справах №380/9920/24, №380/27701/23, №160/14002/23, №240/27846/23, №380/27446/23 та №560/17557/23.
Таким чином, позивачеві слід сплатити судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та надати до суду докази його сплати або надати суду інші докази наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору.
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - військової частини НОМЕР_2 про стягнення безпідставно сплачених коштів - залишити без руху.
Встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині.
Роз'яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна