17 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/21378/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі -ГУ ПФУ в Харківській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку на 7 років у відповідності до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 30.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та з 26.04.1986 і по даний час проживала і проживає в с.Гладковичі та с. Виступовичі, м. Овруч Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, тобто на території, які відносяться до різних зон радіоактивного забруднення.
Позивач з досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу, 30.09.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та загальний страховий стаж 34 роки 07 місяці 02 дні надає їй право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років, а тому відмову у її призначенні вважає протиправною.
Ухвалою суду від 11.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від ГУ ПФУ в Харківській області 05.12.2025 надійшов відзив, у якому представник проти позову заперечила і зазначила, що період період проживання позивача на території, яка відноситься до зони безумовного обов'язкового відселення - 4 роки 10 місяців 29 днів, початкова величина до неї не застосовується, тому позивач матиме право на призначення пенсії у відці 56 років. У зоні ж добровільного (гарантованого) відселення період проживання позивача становить лише 1 роки 4 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Саме з цих підстав було прийнято рішення від 08.10.2024 за №063550004460, що оскаржується.
Від представника ГУ ПФУ в Житомирській області 17.12.2024 надійшов відзив, у якому проти позовних вимог заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляду заяви позивача рішенням ГУ ПФУ в Харківській області позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення. Вважає оскаржуване рішення правомірним та вмотивованим, оскільки доданими документами станом на 01.01.1993 позивачем підтверджений період проживання (роботи) у зоні безумовного обов'язкового відселення з 13.09.1988 по 31.12.1992 (11.08.1993) - 04 роки 03 місяці 18 днів, що дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 4 роки (на 1 рік за кожний рік проживання, початкова величина зниження пенсійного віку не застосовується, так як не виконана умова проживання з моменту аварії по 31.07.1986) відповідно до статті 55 Закону №796. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 01 рік 04 місяці 17 днів, що не дає позивачу права на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796. Наголошує, що до матеріалів справи не надано жодних доказів, що саме ГУ ПФУ в Житомирській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки останнє листом від 09.10.2024 лише повідомило позивача про зміст прийнятого ГУ ПФУ в Харківській області рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону№1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Судом встановлено та визнається сторонами, що на день звернення із заявою про призначення пенсії (30.09.2024) позивачці виповнилося 54 роки; загальний страховий стаж позивача, який враховано при розгляді заяви про призначення пенсії, становить 34 роки 2 місяці 7 днів.
Відповідачами не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача є наявним страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09 березня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, зменшення віку передбачено 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - не менше двох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом двох трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Постанова №106).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Також частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно з наданим посвідченням, серія НОМЕР_1 від 09.03.2000 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, суду не надано і матеріали справи не містять.
Згідно довідки від 16.09.2024 №819, яка видана виконавчим комітетом Гладковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) з 26.04.1986 по 28.08.1987, з 29.07.1988 по 12.08.1988 с.Гладковичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.
Відповідно до довідки від 16.09.2024 №20-908, яка видана виконавчим комітетом Овруцької міської ради Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в зоні безумовного обов'язкового відселення (2 зона) з 13.09.1988 по 11.08.1993 в с.Виступовичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області;
Згідно довідки від 12.09.2024 №2633, яка видана виконавчим комітетом Овруцької міської ради Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення (3зона) - в м.Овруч, з 17.05.1996 по теперішній час.
Таким чином, факт постійного проживання (роботи) позивачки в зоні безумовного обов'язкового відселення (2 зона) доведений матеріалами справи, що у сукупності дає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на шість років.
На переконання суду, ГУ ПФУ в Харківській області дійшов помилкового висновку про відсутність початкової величини у позивачки, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з моменту аварії по 31 липня 1986 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому нею дотримана умова щодо встановлення початкової величини відповідно до статті 55 Закону №796, отже, вона має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
З огляду на викладене та оскільки на час звернення до органів Пенсійного фонду України належність позивачки до статусу громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 3 категорії, ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і вказує на те, що вона має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Суд зазначає, що подані позивачкою документи в сукупності не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні радіоактивного забруднення та наявності у неї вищевказаного статусу. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії за віком відповідачем не наведено, а тому суд вважає, що відмова у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а отже є протиправною.
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від від 08.10.2024 за №063550004460 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком є немотивованим і протиправним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 30.03.2024, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведені на інший вид пенсії.
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 30.03.2024, слід відмовити.
Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Суд наголошує, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії щодо самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2023 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Судові витрати згідно ст. 139 КАС України підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), (Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.10.2024 №063550004460про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2024 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
17.06.25