17 червня 2025 рокуСправа №160/14020/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати:
довідку позаштатної постійно-діючої Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №276/5565 від 29.11.2024 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ;
наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 №455 від 22.04.2025 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
наказ Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 06.04.2025 до 22.04.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. 06 квітня 2025 року приблизно о 14:00 в селі Джулинка Гайсинського району Вінницької області працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було незаконно затримано. Його відвезли до будівлі Закладу дошкільної освіти ясла-садок №1 "Пролісок" Гайсинської міської ради, де він утримувався до 22.04.2025. Жодних документів, які б визначали правовий статус, позивачу не надано.
Позивач має хронічне обструктивне захворювання легенів та гіпертонічну хворобу, приймаю ліки на постійній основі.
З приводу незаконного затримання позивача його цивільна дружина ОСОБА_2 зверталася до органів Національної поліції та до суду.
Позивач вважає дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 незаконними, оскільки затримання здійснено без належного оформлення, без роз'яснення прав затриманого та без повідомлення про причини затримання, що порушує ст. 29 Конституції України та ст. 208 КПК України.
Позивач наполягає на тому, що ВЛК він фактично (в законному порядку) не проходив. Проведення будь-якого медичного огляду чи проходження військово лікарської комісії (ВЛК) було неможливим як 29.11.2024, так і в період перебування під варто ТЦК: НОМЕР_2 , оскільки у позивача були відсутні з собою документи, що підтверджують його особу та стан здоров'я.
Стан здоров'я позивача є незадовільним і таким, що не дозволяє йому проходити військову службу. Це слідує з виписки АЗПСМ №1 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 1490681 від 07.04.2025.
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 позивача було зараховано на військову службу за призовом у воєнний час на всі види забезпечення і призначений на посаду. Вказаний наказ винесений на підставі незаконни х рішень ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому також є не законним.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
19.05.2025 р. від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив наступне. Як видно з довідки військово - лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.11.2024 року №276/5565 позивач був визнаний придатним до військової служби, а також призваний на військову службу згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і зарахований до особового складу військової частини на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2025 №123 (по стройовій частині) на посаду стрільця- хіміка відділення охорони 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 на підставі поіменного списку команди, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 №2153 від 22.04.2025.
Довідка військово-лікарської комісії, видана ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.11.2024 року №276/5565, є дійсною, а права позивача при призові його на військову службу під час мобілізації не порушено.
03.06.2025 р. від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. 29.11.2024 року військовозобов'язаного ОСОБА_1 як такого, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», було взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповідно до вимог пункту 81 Порядку №560 направлено для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 . 29.11.2024 року позивач завершив проходження медичного огляду військово лікарською комісією та на підставі графи ІІ Розкладу хвороб наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року визнаний придатним до військової служби (протокол №276/5565 від 29.11.2024 року).
ОСОБА_1 був запланований до призову для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_4 . Проте позивач умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо допускаючи настання цих наслідків уникнув відправки в складі команди військової частини НОМЕР_4 на військову службу під час мобілізації, шляхом втечі з пункту збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 , що було зафіксовано актом фіксування самовільного залишення військовозобов'язаним пункту збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 за вхідним №14082 від 29.11.2024 року. В подальшому позивача було повторно доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 06.04.2025 року.
06.06.2025 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач вказав про таке. Оскарженню у судовому порядку, за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК. Отже позивач проходив військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 , то і постанова ВЛК оформлена за результатами такого огляду повинна оскаржуватися до ВЛК регіону за підпорядкованістю.
06.06.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідачів, викладених у відзивах.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
29.11.2024 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
29.11.2024 року позивача було взято на військовий облік військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
29.11.2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.11.2024 року №276/5565 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Наказом №1065 від 29.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 «Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації» військовозобов'язаний ОСОБА_1 був призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_4 .
Актом фіксування самовільного залишення військовозобов'язаним пункту збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 за вхідним №14082 від 29.11.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 уникнув відправлення в складі команди до військової частини НОМЕР_4 .
06.04.2025 р. позивача повторно доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 в період з 06.04.2025 року по 22.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 був призваний для проходження військової служби за мобілізацією та направлений для проходження військової служби по мобілізації у складі команд: НОМЕР_4 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.04.2025 року №394); НОМЕР_5 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.04.2025 року №398); НОМЕР_6 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.04.2025 року №400); НОМЕР_7 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10.04.2025 року №406); НОМЕР_8 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.04.2025 року №408); НОМЕР_9 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.04.2025 року №412); НОМЕР_10 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.04.2025 року №417); НОМЕР_8 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.04.2025 року №421); НОМЕР_11 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.04.2025 року №426); НОМЕР_12 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.04.2025 року №429); НОМЕР_12 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17.04.2025 року №435); НОМЕР_13 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.04.2025 року №441); НОМЕР_4 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.04.2025 року №445); НОМЕР_12 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.04.2025 року №448); Т0930 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.04.2025 року №451).
Наказом №455 від 22.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 «Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації» військовозобов'язаний ОСОБА_1 був призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2025 №123 (по стройовій частині) ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-хіміка відділення охорони 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Вінницького міськрайонного суду від 17.04.2025 р. у справі №127/11578/25 встановлено наступне:
«До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 зі скаргою, поданою в порядкуст. 206 КПК України, на незаконне позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Скарга мотивована тим, що 06.04.2025 року о 14:00 год. в с. Джулинка Гайсинського району Вінницької області працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було незаконно затримано ОСОБА_1 , який являється цивільним чоловіком особи ОСОБА_2 .
Як зазначається в скарзі, після затримання ОСОБА_1 було доставлено до м. Вінниці, про що він повідомив телефоном зі свого мобільного номера. В подальшому зв'язок із ним був відсутній. Де саме його утримують співробітники ІНФОРМАЦІЯ_9 станом на момент подання даної скарги - не відомо. Затримання було здійснено без повідомлення підстав, без складання протоколу затримання та без надання можливості зв'язатися з адвокатом, що є грубим порушенням його прав, гарантованих Конституцією України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
ОСОБА_1 має хронічне обструктивне захворювання легень та гіпертонічну хворобу серця, приймає ліки на постійній основі. На момент затримання у нього не було з собою документів, які б підтверджували стан його здоров'я, оскільки затримання відбувалось шляхом викрадення, без законних підстав та оформлення.
Окрім того, наскільки відомо особі, яка звернулась до суду з даною скаргою, ОСОБА_1 утримують у приміщенні, яке не є офіційно визначеним місцем для утримання осіб, а саме в будівлі дитячого садка №1, що суперечить законодавству України.
Також проведення будь-якого медичного огляду чи проходження ВЛК є неможливим, оскільки у ОСОБА_1 відсутні з собою документи, що підтверджують його особу та стан здоров'я.
Як вбачається із отриманих пояснень та встановлених обставин,
ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення військово-облікових даних, протокол про його затримання згідно вимог КПК України та КУпАП не складався, оскільки працівники органів ТЦК та СП відповідно не є правоохоронними органами чи органами державної влади, на яких покладено функцію затримання чи утримання осіб під вартою, а також службові чи посадові особи не є уповноваженими особами, що уповноважені затримати особу в силу ст. 208 КПК України.
Натомість, як вбачається, витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з адміністративно-господарської діяльності)від 16.04.2025 №429 сержанта ОСОБА_3 , 1977 р.н., призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією.
Аналіз статті 206 КПК України передбачає як незаконне затримання особитримання особи під вартою, позбавлення свободи без судового рішення, або не звільненняпід варти після внесення застави.
Призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України. Метою перебування ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 було уточнення його військово-облікових даних та проходження військової лікарської комісії з метою призову до ЗСУ по мобілізації і не є незаконне затримання особи.
Тож, з огляду на вищевикладене, оскільки обставини, про які зазначає у своїй скарзі ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що дана скарга задоволенню не підлягає.»
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Вінницького міськрайонного суду від 17.04.2025 р. у справі №127/11578/25 набрала законної сили 23.04.2025 р.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII), Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), Положення № 402.
Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Так, статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-ХІІ.
Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з абзацами 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до абзаців1-3 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); перевіряти у ТЦК та СП, закладах охорони здоров'я (установах) Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів, результати перевірок доповідати начальнику ЦВЛК та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).
Відповідно до підпункт 2.5.1. пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:
госпітальні ВЛК;
гарнізонні ВЛК;
ЛЛК;
ВЛК Десантно-штурмових військ;
ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України;
ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;
ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
В позовній заяві позивачем протиправність оскаржуваних рішень відповідачів обґрунтована не законністю довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.11.2024 року №276/5565, якою ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, та не дотриманням процедури призову на військову службу шляхом незаконного позбавлення волі.
Як убачається із наведених вище норм Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою, зокрема, визначення придатності за станом здоров'я до військової служби військовозобов'язаних, за результатами якого приймають постанови.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Відповідно до Положенням № 402 ВЛК ТЦК та СП не наділені повноваженнями змінювати своє рішення. Проте, як визначено у підпункті 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, у разі незгоди із рішеннями ВЛК ТЦК та СП особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Однак немає даних про те, що позивач звертався до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 №276/5565 від 29.11.2024 р. Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов'язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 р. у справі №240/13173/22.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обставини щодо незаконного позбавлення волі позивача, викладені у позові, вже були предметом судового розгляду та цим доводам позивача надано оцінку ухвалою Вінницького міськрайонного суду від 17.04.2025 р. у справі №127/11578/25, яка на момент розгляду справи №160/14020/25 набрала законної сили.
Тому, вказані обставини не можуть бути повторно досліджені адміністративним судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук