про закриття провадження в адміністративній справі
17 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1997/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (вул. Романа Шухевича, буд. 8/9, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29025, код ЄДРПОУ 30865632) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування наказу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (далі - позивач) в особі представника - Головач Василя Васильовича (далі - представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить:
1) визнати відсутність компетенції (повноважень) Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE»;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТО В «INTER CARS UKRAINE»;
3) судові витрати стягнути з відповідача на користь ТОВ «INTER CARS UKRAINE» (код ЄДРПОУ 30865632).
Разом з позовом представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить: зупинити дію індивідуального акта - наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТОВ «INTER CARS UKRAINE» до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом від 04.03.2025 №213-п та направлень від 24.03.2025 року №1259/07-16-24-06 та від 25.03.2025 року №1295/07-16-07-04 на проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку Ужгородської філії ТОВ «INTER CARS UKRAINE» за наслідками якої складено довідку від 12.05.2025 року №7069/07-16-07-04/41280018. Вважаючи такий наказ протиправним з метою його скасування, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
16 червня 2025 року представник відповідача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електроний суд» клопотання про закриття провадження у справі. Так, зазначає, що наказ про проведення податкової перевірки не може бути предметом окремого оскарження в адміністративній справі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки. Заявляє, що на підставі оскарженого в даній адміністративній справі наказу контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE», за наслідками якої складено довідку від 12 травня 2025 року за №7069/07-16-07-04/41280018.
Відповідно до п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливістю його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд зазначає наступне.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
У постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 240/6935/19 Верховний Суд зазначив, що: «оспорювати правомірність рішення (наказу) про проведення перевірки особа, якої він стосується, вправі, якщо перевірка не проведена. До цього моменту можливим способом, у який особа, щодо якої призначена перевірка, може реалізувати право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе і шляхом не допуску посадових осіб до перевірки».
22 лютого 2020 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 відступила від попередньої практики Верховного Суду про те, що саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.
Судова палата у вказаному рішенні констатувала, що у разі, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. За висновком судової колегії, належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Предметом оскарження в даній адміністративній справі є наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області №213-П від 04.03.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородської філії ТОВ «INTER CARS UKRAINE».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 виснувала, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З огляду на вищенаведене, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, провадження в даній адміністративний справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він вправі оскаржити в судовому порядку результати проведеної на підставі наказу №213-п від 04 березня 2025 року податкової перевірки, а зазначені в даній справі аргументи щодо неправомірності дій контролюючого органу при призначенні перевірки можуть бути підставами такого позову.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (вул. Романа Шухевича, буд. 8/9, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29025, код ЄДРПОУ 30865632) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування наказу - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
СуддяД.В. Іванчулинець