Іменем України
17 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/9015/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач або Відділ) з такими вимогами:
визнати неправомірною відмову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 30 листопада 2020 року за № 169926 у задоволенні другого пункту запиту на інформацію ОСОБА_1 від 24 листопада 2020 року за вхідним номером 58206;
зобов'язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повторно розглянути пункт другий запиту на інформацію ОСОБА_1 від 24 листопада 2020 року за вхідним номером 58206 у порядку, що передбачений Законом України “Про доступ до публічної інформації»;
визнати неправомірною відмову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 04 грудня 2020 року за № 175504 у задоволенні другого пункту запиту на інформацію ОСОБА_1 від 30 листопада 2020 року за вхідним номером 58732;
зобов'язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повторно розглянути пункт другий запиту на інформацію ОСОБА_1 від 30 листопада 2020 року за вхідним номером 58732 у порядку, що передбачений Законом України “Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 24 листопада 2020 року надіслав на електронну адресу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) запит на інформацію, у якому на підставі статті 34 Конституції України та статей 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив розпорядника інформації надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі:
1. Цей запит на інформацію з реєстраційною відміткою розпорядника інформації.
2. Інформацію про державних службовців Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (посада, ПІБ), які не беруть хабарі.
30 листопада 2020 року на електронну пошту позивача надійшло повідомлення від відповідача, який містив скановане зображення листа Відділу від 30.11.2020 року № 169926 за підписом начальника Василевського А. М. та скановане зображення роздруківки запиту з резолюцією начальника відділу «Горик Я.Є. підготувати проект» та реєстраційною відміткою Відділу про реєстрацію Запиту в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Пізніше позивач одержав простою кореспонденцією відповідь на Запит, сформовану листом Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.11.2020 року № 169926 за підписом начальника відділу Василевського А. М., разом із ксерокопією роздруківки Запиту з резолюцією начальника Відділу «Горик Я. Є. підготувати проект» та реєстраційною відміткою розпорядника інформації.
У відповідь на Ваш запит від 24.11.2020 Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомляє наступне.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит.
Ураховуючи вищевикладене, повідомляємо про відмову у задоволенні запиту на інформацію відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Додатково повідомляємо, що Ви маєте право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, в порядку передбаченому статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
3 відповіді на запит вбачається, що відповідач відмовив у задоволенні пункту 2 Запиту, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 22 Закону, відповідно до якого розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Однак при цьому відповідач в порушення пункту 4 частини четвертої статті 22 Закону у Листі не навів та не пояснив конкретних причин відмови у задоволенні пункту 2 Запиту. У листі навіть не наведено опису інформації, що запитувалася позивачем і у наданні якої розпорядник інформації відмовив.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 22 Закону у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Таким чином, відмова розпорядника інформації у задоволенні пункту 2 Запиту не відповідає вимогам Закону, а отже є протиправною.
Позивач 30 листопада 2020 року о 13 год 03 хв. повторно надіслав на електронну адресу Відділу запит (далі - запит 2) на інформацію, у якому на підставі статті 34 Конституції України та статей 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив розпорядника інформації надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі:
1. Цей запит на інформацію з реєстраційною відміткою розпорядника інформації.
2. Інформацію про державних службовців Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (посада, ПІБ), які беруть хабарі.
4 грудня 2020 року о 15 год. 40 хв. на електронну пошту позивача від Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло повідомлення та відповідь на Запит 2, який є за текстом аналогічним відповіді відповідача від 30.11.2020.
Таким чином, позивач вважає, що відмова розпорядника інформації у задоволенні пункту 2 Запиту 2 не відповідає вимогам Закону, а отже є протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/9015/21 було передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 прийнято до провадження справу № 640/9015/21 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, в тому числі подачі іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі. Зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Відповідач правом надання відзиву на час розгляду справи не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
24 листопада 2020 року позивачем на електронну адресу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано запит на інформацію, у якому на підставі статті 34 Конституції України та статей 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив розпорядника інформації надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі, а саме:
1. Цей запит на інформацію з реєстраційною відміткою розпорядника інформації.
2. Інформацію про державних службовців Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (посада, ПІБ), які не беруть хабарі.
У відповідь на вищеозначений запит на електронну пошту позивача надійшла відповідь від 30.11.2020 року № 169926 за підписом начальника відділу Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського А.М. який повідомив наступне.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит.
Ураховуючи вищевикладене, повідомляємо про відмову у задоволенні запиту на інформацію відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Додатково повідомляємо, що Ви маєте право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, в порядку передбаченому статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
30 листопада 2020 року позивачем на електронну адресу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано запит на інформацію, у якому на підставі статті 34 Конституції України та статей 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив розпорядника інформації надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній форм, а саме:
1. Цей запит на інформацію з реєстраційною відміткою розпорядника інформації.
2. Інформацію про державних службовців Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (посада, ПІБ), які не беруть хабарі.
У відповідь на вищеозначений запит на електронну пошту позивача надійшла відповідь від 04.12.2020 року № 175504 за підписом начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського А.М. який повідомив наступне.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит.
Ураховуючи вищевикладене, повідомляємо про відмову у задоволенні запиту на інформацію відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Додатково повідомляємо, що Ви маєте право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, в порядку передбаченому статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами другою, шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі Закон № 2939-VII) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI).
Частиною четвертою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частиною першою статті 20 цього Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч. 5 ст. 22 Закону № 2939-VI).
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду (ч. 1 ст. 23 Закону № 2939-VI).
Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію (п. 1 ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VII).
Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 №11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» виокремлено такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 дійшла висновку, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 зазначено, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Також Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 420/16094/21 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у листі на запит позивача щодо надання інформації від 24.11.2020 та від 30.11.2020 на електронну пошту ОСОБА_1 була надіслана відповідь від 30.11.2020 року № 169926 та від 04.12.2020 року № 175504 за підписом начальника відділу Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського А.М., в якій зазначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит.
Ураховуючи вищевикладене, повідомляємо про відмову у задоволенні запиту на інформацію відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Аналіз змісту вищеозначеної відповіді від 30.11.2020 року № 169926 та від 04.12.2020 року № 175504 дає підстави вважати, що відмова в задоволенні запиту мотивована тим, що розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, тобто відповідь на запит аргументована покликанням саме на приписи статті 22, частини першої, пункту 1 Закону № 2939-VI.
Отже, відповідачем зазначено мотивовану підставу відмови у наданні інформації на запит позивача.
При цьому, надаючи оцінку відповіді від 30.11.2020 року № 169926 та від 04.12.2020 року № 175504 на позивача по суті, суд вказує про наступне.
Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1).
Поряд з цим Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Як зазначено вище під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Разом з тим, згідно з нормами частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Варто зауважити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов'язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги ( стаття 3 ЗУ № 393/96-ВР) до суб'єктів владних повноважень, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
Як запит на інформацію розуміють прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону № 2939-VI). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз'яснення тощо.
Відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 02 лютого 2022 року у справі № 9901/390/21.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
До того ж Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо.
Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям «відображеності та задокументованості») і знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Суд зазначає, що доступ до публічної інформації не повинен використовуватися як спосіб (механізм) для створення змістовно нової інформації (за винятком ситуацій, коли певна інформація мала б бути у володінні розпорядника), а так само для з'ясування/встановлення певних обставин (даних, відомостей). Тому якщо інформаційний запит - навіть за умови, що він відповідає вимогам щодо свого оформлення, - передбачає створення чогось нового, невластивого чи такого, що виходить за межі правового статусу (компетенції) розпорядника публічної інформації, то йдеться вже не про «доступ» до публічної інформації, порядок здійснення якого покликаний регламентувати Закон № 2939-VI, а про «створення» затребуваної (бажаної) інформації, що подекуди може охоплювати також встановлення додаткових обставин (відомостей, фактів). Останнє за своєю суттю підміняє поняття «доступ» до публічної інформації на її «продукування», що в такому разі спонукає вдаватися до таких методів і способів, які не властиві для правовідносин, пов'язаних з публічною інформацією, надто коли зважити на мету їх нормативного регулювання, яка визначена в Законі № 2939-VI.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/11/24.
Відтак, вказане свідчить про невідповідність запитуваної позивачем інформації вимогам до інформаційного запиту, визначеним Законом № 2939-VI, оскільки запит стосувався фактично створення відповідачем нової інформації, а не отримання заздалегідь зафіксованої інформації, що виходить за межі правовідносин, врегульованих Законом №2939-VI.
Крім того, з аналізу змісту запиту позивача, поданого ним від 24.11.2020 та від 30.11.2020 слідує, що він просить надати інформацію, яка не є (і не повинна бути відповідно до чинного законодавства) відображена чи задокументована будь-якими засобами інформації, а потребує створення нової, тобто позивач не конкретизував, яку саме інформацію він бажав отримати, не вказавши жодного реквізита, даних документа (який би мав існувати на час запиту) чи відомостей (інформація мала б бути у володінні розпорядника), то вказане свідчить про невідповідність запиту на інформацію позивача вимогам, визначеним Законом № 2939-VI.
Суд зауважує, що публічна інформація набуває своєї якості «публічної» тоді, коли її існування (як і створення) витікає з обсягу компетенції розпорядника у ввіреній йому сфері правовідносин; водночас компетенція розпорядника, передовсім коли йдеться про державний орган, має основуватися на законі.
Оскільки за відсутності як запитуваної інформації, так і обов'язку розпорядника її створювати, відтак володіти нею відповідач, відмовляючи в задоволенні інформаційного запиту позивача, не порушив права останнього на доступ до публічної інформації.
Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
Отже, запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов