17 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/5976/25
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльністі, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Житомирській області щодо не списання з нього податкового боргу;
- зобов'язати Головне Управління ДПС у Житомирській області списати з нього податковий борг за податком на доходи фізичних осіб в сумі 76515,42 грн та по військовому збору в сумі 6362,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскільки податкова заборгованість у розумінні п.101.2. ст.101 Податкового кодексу України є безнадійним податковим боргом, стосовно якого минув строк давності, то в даному випадку наявні достатні правові підстави для її списання.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що 08.02.2023 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у сумі 82877,53 грн (справа №240/3479/23) у строк визначений п.102.1. ст.102 ПК України та ст.122 КАС України. Позов заявлено до суду до спливу 1092 днів, судом відкрито провадження у справі №240/3479/23 також до спливу 1092 днів з дня виникнення заявленого податкового боргу.
З 31.03.2025 по 14.04.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025, 21.03.2025, 23.05.2025, 29.05.2025 та 13.06.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків
Суд встановив, що за даними податкового органу, за ОСОБА_1 рахується борг в сумі 82877,53 грн.
Вважаючи, що по вказаній заборгованості минув строк давності, визначений Податковим кодексом України, 04.02.2025 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Житомирській області з заявою про визнання безнадійним податкового боргу та скасування обтяжень на майно.
Листом від 18.02.2025 №5354/6/06-30-13-02 Головне управління ДПС в Житомирській області відмовило позивачу у списанні вказаного боргу за відсутністю підстав.
Не погоджуючись із відмовою у списанні податкового боргу, як безнадійного, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1. статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29. пункту 20.1. статті 20 ПК України).
Підпунктом 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Списання безнадійного податкового боргу врегульовано статтею 101 ПК України.
Згідно з пунктом 101.1. статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Пунктом 101.5. статті 101 ПК України встановлено щоквартальне здійснення списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Міністерство фінансів України наказом 28.07.2022 № 220, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.08.2022 за № 908/38244, затвердило Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (тут і надалі у редакцій, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин Порядок №220).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу II Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4. статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, - станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.
Згідно з пунктами 1, 5-6 розділу IIІ вказаного Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7-8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для територіального органу ДПС. Неотриманий платником податків примірник рішення зберігається у територіальному органі ДПС.
Структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм слідує, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
В той же час, якщо контролюючий орган ініціював процедуру стягнення податкового боргу, зокрема в судовому порядку, до закінчення строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення "безнадійного".
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №807/2097/16, від 19.05.2020 у справі №826/8231/15, від 17.02.2022 у справі №820/6713/17 та від 31.05.2022 у справі №520/1039/20, який підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як передбачено підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 220. В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Згідно з підпунктом 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 вказаного Кодексу.
Відповідно до ст.102.4. ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1. цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом 3 пункту 59.1. статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ (далі - Закон України № 2120-ІХ) зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Окрім того Законом України № 2120-ІХ статтю 102 ПК України доповнити пунктом 102.9. такого змісту:
" 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" від 30 червня 2023 року № 3219-IX (далі - Закон України № 3219-ІХ), зокрема, виключено пункту 102.9. статті 102 ПК України (з 01 серпня 2023 року).
Підпунктом 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
Відтак, перебіг строку давності, встановленого пунктом 102.4. статті 102 ПК України, (1095 днів) був зупинений з 18 березня 2020 року по 24 лютого 2022 року на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та з 24 лютого 2022 року по 01 серпня 2023 року на підставі пункту 102.9 статті 102 ПК України.
Як видно з матеріалів справи, за позивачем обліковується податкова заборгованість у сумі 82877,53 грн, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), який виник 28.12.2018 згідно податкових повідомлень-рішень від 15.11.2018 №0033161305 та №0033171305 в загальній сумі 76515,42 грн по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001), який виник 28.12.2018 згідно податкового повідомлення-рішення від 15.11.2018 №0033191305 в сумі 6362,11 грн.
Суд звертає увагу, що з дня виникнення податкового боргу (28.12.2018) по день початку зупинення строків давності, встановлених ст.102 ПК України (18.03.2020), минуло 447 календарних днів.
З матеріалів справи установлено, що контролюючий орган ініціював процедуру стягнення з позивача податкового боргу шляхом звернення до суду з позовом.
Так, з інформації зазначеної в КП "ДСС" судом встановлено, що 10.02.2023 Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 82877,53 гривень.
Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року провадження в адміністративній справі №240/3479/23 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2021 у справі №2а-3025/11/0970 виснував, що наявність судового провадження про стягнення податкового боргу не дає підстав для списання такого боргу, як безнадійного до отримання судового рішення про відмову у такому стягненні.
Таким чином, по сумі податкової заборгованості позивача в розмірі 82877,53 грн податковим органом ініційовано процедуру стягнення в судовому порядку, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що до такої заборгованості можуть бути застосовані положення ст.101 ПК України щодо визнання її безнадійною та списання.
Разом з тим, суд звертає увагу представника позивача в частині покликання на нормативно-правовий акт, що втратив чинність на момент вирішення спору, а саме Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), на підставі Наказу Міністерства фінансів № 220 від 28.07.2022.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 зазначено, що частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на час звернення позивача із заявою про визнання податкового боргу безнадійним (04.02.2025) Порядок № 577 був нечинним (з 23.08.2022).
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що податковий борг позивача не є "безнадійним", внаслідок чого у відповідача не було підстав для його списання, тобто з його боку не вчинено протиправної бездіяльності, тому позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
17.06.25