про закриття провадження в справі
16 червня 2025 року м. Київ №640/30276/20
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Презента Преміум» про визнання договорів недійсними та стягнення сум,
Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з позовом, відповідно до якого просило:
- визнати недійсними договори поставки №ЧРК20-14550 від 12 вересня 2019 року, №ЧРК20-14801 від 13 вересня 2019 року, №ЧРК20-1489 від 17 вересня 2019 року, №ЧРК20-15368 від 18 вересня 2019 року, №ЧРК20-15574 від 20 вересня 2019 року, №ЧРК20-15617 від 21 вересня 2019 року, №ЧРК20-15815 від 23 вересня 2019 року, №ЧРК20-16151 від 25 вересня 2019 року, №ЧРК20-16199 від 25 вересня 2019 року, №ЧРК20-16270 від 25 вересня 2019 року, №ЧРК20-16704 від 28 вересня 2019 року, №ЧРК20-16719 від 28 вересня 2019 року на загальну суму 19 775 692,88 грн, укладені між ТОВ “Презента Преміум» та ТОВ “Кернел-Трейд»;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнути з ТОВ “Презента Преміум» на користь ТОВ “Кернел Трейд» 19 775 692,88 грн;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України та стягнути з ТОВ “Кернел Трейд» на користь держави 19 775 692,88 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, у задоволенні позову відмовив.
Постановою Верховного суду від 19.05.2025 касаційну скаргу Головне управління ДПС у Київській області задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 прийнято справу до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Презента Преміум» (Постачальник) та ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) укладено договори поставки: від 12 вересня 2019 року № ЧРК20-14550, від 13 вересня 2019 року № ЧРК20-14801, від 17 вересня 2019 року № ЧРК20-14896, від 18 вересня 2019 року № ЧРК20-15368, від 20 вересня 2019 року № ЧРК20-15574, від 21 вересня 2019 року № ЧРК20-15617, від 23 вересня 2019 року № ЧРК20-15812, від 25 вересня 2019 року № ЧРК20-16151, від 25 вересня 2019 року № ЧРК20-16199, від 25 вересня 2019 року № ЧРК20-16270, від 28 вересня 2019 року № ЧРК20-16704, 28 вересня 2019 року № ЧРК20-16719, згідно пунктами 1.1, 1.2 яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2019 року на умовах, зазначених у цих договорах.
Відповідно до пункту 2.1 цих договорів поставки, Постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAT: (місце поставки: СП ТОВ «Трансбалктермінал», розташований за адресою: Україна, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 58) або (місце поставки: ТОВ «Тіс-Зерно», розташований за адресою: Україна, Одеська область, Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 60) (надалі - «Портовий елеватор») за вибором Покупця, розвантажений з транспортного засобу постачальника згідно з «Інкотермс-2010». Конкретні умови поставки Товару (в тому числі місце поставки, термінал) визначаються Покупцем в односторонньому порядку та зазначаються, в тому числі, в письмовій інструкції, що надається Постачальнику та є для нього обов'язковою. У разі розбіжностей умов цього договору з «Інкотермс-2010», пріоритет має текст цього договору.
Згідно з пунктом 2.4 договорів поставки при поставці товару Постачальник забезпечує: 1) надання Покупцю оригіналу рахунку; оригіналу видаткової накладної (виписується датою поставки товару); належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; копії реєстру портового елеватору про прийом товару на особовий рахунок Покупця; копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платника ПДВ; 2) реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов'язково вказує не менше перших 4 цифр коду УКТ ЗЕД відповідно до пункту 1.2 договору.
За приписами пункту 4.1 договорів поставки оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару та після отримання Покупцем від Постачальника документів на здійснення Постачальником дій, зазначених у пунктах 2.4 та 5.5 цього договору. У разі ненадання зазначених документів (та/або не здійснення дії) або неповного їх надання (та/або здійснення), Покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару. У разі відсутності реєстрації в ЄРПН податкової (-их) накладної (-их) та/або розрахунку (-ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, Покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок. Така реєстрація та/або виправлення помилок повинна бути здійснена Постачальником у строк, не більше 365 календарних днів з дати поставки товару.
Вважаючи безпідставним документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Презента Преміум» з підстав відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій та те, що вказані договори поставки суперечать інтересам держави і суспільства, Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Велика Палата неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року в справі № 137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року в справі № 826/10249/18).
Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб'єкта цих правовідносин, який є обов'язковим для цього суб'єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб'єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб'єкта, який вступає з ним у правові відносини.
Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі стосується договору, укладеного між рівноправними учасниками, що не є адміністративно-правовими, а позовні вимоги направлені на припинення зобов'язальних правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів).
Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб'єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.
При цьому до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.
Отже, обраний ГУ ДПС у Київській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.
Позовні вимоги направлені на припинення договірних (зобов'язальних) правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.
Позивач не є стороною оспорюваних договорів та не уповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.
На думку суду, заявляючи позов про визнання недійсним договору, ГУ ДПС у Київській області втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.
Ураховуючи вказані обставини суд вважає, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків їх недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.
При цьому відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського кодексу України визначено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі статтею 20 ГПК України, враховуючи, що відповідачі діяли як самостійні господарюючі суб'єкти, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з частиною першою статті 2 ГПК України є завданням господарського судочинства та відповідно до статті 20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.
У даному випадку судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду наведену в постанові від 29 лютого 2024 року в справі №580/4531/23.
У постанові від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Також судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2025 в справі № 826/6559/17.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Також суд роз'яснює позивачеві, що даний спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі №640/30276/20 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Презента Преміум» про визнання договорів недійсними та стягнення сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоус А.Ю.