16 червня 2025 року м. Київ справа №320/45929/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;
2) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 24.04.2023.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачем зазначено про неправомірність рішення пенсійного органу, яким йому відмовлено у зарахуванні пільгового трудового (страхового) стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період, який надає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду належним чином засвідчені копії оскаржуваного рішення та пенсійної справи позивача.
Вказану ухвалу відповідач отримав 19.01.2024, проте вимоги ухвали суду не виконав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, а також, письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Вказану ухвалу відповідач отримав 11.04.2024, проте вимоги ухвали суду не виконав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином засвідчену копію рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 24.04.2023 №6745 та всіх документів, які були підставою для прийняття означеного рішення.
18.12.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 повторно витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином засвідчену копію рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 24.04.2023 №6745 та всіх документів, які були підставою для прийняття означеного рішення.
31.03.2025 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази витребувані ухвалами суду.
29.05.2025 до суду від відповідача-2 надійшло рішення комісії при ГУ ПФУ в м. Києві від 21.01.2021 №8.
Інших заяв або клопотань до суду не надходило.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 24.04.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням від 02.05.2023 №262440008711 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовив позивачу у призначенні пенсії та повідомив, що для до пільгового стажу не зараховано період з 13.12.1989 по 03.01.2001 за архівною довідкою від 30.11.2020 №657 виданою архівним відділом «Деснянська районна в м. Києві Державна адміністрація» де заявник працював в якості помічника майстра прядильного цеху капронового виробництва на ВАТ «Київхімволокно», оскільки діяльність підприємства припинено за судовим рішенням у зв'язку з визначенням банкрутом.
Листом від 04.05.2023 №2600-0206-8/87679 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж загальний страховий стаж позивача складає 36 років 18 днів. До пільгового стажу не зараховано період з 13.12.1989 по 03.1.2001 за архівною довідкою від 30.11.2020 №657 виданою архівним відділом «Деснянська районна в м. Києві Державна адміністрація» де заявник працював в якості помічника майстра прядильного цеху капронового виробництва на ВАТ «Київхімволокно», оскільки діяльність підприємства припинено за судовим рішенням у зв'язку з визначенням банкрутом. Згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 21.01.20201 №8 до пільгового стажу зараховано період роботи з 13.12.1989 по 31.05.1993 за Списком №1 - 3 роки 05 місяців 19 днів. У призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно заяви від 24.04.2023 №6745 заявнику у відмовлено, оскільки не достатньо необхідного пільгового стажу.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частин першої, другої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до матеріалів справи загальний страховий стаж позивача складає 36 років 18 дні, пільговий стаж роботи становить 03 роки 05 місяців 19 днів (враховано згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 21.01.20201 №8), що є недостатнім для призначення пенсії.
Як вбачається з рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років, про результати розгляду заяви:
1) про підтвердження права на зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 13.12.1989 по 31.05.1993, в якості помічника майстра прядильного цеху капронового виробництва ВАТ «Київхімволокно», що припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом, до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за номерами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) про відмову у підтвердження права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за номерами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи ОСОБА_1 на ВАТ «Київхімволокно»:
- з 01.06.1993 по 30.05.1999 в якості помічника майстра хіміко-прядильного цеху №2 (до 01.08.1995 прядильний цех) капронового виробництва, оскільки документи про загальну кількість днів, протягом яких ОСОБА_1 починаючи з 01.06.1993, був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці, про кількість встановлений робочих днів у тижні та терміни тривалості роботи в умовах неповного робочого тижня з додатковими вихідними днями;
- з 31.05.1999 по 03.12.2001 помічником майстра хіміко-прядильного цеху (до 01.02.2000 хіміко-прядильний цех №2) капронового виробництва, так як право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджується результатами атестації робочих місць.
При цьому, позивач просить зарахувати до його пільгового трудового (страхового) стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період з 13.12.1989 по 03.12.2001.
Таким чином, при перевірці правомірності рішення відповідача, в ході розгляду даної справи належить встановити чи підлягає включенню до пільгового стажу позивача період його роботи з 13.12.1989 по 03.12.2001.
Як зазначено вище, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із пунктом 1 Порядок №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що згідно з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач:
- 13.12.1989 прийнятий помічником майстра прядильного цеху капронового виробництва; 01.08.1995 прядильний цех перетворений у хіміко-прядильний цех №2 капронового виробництва, 01.02.2000 хіміко-прядильний цех №2 капронового виробництва перейменовано на хіміко-прядильний цех капронового виробництва;
- 03.12.2001 - звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (наказ №344к від 03.12.2001).
Згідно приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належні записи, що засвідчують період його роботи у ВАТ “Київхімволокно» з 13.12.1989 по 03.12.2001.
У рішенні ГУ ПФУ у Київській області від 02.05.2023 №262440008711 до пільгового стажу не зараховано період з 13.12.1989 по 03.1.2001 за архівною довідкою від 30.11.2020 №657 виданою архівним відділом «Деснянська районна в м. Києві Державна адміністрація» де заявник працював в якості помічника майстра прядильного цеху капронового виробництва на ВАТ «Київхімволокно», оскільки діяльність підприємства припинено за судовим рішенням у зв'язку з визначенням банкрутом.
Разом з тим, у цьому з рішенні зазначено, що згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 21.01.20201 №8 до пільгового стажу зараховано період роботи з 13.12.1989 по 31.05.1993 за Списком №1 - 3 роки 05 місяців 19 днів.
У рішенні Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 21.01.2021 №8 відмовлено у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди:
- з 01.06.1993 по 30.05.1999 в якості помічника майстра хіміко-прядильного цеху №2 (до 01.08.1995 прядильний цех) капронового виробництва, оскільки документи про загальну кількість днів, протягом яких ОСОБА_1 починаючи з 01.06.1993, був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці, про кількість встановлений робочих днів у тижні та терміни тривалості роботи в умовах неповного робочого тижня з додатковими вихідними днями;
- з 31.05.1999 по 03.12.2001 помічником майстра хіміко-прядильного цеху (до 01.02.2000 хіміко-прядильний цех №2) капронового виробництва, так як право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджується результатами атестації робочих місць.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 визначено право на державну пенсію на пільгових умовах за Списком №1 для наступної категорії осіб, зокрема, що працюють у цехах хімічних, прядильних, оздоблювальних, розмотування кислого шовку та фарбування, виробництв віскозного, мідно-аміачного, триацетатного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні, целофану, пінки та губки; у кислотній станції та станції оздоблювальних розчинів; в цехах регенерації (сірковуглецю, сірки з газів сірковуглецевих виробництв.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 передбачає право на державну пенсію на пільгових умовах за Списком №1 для осіб, які працюють у виробництві штучного та синтетичного волокна.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 мають:
- робітники, керівники і спеціалісти, зайняті повний робочий день у виробництвах сірковуглецю, віскозного, мідно-аміачного, триацетатного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні, целофану, плівки і губки у цехах, на дільницях, у відділеннях: штапельних, хімічних, віскозних, прядильних, обробних, обробно-вибільних, вибільних, мотальних, розмотування кислого шовку і фарбування, кислотних станціях (цехах, дільницях, підрозділах) і станціях (цехах) обробних розчинів, регенерації (сірковуглецю, сірки і газів, сірковуглецевих виробництв, летких і органічних розчинників, міді, аміаку, капролактаму); на обслуговуванні дінілової установки, на прийманні і відпуску сірковуглецю; у майстернях: фільєрній, електроверетенній, прядильних насосиків, набірній; у виробництвах ронгаліту і сульфованих жирових продуктів.
Згідно з пунктом 6 Роз'яснення “Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Міністерством праці України від 10.05.1994 № 06-649 та Міністерством соціального захисту населення України від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2, якщо в списках № 1 і № 2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.
З аналізу викладеного вбачається, що хіміко-прядильний цех є частиною виробництва синтетичних волокон, а його працівники (без конкретизації посади) мають право на пенсію на пільгових умовах, як і працівники інших цехів та посад цього виробництва.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування до пільгового стажу позивача роботи на ВАТ “Київхімволокно» з 13.12.1989 по 03.12.2001 на посаді помічника майстра прядильного цеху капронового виробництва
Щодо рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про підтвердження стажу роботи №8 від 21.01.2021 року яким відмовлено у підтвердженні роботи на ВАТ «Київхімволокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.1993 по 30.05.1999 в якості помічника майстра хіміко-прядильного цеху №2 (до 01.08.1995 прядильний цех) капронового виробництва, оскільки документи про загальну кількість днів, протягом яких ОСОБА_1 починаючи з 01.06.1993, був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці, про кількість встановлений робочих днів у тижні та терміни тривалості роботи в умовах неповного робочого тижня з додатковими вихідними днями», суд зазначає таке.
Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.
Тривалість робочого часу в Україні регулюється як в централізованому порядку законодавчими актами, так і колективними договорами та угодами на регіональному рівні, а також в індивідуальному порядку в рамках конкретного трудового договору. При цьому держава встановлює лише верхню межу тривалості робочого часу, яка не може бути перевищена.
Розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час. Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для конкретного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць.
Нормальна тривалість робочого часу, відповідно до статті 50 КЗпП України, не може перевищувати 40 годин на тиждень. І це правило поширюється на найманих працівників підприємств усіх форм власності. Але підприємствам і організаціям надано право при укладанні колективного договору встановлювати меншу тривалість робочого часу.
Скорочений робочий час визначений статті 51 КЗпП України, і крім іншого, встановлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш 36 годин на тиждень. Перелік таких виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому чинним законодавством. Право на скорочений робочий день виникає, якщо працівник виконує роботи у шкідливих умовах праці не менше за половину робочого дня.
Неповний робочий час відповідно до статті 56 КЗпП України може встановлюватися за угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Допускається встановлення неповного робочого часу у вигляді: неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин); неповного робочого тижня (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів на тиждень); поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Таким чином період роботи з 01.06.1993 по 30.05.1999, коли його роботодавцем було встановлено неповний робочий тиждень, підлягає зарахуванню до його загального робочого часу і не повинно тягти за собою будь які обмеження обсягу трудових прав позивача, у тому числі і права на призначення йому пенсії.
Разом з тим, суд врахував, що відповідачі не скористались повноваженнями, передбаченими частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, не витребували від підприємств відповідних документів або відомостей стосовно підстав переведення позивача на неповний робочий тиждень у період з 01.06.1993 по 30.05.1999.
При цьому суд зазначає, що у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії взагалі не зазначено про причини не зарахування вказаного періоду роботи, що також свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень.
Щодо рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про підтвердження стажу роботи №8 від 21.01.2021 року яким відмовлено у підтвердженні роботи на ВАТ «Київхімволокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.05.1999 по 03.12.2001 помічником майстра хіміко-прядильного цеху (до 01.02.2000 хіміко-прядильний цех №2) капронового виробництва, так як право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджується результатами атестації робочих місць, суд зазначає таке.
Щодо рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про підтвердження стажу роботи №8 від 21.01.2021 року яким відмовлено у підтвердженні роботи на ВАТ «Київхімволокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.05.1999 по 03.12.2001 помічником майстра хіміко-прядильного цеху (до 01.02.2000 хіміко-прядильний цех №2) капронового виробництва, так як право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджується результатами атестації робочих місць, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно п.4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005383, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 ) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умові характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Під час розгляду справи, судом прийнято до уваги Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, згідно якого в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
При цьому, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21 519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Київхімволокно» видано наказ від 30.12.1999 №283-к «Про підтвердження права працівників об'єднання на пільгове пенсійне забезпечення», яким установлено додаток №1 до означеного наказу, а саме список №1 виробництв, цехів, професій та посад ВАТ «Київхімволокно» з шкідливими, особливо шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до означеного списку №1 до таких виробництв відноситься: капронове виробництво в цілому.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в означений період працював помічником майстра хіміко-прядильного цеху капронового виробництва.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 31.05.1999 по 03.12.2001.
Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що рішенням відповідача-1 від 02.05.2023 №262440008711 відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу період з 13.12.1989 по 03.1.2001, в той час як та рішенням Комісії відповідача-2 від 21.01.2021 №8 зараховано до пільгового стажу період з 13.12.1989 по 31.05.1993, проте відмовлено у рахуванні періоду з 01.06.1993 по 03.12.2001, на переконання суду, означенні рішення, в частині відмови, прийняті без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не у повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.
гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Європейський Суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути “ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Засіб юридичного захисту має бути “ефективним» у теорії права та на практиці.
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника. Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.
Адміністративний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, і не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, та вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що “ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав і забезпечення їхньої примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції та, відповідно, завданню адміністративного судочинства.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
“Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
“Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу норм КАС України видається, що суд не обмежений у виборі способу захисту та має право, виходячи із принципу верховенства права, застосувати не тільки прямо передбачений в нормативно-правовому акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який хоч і не передбачений законом, але не суперечить йому.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В Рішенні у справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі “Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин “законне сподівання» на отримання “активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, частиною 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2018 у справі №800/341/17 (9991/944/12) і від 12.11.2019 у справі №9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, про результати розгляду заяв від 21.01.2021 №8; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київські області від 02.05.2023 №262440008711; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи з 13.12.1989 по 03.12.2001 на ВАТ “Київхімволокно», повторно розглянути його заяву про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір у сумі 1211,20 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, про результати розгляду заяв від 21.01.2021 №8.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київські області від 02.05.2023 №262440008711.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи з 13.12.1989 по 03.12.2001 на ВАТ “Київхімволокно», повторно розглянути його заяву про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, м. Київ, вул. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.