про закриття провадження у справі
12 червня 2025 року № 320/2518/25
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Діски А. Б.,
за участі секретаря судового засідання - Роговець О. М.,
представників позивача - Марєєвої А. І., Богославець Л. І.,
представника відповідача - Дєдушева І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом Енергетичної митниці до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Енергетична митниця, звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в якому просить:
1. Визнати бездіяльність АРМА щодо несплати суми митних платежів до Державного бюджету України, в порядку передбаченому МК України - протиправною.
2. Стягнути з АРМА суму митних платежів у розмірі 388400867, 66 грн до Державного бюджету України.
Свої позовні вимоги Енергетична митниця мотивувала тим, що відповідно до Переліку товарів, митне оформлення яких здійснюється позивачем, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 448, 16.05.2022 здійснено митне оформлення товару «аміак рідкий марки АК, технічний, безводний» у кількості 42080923 кг в митному режимі транзит, що переміщувався на митну територію України трубопровідним транспортом (далі - товар) на підставі періодичних митних декларацій типу ТР 80 РР за № UA 903130/2022/001016 та № UA 903130/2022/001017. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2022 по справі № 761/13043/22 у кримінальному провадженні № 72022000410000003 від 05.04.2022 року накладено арешт на товарно-матеріальні цінності (аміак рідкий технічний), та передбачено передачу до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вказаних товарно-матеріальних цінностей (далі - АРМА).
АРМА на електронному майданчику ТОВ «Придніпров'є 2021» реалізувала на електронних торгах товар «аміак рідкий технічний»: - 06.09.2022 проведено аукціон за лотом № 11 - кількість 7 341,2 т; - 11.09.2022 проведено аукціон за лотом № 23 - кількість 10 000 т; - 18.11.2022 проведено аукціон за лотом № 28 - кількість 10 000 т; - 21.03.2022 проведено аукціон за лотом № 1 - кількість 9 739,723 т; -17.01.2023 проведено аукціон за лотом № 29 - кількість 5 000 т.
При цьому, як стверджує позивач, товар, який перебуває в митному режимі транзит, примусово реалізований АРМА без дотримання вимог МК України щодо завершення митного режиму транзиту та сплати відповідних митних платежів до Державного бюджету України. Реалізація товару на аукціоні фактично є діями щодо випуску товару, а тому зобов'язання щодо сплати митних платежів покладені на АРМА вимогами статей 75 та 289 МК України.
Енергетична митниця вказує, що неодноразово зверталась з листами до АРМА щодо необхідності сплати митних платежів під час реалізації товару, який знаходиться під митним контролем в режимі транзит. Тобто, обов'язок щодо завершення митного режиму транзит та сплати митних платежів відповідно до вимог МК України покладався на АРМА під час примусової реалізації товару. Однак, АРМА проявляючи бездіяльність не забезпечила належним чином виконання вимог МК України в частині процедури завершення митного режиму транзиту товару.
Листом АРМА від 26.01.2024 № 1228/6.1-17-24/6.4 направлено запит до Державної митної служби України та Енергетичної митниці щодо надання інформації про товар та суму митних платежів для виконання вищезазначених норм законодавства України та Ухвали в частині реалізації товару. Позивачем підготовлено та направлено на адресу АРМА довідку про загальну суму митних платежів та надано усю запитувану інформацію. Однак, порушуючи вимоги Митного кодексу України, АРМА листом від 25.09.2024 № 1197/6.1-17-24/6.2 повідомляє Енергетичну митницю про те, що закон № 3475-IX, яким внесено зміни до статтей, зокрема 102, 290, 293 та глави 43 МК України не має зворотньої дії в часі, а тому належна сума митних платежів не сплачена у порядку, передбаченому МК України.
Позивач звертає увагу суду, що товар «аміак рідкий марки АК, технічний, безводний» станом на час звернення до суду продовжує перебувати в митному режимі транзит та має статус іноземного товару, тобто юридичний статус товару після внесення змін до Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.01.2025 5 МК України залишається незмінним. А тому, на думку позивача, порядок визначений частиною 8 статті 102 МК України є законним способом завершення митного режиму транзиту товару та недопущення втрат бюджету, адже бездіяльність АРМА призводить до втрат Державного бюджету України в розмірі 388400867,66 грн.
Ухвалою від 06.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №320/2518/25, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, вказує, що Національним агентством не порушено прав позивача, а твердження останнього про те, що згідно законодавства України зобов'язання перерахування отриманих від реалізації товарів та сплати митних платежів покладено на Національне агентство, є безпідставними та не відповідають дійсності.
У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що реалізація товару на аукціоні фактично є діями щодо випуску товару, а тому зобов'язання щодо сплати митних платежів покладені на АРМА вимогами статей 75 та 289 МК України. Таким чином, обов'язок зі сплати митних платежів покладався на АРМА і до внесених змін до МК України. При цьому, законодавець при внесенні змін до МК України не змінив саму процедуру реалізації товарів АРМА, а передбачив, що, обов'язок зі сплати митних платежів у разі реалізації іноземних товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають на митній території України під митним контролем та за які не сплачені митні платежі, а також таких, що незаконно ввезені на митну територію України, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які відповідно до кримінального процесуального законодавства України передані АРМА для реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», покладено на особу, яка реалізує такі іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення. Тобто, законодавець встановив, що обов'язок сплати митних платежів при реалізації іноземного товару покладається на АРМА, що підтверджує правомірність вимог Енергетичної митниці.
12.05.2025 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій викладено прохальну частину позовної заяви в іншій редакції, а саме просив суд зобов'язати АРМА перерахувати кошти у розмірі 388400867, 66 грн до Державного бюджету України, які є обов'язковими митними платежами в результаті реалізації АРМА на електронних торгах товару «аміак рідкий марки АК, технічний, безводний» у кількості 42080923 кг, який перебуває в митному режимі транзит, що переміщувався на митну територію України трубопровідним транспортом на підставі періодичних митних декларацій типу ТР 80 РР за № UA 903130/2022/001016 та № UA 903130/2022/001017.
02.06.2025 відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі. Вказану заяву обґрунтовує тим, що пунктом 20.1. Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік прав контролюючих органів. Керуючись підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. При цьому, представником позивача 26.05.2025 під час судового засідання у цій справі підтверджено, що позовні вимоги Енергетичної митниці не мають жодного відношення до стягнення коштів за податковим боргом Національного агентства у зв'язку із відсутністю такого у останнього. Таким чином, враховуючи відсутність податкового боргу у Національного агентства, що підтверджується представником Енергетичної митниці, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з такими позовними вимогами, а отже наявні підстави для закриття провадження у цій справі.
У додаткових поясненнях представник позивача вказує, що у даному випадку повноваження, які за законом належать АРМА, а саме здійснення процедури примусової реалізації іноземного товару та передачі реалізованого товару не виконуються Відповідачем у повному обсязі та мають вплив на компетенцію Енергетичної митниці, що полягає у неможливості припинення митного режиму транзит та має наслідком не виконання повноважень, покладених на митний орган чинним законодавством. Відповідач не визнає своїх повноважень щодо необхідності перерахувати кошти у розмірі 388400867, 66 грн. до Державного бюджету України, які є обов'язковими митними платежами для завершення процедури реалізації товару. Та перекладає свої повноваження на позивача вказуючи, що «Більш того, відкритим залишається питання, з якої причини Енергетичною митницею, як органом митного контролю, не було проконтрольовано після реалізації процес передачі покупцям активу. Під час цього процесу митним органом жодним чином не було порушено питання про несплачені митні платежі, що призвело до видачі активу без їх сплати». Хоча саме відповідач має компетенцію щодо здійснення управління активами, на які накладено арешт, їх реалізацію та контроль за недопущенням втрат коштів за результатами такої реалізації.
А тому просить суд зобов'язати АРМА перерахувати кошти у розмірі 388 400 867, 66 грн до Державного бюджету України, тобто виконати свої повноваження щодо процедури реалізації іноземного товару «аміак рідкий марки АК, технічний, безводний» у кількості 42 080 923 кг, що дозволить реалізувати компетенцію позивача щодо припинення митного режиму транзит за митними деклараціями типу ТР 80 РР № UA 903130/2022/001016 та № UA 903130/2022/001017.
У додаткових поясненнях представник відповідача вказує, що за змістом КАС України до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкта владних повноважень надано такому суб'єкту законом. Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.
Особливістю компетенційних спорів є предмет спору, а саме: встановлення наявності компетенції. Проте у цій справі предметом спору є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, спір не є компетенційним, тому не підлягає вирішенню в порядку КАСУ, а отже у позивача відсутні підстави для звернення до суду з такими позовними вимогами, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи та поданого клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкта владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18) сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб'єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.
Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.
При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Також для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
Як свідчать матеріали, у справі, що розглядається, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з примусовою реалізацією АРМА товару, який перебуває в митному режимі транзит, без завершення митного режиму транзиту та сплати відповідних митних платежів до Державного бюджету України.
Згідно з положеннями ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 передбачено, що Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Пунктом 1 Положення про Енергетичну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489 (далі - Положення), передбачено, що Енергетична митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Держмитслужби як її відокремлений підрозділ.
Зоною діяльності Митниці є вся митна територія України.
Підпунктом 64 п. 4 Положення передбачено, що Енергетична митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження Держмитслужби, а також повноваження визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами звертається до суду у випадках, передбачених законодавством.
Разом з тим, підпунктами 21, 22 пункту 5 Положення передбачено, що митний орган з метою виконання повноважень, зокрема:
- бере участь у судових справах та судових процесах (у порядку самопредставництва) через начальника митниці, а також без окремого доручення начальника митниці через його заступників та посадових осіб самостійних структурних підрозділів митниці, відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів митниці в судах без окремого доручення начальника митниці; - представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великі Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов'язками наданими законодавством для учасників судового процесу.
Суд зазначає, що пунктом 20.1. Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік прав контролюючих органів. Керуючись підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При цьому, представник позивача в ході судового розгляду у цій справі наголошувала, що позовні вимоги Енергетичної митниці не є позовом про стягнення коштів за податковим боргом Національного агентства у зв'язку із відсутністю такого у останнього, а є компетенційним спором.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.
У справі № 440/3862/18 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого «компетенційний спір» - це спір за позовом одного суб'єкта владних повноважень до іншого, в якому позивач захищає свої права шляхом доведення в суді, що певні повноваження за законом належать йому (встановлення судом наявності компетенції), але протиправно привласнюються відповідачем, або шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать відповідачу (встановлення судом відсутності компетенції), який не визнає цього та наполягає на тому, що такі повноваження покладені законом на позивача. Метою вирішення такого спору є гарантування принципу правової визначеності, унеможливлення дублювання однакових повноважень декількома суб'єктами владних повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання певних функцій. Вирішуючи такий спір, адміністративний суд втілює в життя конституційну норму, згідно з якою «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина друга статті 19 Основного Закону України).
16.01.2025, ухвалюючи постанову Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/10585/21-а застосовано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, від 04.12.2019 у справі № 826/6233/17, згідно яких спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Крім того, у постанові від 10.07.2018 у справі № 825/1808/17 Верховний Суд дійшов висновку, що під компетенційним спором необхідно розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них - як позивач, так і відповідач - є суб'єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб'єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Сталою судовою практикою є визначення спірної компетенції між двома суб'єктами владних повноважень. Розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень.
Відповідно до п. 24, 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно вимог ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Безпосереднє керівництво здійсненням митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII (далі - Закон - № 772-VIII) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Зазначені вище ознаки компетенційного спору відсутні у цій справі, оскільки на момент реалізації товару АРМА не мало повноважень щодо контролю за сплатою митних платежів, що підтверджується редакцією Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон « 772-VIII») та Митного кодексу України на момент реалізації.
Зважаючи на те, що право Енергетичної митниці на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання перерахування коштів, які є обов'язковими митними платежами, в результаті реалізації АРМА на електронних торгах товару, не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, Енергетична митниця у цій справі не має права на звернення до суду.
При цьому, вирішуючи питання про застосування процесуальних наслідків звернення до суду суб'єкта влади, який не наділений повноваженнями на звернення з поданою ним позовною заявою, поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як таке, що стосується не лише спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а й спорів, що взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 800/414/17.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
У п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі за позовом Енергетичної митниці до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.06.2025.
Cуддя Діска А.Б.