16 червня 2025 рокуСправа № 160/16386/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваль Олександр Володимирович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
18.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла 04.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваль Олександр Володимирович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/16386/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів звернення до суду в межах строків, встановлених ст. 122 КАС України, або заяви про поновлення пропущеного строку з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
12.06.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, у якій він указує, що про порушення прав з боку відповідача позивач дізналася лише з відповідача відповідача від 23.05.2025 на адвокатський запит. Представник відповідача також зазначає, що в теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону. Встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної діяльності (бездіяльності). Верховний Суд розглядав касаційну скаргу позивача на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви у зв'язку із пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом до пенсійного органу про оскарження відмови у призначенні пенсії. Суд не погодився із застосуванням судами шестимісячного строку звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах, виходячи із наступного. Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки виключно шляхом прийняття закону та у виняткових випадках дозволяється змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. Крім цього, представник позивача посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, в якій зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, представник позивача просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.05.2019.
Водночас, з позовною заявою представник позивача звернувся до суду 04.06.2025.
Представник позивача зазначає, що право позивача на звернення до суду з вимогами до відповідача щодо перерахунку пенсії не обмежується шестимісячним строком звернення до суду.
Однак, такі доводи позивача є безпідставними та спростовуються висновками Верховного Суду, наведеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Звернення позивача з заявою та отримання відповіді на це звернення свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Крім цього, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась, і станом на час постановлення цієї ухвали воєнний стан продовжує свою дію.
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Поряд з цим, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
Водночас, відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв, не призупиняв своєї діяльності та продовжував здійснювати правосуддя.
У свою чергу, представник позивача не навів обставин, пов'язаних із запровадження дії воєнного стану, які б перешкоджали позивачу звернутись до суду у встановлений законом строк.
Як зазначено вище, представник позивача просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.05.2019.
Проте, представник позивача не вказує поважних причин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду, починаючи із 18.05.2019 і до початку введення в Україні воєнного стану (24.02.2022).
Таким чином, відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Отже, звернувши до суду 04.06.2025 і заявивши позовні вимоги про перерахунок і виплату пенсії з 18.05.2019, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату пенсії з 18.05.2019 по 04.12.2024.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовна заява в частині позовних щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 18.05.2019 по 04.12.2024 підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути позивачеві позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваль Олександр Володимирович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 18.05.2019 по 04.12.2024.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна