17 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/3326/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Онисько Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явилась;
відповідач 1: Державна судова адміністрація України - представник - не з'явився;
відповідач 2: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області - представник - не з'явився;
третя особа: Державна казначейська служба України - представник - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
02 травня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26268059) (далі по тексту - відповідач 1) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 30, код ЄДРПОУ 26213408) (далі по тексту - відповідач 2), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) яким, просить суд: « 1. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму у розмірі 3028 грн; 2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму у розмірі 3028 грн; 3. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення з 01 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; 4. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення з 01 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року включно па підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2025 році - 3028.00 грн., з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів; 5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; 6. Прошу розглядати справу за моєї відсутності в порядку спрощеного провадження.».
06 травня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею та отримує суддівську винагороду, розраховану, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року в сумі 2102 грн. Позивач зазначає, що приписами статті 135 частини 3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3028 гривень. Разом з тим, у вищевказаній статті також запроваджено величину у розмірі 2102 гривні під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня». Позивач вказує, що положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо запровадження величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди у 2025 році. На переконання позивача, дії відповідача є протиправними, що порушують її право як працюючого судді на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Від представника ТУ ДСА в Закарпатській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. В обґрунтування правової позиції зазначає, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. В Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що законодавець чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установлений на 01 січня відповідного календарного року. При цьому порівняльний аналіз змісту норм статті 135 частини 3 пункту 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) дає підстави для висновку, що норму статті 135 частини 3 пункту 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та норму Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (у вказаній частині) викладено в різному формулюванні, але при однаковому розумінні розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто за обома цими нормами базовий розмір посадового окладу судді визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01 січня 2025 року. Таким чином, наявність в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» формулювання «який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» лише вказує на випадок застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року, в контексті якого вжито це формулювання. Так, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів. Також, слід зазначити, що кількісна складова прожиткового мінімуму не зменшувалася, та не змінювалася у 2025 році. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувався 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Разом з тим, зазначений Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в судовому порядку не скасовувався, неконституційним не визнавався та є чинним. Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2025 році, здійснюється згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису та плану асигнувань на 2025 рік. Кошторисом ТУ ДСА України в Закарпатській області на 2025 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у тому числі суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 грн, з урахуванням статті. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2025 рік). Із врахуванням вищевикладеного, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області - як розпорядник бюджетних коштів не могло виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи, який нормативно-правовий акт потрібно виконувати, адже є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Державна судова адміністрація України, у строк встановлений судом, своїм правом подати відзив не скористалася.
Як вбачається із пункту 6 прохальної частини позовної заяви, позивач просила розгляд даної справи провести без її участі.
Про дату, час та місце судового розгляду учасники справи були повідомлені у відповідності до вимог КАС України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.а.с. 43-50).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, у даному випадку, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані учасниками справи докази, (заслухавши учасників справи та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 17 січня 2014 року № 13/2014 ОСОБА_1 призначено на посаду судді суду строком на п'ять років (а.с.а.с. 7-9).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року № 14 «Про зарахування до штату суду ОСОБА_1 » позивача зараховано до штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків (а.с. 10).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2015 року № 111/02-06 «Про припинення доплат до посадового окладу» ОСОБА_1 припинено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді з 28 березня 2015 року (а.с. 11 (на звороті)).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » від 14 вересня 2015 року № 151/02-06 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді (а.с. 10 (на звороті)).
Наказом Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 » від 26 листопада 2018 року № 367/02-06 ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи на посаді судді 3 (три) роки стажу роботи в галузі права, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалась законом та надавала право для призначення на посаду відповідної судді вперше. Стаж роботи на посаді судді якої станом на 05 серпня 2018 року становить 7 років 5 місяців 27 днів (а.с. 11).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » від 10 лютого 2021 року № 06/02-06 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 віжсотків посадового окладу судді (а.с. 12).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про встановлення доплати за науковий ступінь кандидата наук ОСОБА_1 » від 21 жовтня 2021 року № 62/02-06 ОСОБА_1 встановлено доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 21 жовтня 2021 року (а.с. 12 (на звороті)).
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 16 жовтня 2024 року № 1-613/24 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (а.с. 13).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про допущення до виконання обов'язків судді ОСОБА_1 » від 18 жовтня 2024 року № 40/02-06 ОСОБА_1 допущено до виконання обов'язків судді (а.с. 14).
За період з 01 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року відповідач 1 нараховував позивачеві суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року», з розрахунку 2102 гривні, що передбачено положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо неналежного проведеного розрахунку суддівської винагороди та протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII (далі по тексту - Закон України № 1402-VIII), яким передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 частина 1).
Як передбачено приписами статті 4 Закону України № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України № 1402-VIII.
Положеннями статті 135 частини 1 Закону України № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 135 частиною 2 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до статті 135 частини 3 Закону України №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями статті 135 частини 4 Закону України № 1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, встановленого частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до статті 135 частини 5 Закону України № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Приписами статті 136 Закону України № 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Згідно із статтею 135 частиною 9 Закону України № 1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2920 гривень, дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у період з 01 лютого 2025 року по 31 квітня 2025 року в розмірі 2102 грн.
Суддівську винагороду позивача за оскаржуваний період обчислено, виходячи з приписів статті 7 абзацу 5 «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Суд зауважує, що наведені приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області діяло в правовий спосіб, оскільки були на це законні підстави.
Суд також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» за № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останні правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Результатом вирішення спору у справі № 240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 27 грудня 2023 року до 08 лютого 2024 року, що, за твердженнями позивача у справі № 240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2684 грн) та на 1 січня 2024 року (3028 грн).
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд робить висновок, що здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області діяло правомірно.
Як наслідок, судом не встановлено протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період 01 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 30, код ЄДРПОУ 26213408), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко