05 червня 2025 року м. Ужгород№ 640/10536/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
представник позивача - Бакаєв О.С.;
представник відповідача - Гончаревський О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд-ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 22.12.2020 №100300/2020/000222/2 про коригування митної вартості товарів.
23.04.2021 року Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року вказану справу прийнято до провадження суддею Гебеш С.А. та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту позивачем до Київської митниці було подано електронну митну декларацію, відповідно до якої митна вартість товару була визначена за основним (першим0 методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 МК. До вказаної декларації було надано документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення є цілком достатньо для підтвердження заявлення митної вартості товару. Вказує на те, що незважаючи на достатність документів для визначення митної вартості за основним (першим) методом, 21.12.2020 року від відповідача надійшло повідомлення №64638079, в якому було зазначено, що декларантом до митного оформлення документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: не надано всі документи для підтвердження вартості перевезення товарів; не зазначено в митній декларації інвойс від 09.12.2020 року; до митного оформлення не надано пакувальний лист та інвойс українською мовою, сертифікат про походження. На вказане повідомлення було надано пояснення щодо неможливості надати витребувані документи, у зв'язку із їх відсутністю і не обов'язковістю складання та отримання для проведення розмитнення товару. Представник позивача вказує на те, що митним органом, жодним чином не аргументовано необхідність надання додаткових документів, та які складові митної вартості поставленого товару вони підтверджують або спростовують і яку саме інформацію митний орган може з'ясувати. Разом з тим, зазначає, жодним аргументом підвищення митної вартості, відповідач не зазначив, що відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України є незаконним і протиправним.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією від 21.12.2020 №UA 100300/2020/428080 встановлено, що подані до митного оформлення разом з ЕМД документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано відповідно до вимогам ч. 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак, декларантом надано не всі документи із переліку, тобто декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.04.2020 року між ТОВ "Світ-Буд ЛТД" (далі - Позивач) і компанією "SIGMA ELEKTRIK SAN. VETIG.A.S." укладено договір поставки №5-SB-PR (а.с. 19-21).
З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту вищевказаного контракту, позивачем до Київської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA 100300/2020/428080, відповідно до якої митна вартість товару визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, визначений ст. 58 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що при подання ЕМД позивачем було надано: рахунок - проформа (інвойс) від 27.10.2020 року №449 (а.с. 24); рахунок - проформа (інвойс) від 27.10.2020 року №716 (а.с. 25); рахунок - проформа (інвойс) від 27.10.2020 року №802 (а.с. 26); рахунок - проформа (інвойс) від 28.09.2020 року №РІ28092020-2NY (а.с. 23); рахунок - проформа (інвойс) від 28.09.2020 року №РІN06092019-2NY (а.с. 22); рахунок - проформа (інвойс) від 19.12.2020 року ST02020000000130 (а.с. 27); автотранспортна накладна від 11.12.2020 року №019688 (а.с. 36); банківські платіжні документи від 01.10.2020 року та документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.12.2020 року (а.с. 37); зовнішньо-економічний договір упівлі-продажу від 29.04.2020 року (а.с. 19-21); договір на перевезення (а.с. 35); митна декларація, країни відправника від 10.12.2020 року.
На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією від 21.12.2020 року №UA 100300/2020/428080 митним органом встановлено, що подані до митного оформлення разом з ЕМД документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1. при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA - ISTANBUL», як це зазначено у МД від 21.12.2020 №UA100300/2020/428080, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, надано заявку-договір на перевезення вантажів від 09.12.2020 № 09/12/2020, який не містить підпису однієї із сторін договору, а саме - замовника ТОВ «Світ Буд-ЛТД». У довідці про транспортні витрати від 10.12.2020 року вказано вартість доставки вантажу (Стамбул - порт м/п Чорноморськ), без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару, що не дає можливості підтвердити числові значення складових митної вартості, у частині витрат на транспортування та застосувати основний метод визначення митної вартості (частина 6 пункт 10 ст. 58 МК України). Для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Окрім того, декларантом надано, електронну копію фактури (інвойс) від 09.12.2020 №ST02020000000130 (в гр. 44 код документа 9610) на суму 40322,08 дол. США, де зазначено умови поставки EXW, що ставить під сумнів числовий розрахунок складових транспортних витрат.
2. відповідно до п. 3 договору сторони визначають умови оплати 30% передплата, 70% баланс перед відправкою. Декларантом надано банківські платіжні документи від 10.11.2020, від 01.10.2020, проте платіжний документ від 10.12.2020, в графі призначення платежу містить посилання на інвойс від 09.12.2020 №ST02020000000130, який відсутній в графі 44, що не дає змогу ідентифікувати зазначену передплату з даною поставкою товару. У платіжному дорученні від 10.12.2020 графа «Призначення платежу» містить посилання лише на контракт. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Тобто, декларантом не надано документів, що підтверджують митну вартість товарів та обраний основний метод визначення митної вартості п. 4. ч. 2 ст. 53 МКУ.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано відповідно до вимогам ч. 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Як встановлено судом, позивач листом від 22.12.2020 року №21/12 на повідомлення митного органу від 21.12.2020 року №646076 просив прийняти рішення, без урахування терміну 10 календарних днів відповідно до ст. 53 МК України, що до митної вартості на підставі поданих документів (а.с. 139).
Враховуючи подані ТОВ "Світ-Буд ЛТД" документи до ЕМД та надісланий лист, посадовою особою митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 №UA 100300/2020/000222/2 за митною декларацією від 21.12.2020 №UA 100300/2020/428080, яке і є предметом даної адміністративної справи.
Так, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу.
Оскаржуване рішення від 22.12.2020 року, а також джерело графи 33 до рішення надіслано посадовою особою митного органу в той же день в електронній формі позивачу та отримане останнім, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с. 120).
Так, підставою для коригування митної вартості стало те, що подані митному органу документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
З матеріалів справи, вбачається, що достовірність задекларованої позивачем митної вартості товарів була поставлена відповідачем під сумнів через висновок про те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме:
при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA - ISTANBUL», як це зазначено у МД від 21.12.2020 №UA100300/2020/428080, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, надано заявку-договір на перевезення вантажів від 09.12.2020 № 09/12/2020, який не містить підпису однієї із сторін договору, а саме - замовника ТОВ "Світ Буд- ЛТД";
у довідці про транспортні витрати від 10.12.2020 вказано вартість доставки вантажу (Стамбул - порт м/п Чорноморськ), без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару, що не дає можливості підтвердити числові значення складових митної вартості, у частині витрат на транспортування та застосувати основний метод визначення митної вартості (частина 6 пункт 10 ст. 58 МК України). Для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
надано, електронну копію фактури (інвойс) від 09.12.2020 №ST02020000000130 (в гр. 44 код документа 9610) на суму 40322,08 дол.США, де зазначено умови поставки EXW, що ставить під сумнів числовий розрахунок складових транспортних витрат;
відповідно до п. 3 договору сторони визначають умови оплати 30% передплата, 70% баланс перед відправкою. Декларантом надано банківські платіжні документи від 10.11.2020, від 01.10.2020, проте платіжний документ від 10.12.2020, в графі призначення платежу містить посилання на інвойс від 09.12.2020 №ST02020000000130, який відсутній в графі 44, що не дає змогу ідентифікувати зазначену передплату з даною поставкою товару. У платіжному дорученні від 10.12.2020 графа «Призначення платежу» містить посилання лише на контракт. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару.
Аналізуючи подані до митного оформлення документи у своїй сукупності, судом встановлено наявність у них розбіжностей (надано заявку-договір на перевезення вантажів від 09.12.2020 № 09/12/2020, який не містить підпису однієї із сторін; електронна копія фактури (інвойс) від 09.12.2020 №ST02020000000130 (в гр. 44 код документа 9610) на суму 40322,08 дол.США, містить умови поставки EXW; платіжний документ від 10.12.2020, в графі призначення платежу містить посилання на інвойс від 09.12.2020 №ST02020000000130, який відсутній в графі 44, що не дає змогу ідентифікувати зазначену передплату з даною поставкою товару), що свідчить про наявність підстав для витребування від позивача відповідних документів з метою усунення сумнівів у дійсності числових значень складових митної вартості товарів, імпортованих останнім.
В той же час, жодних додаткових документів на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом декларант не використав, відтак, наведені вище сумніви щодо вартості та оплати товару, позивачем жодним чином не були спростовані.
Враховуючи вищенаведене, митним органом відповідно до частини шостої ст.54 МКУ було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято оскаржені рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митних декларацій.
При цьому метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої ст.58 МКУ, оскільки в наданих до митного оформлення документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо складових митної вартості.
Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 26 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МКУ.
Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів.
Відповідно до ст.64 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №5- 20,3 USD/кг (МД від 06.11.2020 №UA100430/2020/12198); товар №6 - 9,62 USD/кг (МД від 24.11.2020 №UA 100060/2020/345242).
Відтак, оскільки твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є обґрунтованим, а документи, подані позивачем до митного органу, не є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною контракту, а, отже, не підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, оскільки витребувані документи ним не подавалися, суд приходить висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з дотриманням вимог митного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій.
В той же час, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що оскаржуване рішення не містить жодних аргументів підвищення митної вартості, оскільки вказані аргументи викладені в джерелі гр. 33 до оскаржуваного рішення та отримані в електронній формі позивачем (а.с. 121).
За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність оскарженого рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.06.2025 року.
СуддяС.А. Гебеш