16 червня 2025 року Справа № 280/2801/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії є протиправним, таким що не відповідає законодавству та порушує право на соціальний захист. Розбіжності у імені матері позивача ( ОСОБА_2 ) були усунуті в ході судового розгляду після дослідження усіх наданих доказів. Суд дійшов єдиного і правильного висновку, що під іменем « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » малася на увазі одна й та сама особа - матір позивача. Довідки про заробітну плату, видані на ім'я ОСОБА_5 , фактично несуть інформацію про заробітну плату ОСОБА_6 . Обставини, які були встановлені судовим рішенням від 16.05.2024 є підставою для перерахування раніше призначеної пенсії по втраті годувальника. Адже предметом дослідження Дніпровського районного суду м. Києва якраз і були подані докази щодо розбіжностей в написанні імені матері ( ОСОБА_2 ). Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23 квітня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує в повному обсязі проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. На підставі поданих документів до заяви про проведення перерахунку пенсії померлого годувальника ОСОБА_6 встановлено, що в свідоцтві про смерть від 14.11.2006 НОМЕР_1 ОСОБА_6 (мати), не співпадає з ім'ям в довідці про заробітну плату №132 від 07.08.2024 видана на ім'я ОСОБА_5 , тобто щодо іншої особи. Провести перерахунок на підставі наданих документів з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) немає підстав. Відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.05.2024 по справі №755/4158/24 встановлено факт, що ОСОБА_7 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю, ОСОБА_1 (позивач).
Позивачу з 13.11.2006 призначена пенсія в разі втрати годувальника.
21.10.2024 позивач звернулася із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду в Україні щодо перерахунку пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058-IV.
Заяву позивачки та долучені до заяви документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами якого прийнято рішення від 28.10.2024 № 930040117311 про відмову у проведені перерахунку пенсії. Відповідачем під час опрацювання документів, які додані до заяви про перерахунок пенсії, встановлено, що в свідоцтві про смерть від 14.11.20061- НОМЕР_2 матері позивача ОСОБА_6 , не співпадає з ім'ям в довідці про заробітну плату № 132 від 07.08.2024, виданої на ім'я ОСОБА_5 , в акті перевірки № 2600-1005-1/6374 від 15.10.2024, в довідці про заробітну плату зазначено ім'я годувальника - ОСОБА_5 .
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з ст.37 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №132 від 07.08.2024.
В якості підстав зазначено, що в свідоцтві про смерть від 14.11.20061- НОМЕР_2 матері позивача ОСОБА_6 , не співпадає з ім'ям в довідці про заробітну плату № 132 від 07.08.2024, виданої на ім'я ОСОБА_5 , в акті перевірки № 2600-1005-1/6374 від 15.10.2024, в довідці про заробітну плату зазначено ім'я годувальника - ОСОБА_5 .
Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні імені, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні.
Так, пунктом 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Судом також враховано ту обставину, що позивач для встановлення факту родинних відносин зверталася до Дніпровського районного суду міста Києва, рішенням якого від 16 травня 2024 року у справі №755/4158/24 встановлений факт, що ОСОБА_6 ,1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Кощіївка Фастівського району Київської обл.
У вказаному рішенні судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи виключають будь-який сумнів у існуванні факту родинних відносин між померлою ОСОБА_6 та заявником ОСОБА_1 . При цьому помилка в імені матері заявника обумовлена неправильним зазначенням її іменем в свідоцтві про одруження, що обумовило подальше документування останньої як ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 64 Закону №1058-IV та п. 6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 Головні управління Пенсійного фонду мають право:
- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Отже, суд зазначає, що відповідач має право проводити перевірки достовірності видачі довідок, зокрема і довідок щодо заробітної плати, проте пенсіонер не може нести відповідальність за не проведення відповідної перевірки та/або не можливість її проведення.
Також, суд зазначає, що обов'язок видачі довідок про заробітну плату лежить на роботодавцеві і позивач не може нести відповідальність за неповноту оформлення таких довідок.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведена перевірка достовірності документів, поданих для оформлення пенсії та складений акт №2600-1005-1/6374 від 15.10.2024 щодо перевірки довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 132 від 07.08.2024, за результатами якої розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був при розгляді заяви позивача №19242 від 21 жовтня 2024 року для перерахунку пенсії врахувати подану позивачем довідку про заробітну плату для обчислення пенсії.
Суд вказує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.
Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).
Повне судове рішення складено 16.06.2025.
Суддя Б.В. Богатинський