Справа № 554/4879/24 Номер провадження 22-ц/814/951/25Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
04 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Грицак А.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Полтавській області про стягнення шкоди, -
У травні 2024 року позивач звернулася до суду із позовом до Головного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Полтавській області про стягнення шкоди, в якому просила стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок коштів Державного Бюджету України - 450 000 гривень відшкодування моральної шкоди, яка була завдана протиправними діями та бездіяльністю ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок коштів Державного Бюджету України - матеріальну шкоду розміром 119 220 гривень 30 копійок, яка складається: із боргу по невиплаті пенсії за період з 01.12.19 року по 30.04.2022 року розміром 77 220 гривень 30 копійок та боргу по невиплаті надбавки до пенсії за період з 01.05.2022 року по 31.01.2024 року у розмірі 42 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона зараз отримує пенсію довічно, як військовий пенсіонер за вислугою років.
З метою перерахунку її пенсії з 01.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із довідкою з Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" №33/37-4/9039 від 04.06.2021 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області. Після чого ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно відмовилось перераховувати пенсію, тому вона вимушена була подати відповідний позов в Полтавський окружний адміністративний суд.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі №440/16972/21 визнано дії відповідача протиправними. Зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Державної установи "Територіальне медичне обєднання МВС України по Полтавській області" від 04.06.2021 №33/37-4/9039, а також здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.
За період з 01.12.2019 року по 30.04.2022 року відповідачем було нараховано борг по виплаті позивачці пенсії у розмірі 77220 гривень 30 копійок.Проте , було припинено виплату надбавки до пенсії розміром 2000 гривень, яку позивач отримувала на законних підставах з 01 липня 2021 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року у справі №440/15750/23 дії відповідача було визнано неправомірними . Зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01 травня 2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум» З метою виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував за період з 01.05.2022 року по 31.01.2024 року борг по виплаті пенсії у розмірі 42000 гривень.
У зв'язку із тим, що позивачці був не виплачений борг по пенсії загальним розміром 119 220 гривень 30 копійок вона подала заяву 23.02.2024 року до начальника ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області. На її заяву надійшов лист з ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області №5518-4424/Б-02/8-1600/24 від 7.03.24 року в якому повідомлялось, що згідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ч.2, ст. 95 Конституції України видатки на пенсійні витрати військовослужбовців встановлюються за рахунок коштів Державного Бюджету України.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 07 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Полтавській області про стягнення шкоди - відмовлено.
В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального парва.
В огрунтування скарги вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги , що скаржнику вже була завдана матеріальна та моральна шкода , оскільки Держава Україна в особі ГУ ПФУ в Полтавській області позбавила її пенсії та соціальних виплат розміром 119 220 , 30 грн порушивши її право власності на ці грошові кошти.
Окрім того, суд першої інстанції відмовив у позові за надуманих підстав.
ГУ ПФУ в Полтавській області замовчував той факт, що 07.06.2024 відділом примусового виконання рішень УЗПВР у Полтавській області були відкриті два виконавчі провадження №75241533 та №75241899 про примусове виконання вище згаданих рішень адміністративного суду. При цьому наявність або відсутність виконавчих проваджень не спростовує вже встановлені двома рішеннями суддів протиправні дії та бездіяльність підрозділів пенсійного фонду , які фінансуються за рахунок Державного Бюджету України , який повинен відшкодувати скаржнику завдану шкоду.
Наявність протиправних дій які вже встановлені двома рішеннями судів , які досі в повному обсязі не виконані, автоматичо за своїми наслідками мають причинно-наслідковий зв'язок із матеріальною шкодою та збитками , які помилково зазначаються судом першої інстанції як борг.
Відтак , наявність моральної шкоди скаржником доведена , оскільки дії відповідача визнано протиправними , що тягне за собою відповідальність у вигляді відповідної фінансової компенсації моральної шкоди .
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 жовтня 2024 року, та постановити нове про задовлення позовних вимог.
Від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому пенсійний фонд посилаючись на безпідставність вимог позивача , просить апеляційну скаргу залишити без задовлення а рішення без змін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах пожежної охорони, які були в складі органів внутрішніх справ МВС, після чого в 1998 році вона звільнилась на пенсію з посади інспектора 1-го загону ДПО м. Кременчука УДПО УМВС в Полтавській області у званні капітана внутрішньої служби, вона зараз отримує пенсію довічно, як військовий пенсіонер за вислугою років.
На підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі №440/16972/21 було вирішено: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Державної установи "Територіальне медичне обєднання МВС України по Полтавській області" від 04.06.2021 №33/37-4/9039. Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити з 01.12.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Державної установи "Територіальне медичне обєднання МВС України по Полтавській області" від 04.06.2021 №33/37-4/9039, а також здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум пенсії».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року у справі №440/15750/23 позовні вимоги були задоволені, а саме судом було вирішено: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 травня 2022 року доплати до пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01 травня 2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум» З метою виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував за період з 01.05.2022 року по 31.01.2024 року борг по виплаті пенсії у розмірі 42000 гривень.
Дослідивши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги колегія суддів виходить з слідуючого.
Згідно ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до статті 125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини першою статті 19ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом даного позову є вимога про стягнення із ГУ ПФУ у Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України грошових сум, а саме недоотриманої пенсії і моральної шкоди, завданої невиплатою коштів.
Підставою заявлених вимог (обставини, якими обгрунтовані вимоги) є невиконання ГУ ПФУ у Полтавській області рішень адміністративних судів, якими відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача і провести відповідні виплати.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у справі №750/4724/21, розглянутій Верховним Судом, була вимога про стягнення із ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача коштів недоотриманої пенсії і моральної шкоди.
Підставою заявлених вимог було невиконання відповідачем рішень адміністративних судів, якими на відповідача покладений обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача і провести відповідні виплати.
У справі №750/4724/21 постанова від 28 червня 2023 року Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та закриваючи провадження у справі, вказував на те, що відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір щодо недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов'язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов'язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.
Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов'язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).
Аналіз положень частини п'ятоїстатті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС Україниу їх поєднанні дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб'єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв'язку з тим, чи пред'явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Зважаючи на вищевикладені висновки Верховного Суду , колегія суддів вважає, що оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами ОСОБА_1 про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про відшкодування недоотриманої пенсії і моральної шкоди, суд першої інстанці не визначився із правовою природою спірних правовідносин, не звернувши увагу на суб'єктний склад учасників справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про підсудність зазначеної справи судам цивільної юрисдикції та розглянув її по суті.
Враховуючи суб'єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами ОСОБА_1 про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що справа судом першої інстанції розглянута з порушенням правил юрисдикції, а отже рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ч.2 ст.377, ст.381, ст.382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 жовтня 2024 року, скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Полтавській області про стягнення шкоди, закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним копії постанови апеляційного суду звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати виготовлення повного текста постанови.
Головуючий суддя : В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов