про залишення позовної заяви без руху
16 червня 2025 року м. Київ № 320/27259/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Комунального підприємства «Управління благоустрою міста» про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Комунального підприємства «Управління благоустрою міста», в якому позивач просить суд :
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №53/8 від 06.05.2025 року «Про скасування дозволу на проведення ярмаркових заходів в межах м. Ірпінь ФОП ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Управління благоустрою міста» №230 від 09.05.2025 року про розірвання Договору №4-т від 29.01.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №53/6 «Про надання дозволу на проведення ярмаркових заходів в межах м. Ірпінь для ТОВ «НЕАТОН».
Зобов'язати Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області утриматися від перешкоджання здійсненню господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, в розумінні частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин.
Публічно-правовий спір необхідно розглядати у єдності його матеріального та процесуального аспектів. Матеріальний аспект публічно-правового спору розкриває сутність протиріч між суб'єктами такого спору, які виникли у зв'язку з реалізацією прав, свобод та інтересів цих суб'єктів у сфері публічно-правових відносин. Процесуальний аспект розкриває сутність публічно-правового спору як предмета розгляду адміністративним судом, тобто адміністративної справи.
Суб'єктами публічно-правового спору є особи, між якими виникли розбіжності з приводу реалізації їх прав та обов'язків у публічно-правових відносинах.
Об'єктом публічно-правового спору є права, свободи та інтереси, реалізації або задоволенню яких перешкоджає суб'єкт владних повноважень.
Предметом публічно-правового спору є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а також дії чи бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин, які не є суб'єктами владних повноважень, але є суб'єктами публічно-правового спору.
Специфіка публічно-правового спору визначається у його суб'єктному складі, підставах виникнення, межах повноважень адміністративного суду.
Отже, публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Натомість, суд звертає увагу, що позивачкою заявлена вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Комунального підприємства «Управління благоустрою міста» №230 від 09.05.2025 року про розірвання Договору №4-т від 29.01.2025 року про тимчасове платне користування місцями комунальної власності.
Водночас, суд зауважує, що позивачка фактично оскаржує рішення Комунального підприємства «Управління благоустрою міста» не як рішення суб'єкта, якому делеговані владно-управлінські функції, а заявляє вимоги щодо розірвання договору, пов'язаного з господарською діяльністю суб'єкта, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Відтак, позивачці слід уточнити склад відповідачів у справі та заявлені позовні вимоги до них, ураховуючи обов'язковість публічно-правового характеру таких вимог.
Отже, наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви із заявленням позовних вимог публічно-правового характеру та уточненням складу відповідачів згідно заявленим вимогам (із доказами надсилання іншим учасникам справи).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.