17 червня 2025 року Справа № 640/22753/21 Провадження №ЗП/280/979/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК» з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить визнати протиправними та скасувати: Рішення ДПС України про результати розгляду скарги №16205/6/99-00-06-01-01-06 від 15.07.2021, податкове повідомлення-рішення №00339960702 від 06.05.2021, податкове повідомлення-рішення №00339680702 від 06.05.2021, податкове повідомлення-рішення №00339630702 від 06.05.2021 року, податкове повідомлення-рішення №00545060702 від 20.07.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
09.04.2025 матеріали адміністративної справи №640/22753/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін, а також замінено відповідача з Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги та спірні податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та прийняті без урахування фактичних обставин. Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про те, що позивачем безпідставно не було надано до перевірки документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не враховують те, що наданими до контролюючого органу документами підтверджується вилучення таких документів позивача правоохоронними органами, а відповідно позивач не мав змоги виконати вимоги відповідача щодо надання таких документів. Також, позивач вказував на те, що контролюючим органом не було належним чином досліджено документи підприємства, які надавалися раніше та вже знаходились у контролюючого органу. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу сформовані без належної оцінки вже поданих підприємством документів, містять розбіжності, які свідчать про помилковість та необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що під час проведення перевірки ТОВ «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК» до перевірки, надано дані бухгалтерського обліку, однак первинних документів стосовно питань формування первісної вартості товару, яку в подальшому списано на собівартість, з метою здійснення аналізу ціни придбання та реалізації в розрізі відповідних товарів до перевірки не надавалось. Відповідач зазначає, що перевіркою обраховано відхилення між сумою реалізації по рахунку 702, без ПДВ та сумою придбання (списано на собівартість) по рахунку 902, що склало суму 389768,30 грн., ПДВ на суму 77953,66 грн. Відповідач зазначає, що враховуючи, те що позивачем до перевірки не надано документи, які доводять, що вартість придбання товарів є меншою, ніж первинна вартість товарів, списана на собівартість реалізованих товарів, перевіркою зроблено висновок, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану. Також, представник відповідача вказував на те, що позивач на порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не виписував та не реєстрував в ЄРПН податкові накладні по операціях з реалізації ТМЦ нижче ціни придбання, зокрема, за вересень 2017 року - червень 2019 року на загальну 77 741 грн. Крім того, представник відповідача вказував на те, що рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 24.03.2021 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ №2474-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прайм Полімер Пак», яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прайм Полімер Пак» з 25.03.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.06.2019 у порядку контролю за правильністю висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 28.10.2019 №117/26-15-05-02-02/40582643.
У період з 25.03.2021 по 31.03.2021 співробітниками ГУ ДПС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прайм Полімер Пак», за результатами якої складено Акт перевірки від 07.04.2021 №26461/26-15-07-02-02-17/40582643.
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, загальну суму ПДВ 75364 грн., в т. ч. по періодам: вересень 2017 на суму 396 грн., листопад 2017 на суму 20515 грн., грудень 2017 на суму 13087 грн., лютий 2018 на суму 54 грн., червень 2018 на суму 68 грн., липень 2018 на суму4279 грн., жовтень 2018 на суму 133 грн., грудень 2018 на суму 1528 грн., січень 2019 на суму 3411 грн., лютий 2019 на суму 20218 грн., травень 2019 на суму 11675 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2019 на суму 2377 гривень;
пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних за вересень 2016, за вересень 2017, жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, лютий 2018, червень 2018. липень 2018. жовтень 2018, грудень 2018, січень 2019, лютий 2019, березень 2019, квітень 2019, травень 2019, червень 2019;
пункту 44.1 пункту 44.3, пункту 44.5, пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті не забезпечення платником податків зберігання первинних облікових документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів.
На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
№00339960702 від 06.05.2021, яким до позивача застосовано штраф по податку на додану вартість в розмірі 12652,00 грн.;
№00339680702 від 06.05.2021, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2377 грн.;
№00339630702 від 06.05.2021.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.05.2021 №00339630702 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 18841 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.05.2021 №00339960702, №00339680702 залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.
20.07.2021 контролюючим органом, у зв'язку із частковим задоволенням скарги позивача, прийнято нове податкове повідомлення - рішення №00545060702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94205,00 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням 75364,00 грн. та 18841,00 грн. за штрафними санкціями.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено наслідки неподання платником податків первинних документів бухгалтерської звітності під час проведення податкової перевірки.
Так, відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, Податковим кодексом України передбачено, що платник податків має право подати до контролюючого органу первинні документ, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, до закінчення перевірки або до прийняття рішення контролюючим органом, в іншому випадку вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Виключеннями щодо обов'язку подати документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності є випадки втрати, пошкодження або дострокового знищення документів та виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.
Позивач в обґрунтування власної позиції посилався на те, що первинні документи були вилучені правоохоронними органами, а тому позивач не міг надати такі документи до перевірки. При цьому, позивач зауважував на тому, що під час попередніх перевірок відповідні документи надавалися до податкового органу, у зв'язку з чим під час проведення перевірки контролюючий орган мав використати архівні документи, які вже знаходились у контролюючого органу.
Відповідно до приписів п.44.5 ст.44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Суд зазначає, що відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Тобто, вилучення документів правоохоронними органами є безумовною підставою для перенесення проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Суд зазначає, що по-перше ані контролюючому органу під час перевірки, ані до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК» були вилучені правоохоронними органами.
Надані до матеріалів справи протоколи обшуку стосуються іншого підприємства - ТОВ «Скай Полімер».
Стосовно тверджень позивача про те, що у ТОВ «Скай Полімер» перебували первинні документи ТОВ «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК» для проведення звірки між контрагентами, і такі документи були вилучені разом з документами ТОВ «Скай Полімер», суд зазначає, що саме платник податків зобов'язаний вживати заходів для збереження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку протягом встановлених строків.
А відтак і у разі втрати таких документів та або їх вилучення правоохоронними органами саме на платника податків покладається обов'язок відновити втрачені документи.
Натомість матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після начебто вилучення документів ТОВ «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК», позивач звертався до правоохоронних органів з заявами про повернення оригіналів вилучених документів, не містять доказів відмови правоохоронних органів у поверненні документів та/або наданні доступу до них.
Також, у разі незаконного вилучення документів позивач мав право звернутися до суду з вимогами про повернення вилучених документів, проте таким правом також не скористався.
При цьому, суд зазначає, що податкова перевірка може переноситись виключно у разі надходження до контролюючого органу від платника податків заяви та документального підтвердження вилучення правоохоронними органами оригіналів первинних документів, проте у даному випадку такого документального підтвердження позивачем до контролюючого органу надано не було.
Отже, оскільки позивачем не було надано податковому органу документів первинного бухгалтерського обліку, то відповідно відповідач дійшов обґрунтованих висновків про відсутність таких документів, а відповідно обґрунтовано встановив порушення вимог податкового законодавства України.
Матеріали справи не містять документів, які б спростовували виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового законодавства.
Щодо позовних вимог про скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги №16205/6/99-00-06-01-01-06 від 15.07.2021, суд зазначає, що пунктом 56.19 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд зазначає, що спірне рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги №16205/6/99-00-06-01-01-06 від 15.07.2021.
Також, суд вказує на відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №00339630702 від 06.05.2021 року, оскільки таке вважається відкликаним в силу задоволення скарги позивача в адміністративному порядку та прийняття контролюючим органом нового податкового повідомлення - рішення №00545060702 від 20.07.2021.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК».
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9А, приміщення 386, код ЄДРПОУ 40582643) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ. вул.Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова