17 червня 2025 року м. Ужгород№ 640/7305/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 30) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - відповідач), в якому просив:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Київського квартирно-експлуатаційного управління, оформлене пунктом 6.9. протоколу №6 від 30.07.2019 щодо зняття підполковника запасу ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина ОСОБА_2 1968 р.н., донька ОСОБА_3 1990 р.н.) з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та виключення зі списків позачергового отримання житла.
2. Визнати протиправним та скасувати гі. 17 наказу начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління від 06.08.2019 № 126 «Про оголошення рішень житлової комісії Київського квартирно- експлуатаційного управління».
3. Зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління поновити ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина ОСОБА_2 1968 р.н., донька ОСОБА_3 1990 р.н.) на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у загальній черзі з 30.08.1992 та у списках позачергового отримання житла з 05.11.2012 (ветеран військової служби). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Дору Ю.Ю.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року вказану справу прийнято до розгляду.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що його та членів його сім'ї протиправно знято з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та виключення зі списків позачергового отримання житла. В обгрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 , проходив військову службу на різних посадах у лавах Збройних Сил України з серпня 1992 року по листопад 2011 року. Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.10.2011 № 834 звільнений з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту з посади керівника польотами групи управління польотами НОМЕР_1 бригади транспортної авіації. Під час проходження військової служби у Збройних Силах України мене та членів моєї сім'ї дружину ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 було зараховано на квартирний облік з 30.08.1992 року. Проте, оспорюваним рішенням позивача було знято з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та виключення зі списків позачергового отримання житла. Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідач проти позову заперечив, надавши відзив на позовну заяву. У вказаних запереченнях вказав, що пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно- експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Аналогічні приписи закріплені й в п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Дія п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов'язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у п. 62 Положення та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений із військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку, оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційний заходів. Відповідач вказує, що його рішення є правомірними та в задоволенні позову просив відмовити.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах у лавах Збройних Сил України з серпня 1992 року по листопад 2011 року. Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.10.2011 № 834 звільнений з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту з посади керівника польотами групи управління польотами НОМЕР_1 бригади транспортної авіації. Календарна вислуга 25 р. 02 м. пільгова 26 р.
З матеріалів справи судом встановлено, під час проходження військової служби у Збройних Силах України позивача та його членів сім'ї: дружину ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 було зараховано на квартирний облік з 30.08.1992 року.
У подальшому після звільнення з військової служби, з 05.11.2012, як ветерана військової служби позивача було зараховано у списки позачергового отримання житла.
11.04.2019 позивач звернувся з рапортом до начальника Київського КЕУ та Голови житлової комісії Київського КЕУ, в якому просив забезпечити його житлом для постійного проживання шляхом виключення з числа службової двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
30.07.2019 житловою комісією Київського КЕУ було розглянуто питання щодо зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання підполковника запасу ОСОБА_1 , який перебуває у загальній черзі з 30.08.1992 та у списках позачергового отримання житла з 05.11.2012 (ветеран військової служби) зі складом сім'ї три особи (він, дружина ОСОБА_2 1968 р.н., донька ОСОБА_3 1990 р.н.). Звільнений з військової служби у запас у зв'язку з закінченням контракту з вислугою 25 календарних років (витяг з наказу від 29.10.2011 № 834).
За результатами розгляду вказаного питання житловою комісією Київського КЕУ прийнято протокол № 6 від 30 липня 2019 року про зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Зазначене рішення житлової комісії затверджено п. 17 наказу начальника Київського КЕУ від 06.08.2019 № 126 «Про оголошення рішень житлової комісії Київського квартирно-експлуатаційного управління».
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є пенсіонером на якого розповсюджуються пільги , установлені для ветеранів військової служби.
Позивач, не погоджуючись з зняттям його з квартирного обліку звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (в редакції, що діяла станом на взяття позивача на квартирний облік), держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Згідно з ч. 1, 8 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у чинній редакції) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Відповідно п. 8 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІта Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 21.12.1991 р. № 2011-XII під військовослужбовцями розуміються громадяни України, які проходять дійсну службу на території України.
Згідно п.1 ст.12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 24 червня 2004 року N 1865-ІУ (далі - Закон N 1865-ІУ), статтю 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції. Даною редакцією статтю 12 Закону доповнено пунктом 9, яким передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1865-ІУ визначено, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 було зараховано 30.08.1992 на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом, то забезпечення мене та членів моєї сім'ї жилим приміщенням для постійного проживання повинно відбуватись відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Згідно частини другої ст. 40 Житлового кодексу УРСР визначено вичерпний перелік випадків коли громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Однин з таких випадків це, припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи також є підставою для зняття особи з квартирного обліку за місцем роботи. Виняток з даного правила, як це зазначено у п. З ч. 2 ст. 40 Кодексу може бути встановлений законодавством України.
Згідно п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті. Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу PCP. Житловим кодексом УРСР п. 29 цих Правил та актами законодавства Української PCP:
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Відповідно до пп. 1 п. 29 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 p. N 470 право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадках виходу на пенсію.
Отже, в Інструкції та Порядку відсутня підстава зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання «у зв'язку з звільненням з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту».
Відповідно до п. 3, 24, 29 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Пункт 30 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.
З урахуванням зазначеного, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі й у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків передбачених пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Отже, чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Тотожна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №487/5835/17, від 01 квітня 2020 року у справі №638/5769/18, від 08 квітня 2020 року у справі №683/2197/18, від 19 травня 2020 року у справі №683/2198/18.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З системного тлумачення вищевказаних правових норм слідує, що рішенням житлової комісії Київського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2019 року безпідставно було знято ОСОБА_1 та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, відтак суд вважає за потрібне зобов'язати відповідача поновити позивача та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у загальній черзі з 30.08.1992 та у списках позачергового отримання житла з 05.11.2012.
Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.30, код ЄДРПОУ 22991617) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Київського квартирно-експлуатаційного управління оформлене протоколом №6 засідання житлової комісії Київського КЕУ від 30.07.2019 в частині щодо зняття підполковника запасу ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 1968 р.н., донька ОСОБА_3 1990 р.н.) з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та виключення зі списків позачергового отримання житла.
Визнати протиправним та скасувати п. 17 наказу начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління від 06.08.2019 № 126 «Про оголошення рішень житлової комісії Київського квартирно- експлуатаційного управління».
Зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління поновити ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 1968 р.н., донька ОСОБА_3 1990 р.н.) на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у загальній черзі з 30.08.1992 та у списках позачергового отримання житла з 05.11.2012 (ветеран військової служби).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЮ.Ю.Дору