16 червня 2025 року Справа № 280/1821/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому згідно уточненого позову позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту фельдшера відділу спеціальних дій Військової частини НОМЕР_1 , матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 17 лютого 2025 року,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт фельдшера відділу спеціальних дій Військової частини НОМЕР_1 , матроса ОСОБА_1 від 17 лютого 2025 року по звільнення з військової служби з прийняттям письмового рішення по суті поданого рапорту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем подано командиру військової частини НОМЕР_1 подано рапорт про звільнення позивача, фельдшера відділу спеціальних дій Військової частини НОМЕР_1 , матроса ОСОБА_1 з військової служби па підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах через сімейні обставини або інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якшо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). На теперішній час рапорт позивача про звільнення не розглянуто, жодної відповіді позивачу не надано. Відсутність жодного рішення за результатами поданого рапорту дають позивачу підстави для звернення до суду із цим позовом для захисту своїх порушених прав. Разом з тим, позивач у позові наводить текст наданої йому відповідачем відповіді за наслідком розгляду рапорта. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач отримав вищевказану ухвалу 03.04.2025, відзив або будь-яку іншу заяву, клопотання чи документи суду до суду не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , фельдшер відділу спеціальних дій військової частини НОМЕР_1 , Старший матрос.
13 лютого 2025 року позивачем було направлено поштою на адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача, фельдшера відділу спеціальних дій Військової частини НОМЕР_1 , матроса ОСОБА_1 з військової служби па підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах через сімейні обставини або інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (а.с. 58-61).
Згідно наявного в матеріалах справи скріншоту з сайту Укрпошти відстеження поштового відправлення, відповідачем рапорт позивача про звільнення було отримано 16.02.2025.
Будь-якої відповіді за наслідками розгляду відповідачем рапорту позивача про звільнення позивачем отримано не було. Не надано відповідачем з цього приводу будь-яких пояснень та доказів і суду.
Також, позивачем додано до позову та процитовано у позові відповідь Командира військової частини НОМЕР_1 позивачу вих. № 08/Ш-2/5 від 17.01.2025 на заяву позивача ЗВГ №Ш-2 від 15.01.2025 (а.с. 33).
Не отримавши будь-якої відповіді за наслідками розгляду рапорту про звільнення позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 65 КонституціїУкраїнивстановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісностіУкраїни,шанування її державних символів є обов'язком громадянУкраїни.Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно ст.19 КонституціїУкраїни,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законамиУкраїни.
У справахщодооскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАСУкраїнивимогам.
Правове регулювання відносин між державою і громадянамиУкраїниу зв'язкузвиконанням ними конституційного обов'язкущодозахисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісностіУкраїни,а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється ЗакономУкраїни«Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісностіУкраїниє конституційним обов'язком громадянУкраїни.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадянУкраїни(за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу ПрезидентаУкраїни«Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені у частині 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1); під час воєнного стану (пункт 2).
Таким чином, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, зокрема, пп. г - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
При цьому, п. 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, зокрема - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особоюзінвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, вищезазначені положення передбачають, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби, зокрема, саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборониУкраїнита Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 225 Положення №1153, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (змоменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням ПрезидентаУкраїни,тазмоменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 ЗаконуУкраїни"Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
10.04.2009 Міністром оборони України видано наказ №170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (надалі Положення №170), який визначає механізм реалізації та порядок організації у ЗбройнихСилахУкраїнивиконання вимог Положення про проходження громадянамиУкраїнивійськової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом ПрезидентаУкраїнивід 10.12.2008 № 1153. У відповідності до п.12.1, 12.11 Положення №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).
З матеріалів справи встановлено, що з метою звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, позивач звернувся із відповідним рапортом з доданими до нього документами.
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих дорапортудокументів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено абонепогоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено абонепогоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено абонепогоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по сутірапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволеннірапортуу разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153 накази про звільнення військовослужбовців звійськової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
З матеріалів справи, як було вказано вище, судом встановлено, що позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 через пошту з відповідним рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, у зв'язку наявністю батька з інвалідністю ІІ групи.
Втім, відповідачем фактично не надані належні докази розгляду у встановленому порядку уповноваженим суб'єктом рапорту позивача, а також інформування позивача військовою частиною НОМЕР_1 про результати розгляду його рапорту належним чином.
З аналізу наявних у справі матеріалів, можна дійти висновку, що фактично наразі рапорт позивача командиром військової частини НОМЕР_1 нерозглянутий по суті.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи позивача, суд зауважує, що з огляду на приведені законодавчі приписи, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення звійськової служби посадові особи, які мають право на його звільнення звійськової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд доходить висновку щодо наявності протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_2 , у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не надає оцінку доводам позивача щодо змісту відповіді Командира військової частини НОМЕР_1 позивачу вих. № 08/Ш-2/5 від 17.01.2025 на заяву позивача ЗВГ №Ш-2 від 15.01.2025, оскільки вона знаходиться поза межами предмету позовних вимог і не є предметом оскарження у справі.
Відтак, з урахуванням викладеного, зважаючи на те, що у спірному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність у формі не розгляду належним чином у встановленому законом порядку рапорту позивача, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби по суті, та прийняти відповідне вмотивоване рішення.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, то розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 17 лютого 2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗаконуУкраїни «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами шляхом прийняття вмотивованого рішення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт фельдшера відділу спеціальних дій Військової частини НОМЕР_1 , матроса по звільнення прийняттям письмового рішення по суті поданого рапорту.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 17 лютого 2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, та прийняти відповідне вмотивоване рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Стрельнікова