16 червня 2025 рокусправа № 380/1371/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідачка), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.01.2025 №134550031188 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.01.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, з 02.06.1992 по 11.08.1994, з 15.08.1994 по 01.07.1995, з 01.07.2000 по 11.09.2000.
Ухвалою від 27.01.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням віку 60 років та відповідно набуттям права на призначення пенсії за віком 06.01.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою при призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням відповідача від 13.01.2025 № 134550031188 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, з 11.01.1993 по 11.08.1994, з 15.08.1994 по 01.07.1995 у зв'язку з недоліками в заповненні трудової книжки позивача. Період роботи з 01.07.2000 по 11.09.2000 не зараховано у зв'язку з відсутністю відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стверджує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак не може впливати на його особисті права. Так само і несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що за результатами розгляду заяви позивачки Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №134550031188 від 13.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивачки не може бути зараховано: - період роботи з 11.01.1993 по 11.08.1994, оскільки номер наказу про прийняття дописано чорнилом іншого кольору; - період роботи з червня 1992 по серпень 1994 згідно довідки про заробітну плату №610 від 04.07.2024 можливо переглянути за результатами проведеної зустрічної перевірки; - період роботи з 15.08.1994 по 01.07.1995, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи; - період роботи з 01.07.2000 по 11.09.2000, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані. Враховуючи зазначене, у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу - 32 роки.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням віку 60 років та відповідно набуттям права на призначення пенсії за віком 06.01.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою при призначення пенсії за віком.
До заяви ОСОБА_1 додані відповідні документи для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії, зокрема: трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 25.08.1983); довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 04.07.2024 № 610.
Постановою правління Пенсійною фонду України від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), якими передбачено можливість застосування екстериторіального принципу призначення та перерахунку пенсій.
Із 1 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій. Цей принцип передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій територіальними органами Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
З огляду на зазначене, заява позивачки від 06.01.2025 було опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням відповідача від 13.01.2025 № 134550031188 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішення мотивоване наступним:
«…Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.
Страховий стаж особи становить 28 років 01 місяць 10 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано:
період роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, оскільки дата наказу про прийняття «24.08.1984» не відповідає даті прийняття «25.08.1983»;
період роботи з 11.01.1993 по 11.08.1994, оскільки номер наказу про прийняття дописано чорнилом іншого кольору, період роботи з червня 1992 по серпень 1994 згідно довідки про заробітну плату №610 від 04.07.2024 можливо переглянути за результатами проведеної зустрічної перевірки;
період роботи з 15.08.1994 по 01.07.1995, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи;
період роботи з 01.07.2000 по 11.09.2000, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки…».
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (яка діяла у спірний період 1986 - 1989):
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;
- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій *, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору
- в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства;
- в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу;
- при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок
- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Аналіз вищезазначених положень дає суду підстави для висновку, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 містяться наступні записи за спірні періоди :
Жданівський комбінат хлібопродуктів
№ 1 - 25.08.1983 - зарахована таксирувальником у бухгалтерію, наказ № 262 від 24.08.1984;
№ 2 - 01.12.1984 - переведена бухгалтером у бухгалтерію, наказ № 290 від 26.11.1984;
№ 3 - 02.06.1992 - звільнена за власним бажанням, наказ № 67 від 02.06.1992;
№ 4 - 11.01.1993 - прийнята на посаду бухгалтера ВЧ НОМЕР_2 , наказ № 9 від 11.01.1993;
№ 5 - 11.08.1994 - звільнена на підставі п. 6 ст. 36 КЗпПУ, наказ № 94 від 13.08.94;
№ 6 - 15.08.1994 - прийнята на посаду бухгалтера , наказ № 4 від 15.08.1994;
№ 7 - 01.07.1995 - звільнена за власним бажанням, наказ № 7 від 01.07.1995;
№ 8 - 10.07.1995 - прийнята на посаду старшого касира, наказ № 179 від 10.07.1995;
№ 9 - 11.09.2000 - звільнена за власним бажанням, наказ № 80 від 11.09.2000.
Також період роботи позивача в Військовій частині № НОМЕР_2 згідно з трудовою книжкою з 11.01.1993 по 11.08.1994, а згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 04.07.2024 № 610 з червня 1992 року до серпня 1994 року. Тобто, в трудовій книжці позивача фактично не відображено період роботи позивача в Військовій частині НОМЕР_2 з червня 1992 до 10.01.1993.
Згідно з довідкою від 20.01.2025 № 297, виданою Державною прикордонною службою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у Військовій частині № НОМЕР_2 з 02.06.1992 (наказ командира № 133 від 03.06.1992) до 11.08.1994 (наказ командира № 94 від 13.08.1994).
Разом з тим суд зауважує, що п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58 передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Відтак період роботи позивачки у Жданівському комбінаті хлібопродуктів згідно із записами у трудовій книжці із 25.08.1983 до 02.06.1992 і останній робочий день - 02.06.1992.
Відтак наступний період роботи обчислюється із 03.06.1992.
Отже позивачка працювала у Військовій частині № НОМЕР_2 в період з 03.06.1992 до 11.08.1994.
Підставою для не зарахування до стажу роботи позивачки періоду роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, є описка у даті наказу про прийняття «24.08.1984», яка не відповідає даті прийняття «25.08.1983».
Підставою для не зарахування до стажу роботи позивачки періоду роботи з 11.01.1993 по 11.08.1994, зазначено, що номер наказу про прийняття дописано чорнилом іншого кольору.
Підставою для не зарахування до стажу роботи позивачки період роботи з 15.08.1994 по 01.07.1995 зазначено, що запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи.
Суд зауважує, що усі наведені підстави для не зарахування до стажу роботи вказаних періодів стосуються недоліків у заповненні трудової книжки та не спростовують факту трудової діяльності позивача у наведений вище період, а лише свідчать про не належне виконання своїх обов'язків посадовою особою, відповідальною за ведення трудових книжок.
Також відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту роботи позивачки у спірні періоди.
Варто зауважити, що недоліки у заповненні трудової книжки, враховуючи відсутність сумніву та спору щодо належності трудової книжки позивачці, наявність інших обов'язкових реквізитів, є формальним та таким, що не спричиняє втрату юридичної сили всього документу.
Відтак суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Так Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім цього Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Враховуючи встановлені судом обставини та описані вище правові норми, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.01.2025 №134550031188 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, з 03.06.1992 по 11.08.1994, з 15.08.1994 по 01.07.1995.
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи з 01.07.2000 по 11.09.2000, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 (записи № 8, 9) позивач з 10.07.1995 до 11.09.2000 року працювала в Комунальній установі «Маріупольська міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту». Згідно з довідкою форми ОК-5 від 20.01.2025 № 7711 3376 4578 2749 (стор. 5 довідки) містяться відомості про стаж роботи без сплати страхових внесків. Так, за 2000 рік відображений стаж роботи тривалістю 8 місяців 11 днів без сплати страхових внесків в Комунальній установі «Маріупольська міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» (код ЄДРПОУ 05480826). Отже роботодавцем позивача не були сплачені страхові внески за вказаний період.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд погоджується із аргументами позивача про те, що внаслідок невиконання Комунальною установою «Маріупольська міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України він позбавлений належної соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди: 01.07.2000 - 11.09.2000 за Комунальною установою «Маріупольська міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» не є підставою для позбавлення позивачки права на зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи.
Таким чином, позивачка не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхових внесків підприємством не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача: з 01.07.2000 - 11.09.2000.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Для призначення пенсії позивачці належить обрахувати наявний у неї трудовий стаж з урахуванням задоволення позову, відтак позов в частині зобов'язання призначити пенсію належить задовольнити шляхом зобов'язання вирішити питання про призначення пенсії.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, з 03.06.1992 по 11.08.1994, з 15.08.1994 по 01.07.1995, з 01.07.2000 по 11.09.2000 та вирішити питання про призначення пенсії за віком з дати звернення 05.01.2025.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.01.2025 №134550031188 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769, адреса: майдан Волі, 3,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 25.08.1983 по 02.06.1992, з 03.06.1992 по 11.08.1994, з 15.08.1994 по 01.07.1995, з 01.07.2000 по 11.09.2000 та вирішити питання про призначення їй пенсії за віком з дати звернення 05.01.2025.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769, адреса: майдан Волі, 3,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири ) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна