16 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/24152/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопада 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, досяг 56 річного віку, набув загального трудового стажу 22 роки 1 місяць 20 днів, а тому має право на зниження пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, яку за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Донецькій області та рішенням від 04.11.2024 №64250007571 у призначенні пенсії йому було відмовлено. Підставою відмови, на думку відповідача, є не підтвердження факту проживання (відпрацювання) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993. Позивач не погоджується з цим рішенням і зазначає, що він був зареєстрований і постійно проживав в зоні гарантованого добровільного відселення та проживає там і до цього часу, під час навчання приїжджав на канікули та святкові дні, тому має право на вихід на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років. Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
Від ГУ ПФУ в Донецькій області до суду надійшов відзив, у якому, заперечуючи проти задоволення позову, зазначено, що заяву позивача від 28.10.2024 за принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Донецькій області та рішенням від 04.11.2024 №64250007571 у призначенні пенсії відмовлено. Зазначає, що доданими до заяви документами позивач не підтвердив період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року, тому відсутні підстави для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема зазначив, що станом на 01 січня 1993 року документально підтверджено період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення - 0 років 10 місяців 9 днів, при цьому не враховано період навчання позивача у Вінницькому державному педагогічному університеті з 01.09.1988 по 26.06.1993, оскільки м.Вінниця не відноситься до зони посиленого радіологічного забруднення, а денна форма навчання передбачає безпосередню участь абітурієнта в навчальному процесі. Вважає оскаржуване рішення правомірним і таким, що винесене відповідно до норм чинного законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом встановлено такі обставини справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 , видане облвиконкомом 21.09.1995.
Позивач 28.10.2024 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно достатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУ ПФУ у Донецькій області та 04.11.2024 прийняло рішення №64250007571 про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки доданими документами не підтверджено проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше трьох років станом на 01.01.1993. Документально підтверджено період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення - 0 років 10 місяців 9 днів. При цьому, до періоду постійного проживання (роботи) у цій зоні відповідачем не враховано період навчання позивача у Вінницькому державному педагогічному університеті з 01.09.1988 по 26.06.1993, оскільки м.Вінниця не відносяться до зони радіологічного забруднення.
Вважаючи прийняте рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зістаттею 21 Конституції Україниусі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини 1статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно достатті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави».
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІVз наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-ІV).
Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5);
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6).
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи або ж щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 чи 3 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки або ж 4 роки для відповідної зони.
Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
З аналізу наведених норм видно, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», а факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення засвідчують довідки, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
При цьому, згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З довідки №77/5 від 07 жовтня 2024 року, виданої Органом самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинків, вуличних комітетів на підставі акту сусідів, вбачається, що позивач зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 ; приїжджав в с. Сарновичі на період канікул, вихідних і святкових днів під час навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті; період педагогічної практики з 01.09.1992 по 03.10.1992 в Сарновицькій СШ Коростенського району Житомирської області.
Разом з тим, з копії диплому НОМЕР_2 та трудової книжки НОМЕР_3 судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1988 по 15.08.1993 навчався у Вінницькому державному педагогічному університеті.
Оскільки м. Вінниця не віднесено до зони, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС, період навчання позивача у Вінницькому державному педагогічному університеті з 01.09.1988 по 15.08.1993 не було враховано пенсійним органом до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 31.07.2019 у справі № 572/1173/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю (у даному випадку - у зоні гарантованого добровільного відселення).
Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22.
Суд погоджується, що наявність у позивача вказаного вище посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає йому право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачці віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Оскільки судом встановлено, що доказами, долученими до матеріалів справи, не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993, відтак, він не набув права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому рішення ГУ ПФУ у Донецькій області №64250007571 від 04.11.2024 є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином довів, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбаченийзаконом, а тому позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Керуючись положеннями статей 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
16.06.25