Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 червня 2025 року Справа№200/2175/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2025.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Вказує, що з 01.03.2025, як вбачається з наданого йому перерахунку, нарахований розмір його пенсії становить 24778,15 грн. Однак, всупереч цій сумі, відповідач виплачує йому лише 23610,00 грн.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки обмеження пенсії максимальним розміром здійснюється на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262, яка була визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016. На підтвердження своєї позиції посилається на норми Конституції України та усталену судову практику Верховного Суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у вказаній адміністративній справі відкрито провадження; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що при виплаті пенсії позивачу діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, посилається на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ №209 від 25.02.2025. Відповідач визнає факт визнання неконституційною частини сьомої статті 43 Закону №2262, однак вважає, що оскільки Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII до цієї частини були внесені зміни, її дія була фактично відновлена.
Також наголошує на праві держави змінювати механізм реалізації соціально-економічних прав в умовах воєнного стану та неможливості їх повного фінансового забезпечення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, де отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону №2262.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 з урахуванням індексації - 1500,00 грн.
При цьому, загальний розмір пенсії позивача склав 24778,15 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 23610,00 грн.
Листом від № 836-925/Б-02/8-0700/25 від 10.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на звернення позивача повідомлено, що з 01.03.2025 року основний розмір пенсії підвищено на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115, з урахуванням абзацу 2 пункту 3 Постанови №209. Отже, з 01.03.2025 пенсійна виплата виплачується з дотриманням частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 23610,00 грн.
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому, згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон №2262. Цей закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення вказаної категорії громадян та має на меті встановлення єдиної системи їх пенсійного забезпечення.
Частиною третьою статті 43 Закону №2262 (в редакції, що діяла до внесення спірних змін) було передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, без встановлення будь-яких граничних обмежень.
Правовою підставою для обмеження пенсії позивача відповідач вважає частину сьому статті 43 Закону №2262.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення. У вказаному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що оспорювані положення Закону №2262, якими обмежується максимальний розмір пенсії, порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20.12.2016 в Законі №2262 відсутня норма, яка б обмежувала максимальний розмір пенсії для військовослужбовців. Рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов'язковим до виконання на всій території України та не підлягає оскарженню.
Аргумент Відповідача про те, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни до частини сьомої статті 43, є хибним та спростовується сталою та незмінною практикою Верховного Суду.
Так, у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17 та багатьох інших, Верховний Суд дійшов висновку, що внесення змін до норми, яка визнана неконституційною і втратила чинність, не може її відновити.
Законодавець не може змінювати, доповнювати чи викладати в новій редакції положення, яке було вилучене з правового поля внаслідок визнання його неконституційним. Неможливо змінити те, чого не існує. Отже, посилання Відповідача на зазначені зміни є безпідставним.
Також є необґрунтованими посилання відповідача на норми Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у зразковій справі № 240/4946/18, неодноразово зазначав, що законами про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших (спеціальних) законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Закон про бюджет має тимчасовий характер, і його норми не можуть встановлювати нове чи змінювати існуюче правове регулювання, особливо у сфері соціальних гарантій, які визначені спеціальними законами.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У рішенні у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Право на отримання пенсії у повному розрахованому розмірі є «майном» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протиправне зменшення її розміру є порушенням цього права, оскільки створює у Позивача обґрунтовані "законні очікування" на отримання пенсії в повному обсязі, які підлягають захисту.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2025 є протиправними, оскільки суперечать Конституції України, Закону №2262 (в редакції після Рішення КСУ №7-рп/2016) та усталеній практиці Верховного Суду. Позивач має право на отримання пенсії у повному нарахованому розмірі 24778,15 грн.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування з 01.03.2025 обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Відтак належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач правомірності своїх дій не довів, а його аргументи базуються на помилковому тлумаченні норм права та застосуванні нечинних положень.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Загацька