Справа № 545/2430/24 Номер провадження 22-ц/814/1954/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
16 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У червні 2024 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його на користь 403 996,27 гривень вартості необлікованого об'єму природного газу, 1 106,17 витрат на проведення експертизи і 6 076,54 гривень витрат по сплаті судового збору
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому в установленому законом порядку присвоєно персональний код ідентифікації споживача EIC-код 56ХМ26І01128221О, особовий рахунок НОМЕР_1 .
17.10.2023 під час перевірки працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» у домоволодінні відповідача виявлено несанкціоноване підключення житлового будинку до газопроводу, встановленого прихованим способом, після часткового розкопування підземної частини газопроводу було виявлено наявність невідомого отвору, відсутнього в проектній документації, внаслідок чого було проведено донарахування об'ємів спожитого природного газу на суму 403 996,27грн, які добровільно відповідачем не сплачені.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 січня 2025 року позов задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в розмірі 403 996,27грн, витрати, пов'язані з проведенням експертизи ЗВТ, у сумі 1 106,17 грн і 6 076,54 грн витрат по сплаті судового збору, всього 411 178,98 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що усупереч принципу змагальності позивачем не доведені обставини, на які він посилався у підтвердження заявлених вимог, а суд необгунтовано визнав належними, допустимими і достатніми докази, подані позивачем.
Зокрема, наданий суду акт-розрахунок виконаний без дотримання приписів глави 3 і глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, в акті не наведені формули, за якими проводився розрахунок об?ємів необлікованого газу, критерії обрахунку, величини, що застосувавлися для розрахунку, що позбавляє можливості перевірити правильність даних у розрахунку від 24 жовтня 2023 року.
Судом не враховано, що за змістом норм Кодексу газорозподільних систем та судової практики у справах такої категорії відповідальність споживача настає у разі доведеності причинно-наслідкового зв?язку між виявленим порушенням і необлікованим використанням газу поза лічильником.
У відзиві АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Звертається увага на те, що доводи відповідача про незрозумілість акта-розрахунку і його невідповідність нормам Кодексу ГРМ є хибними, оскільки розрахунок здійснений у відповідності до вимог п.п.3 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, враховуючи, що несанкціонований газопровід виявлений у підземній частині газопроводу-вводу. У розрахунку від 24 жовтня 2023 року використані ціни закупівлі природного газу у ТОВ «Нфатогаз України», які є у вільному доступі та про що повідомлялося відповідача у суді першої інстанції, отже він не був позбавлений можливості перпевірити правильність проведеного розрахунку.
Зауважується, що жодним нормативним актом не встановлена форма акту-розрахунку, тому він був складений у відповідності до норм Кодексу ГРМ і оформлений у доступному для споживача виді з відображенням усіх вихідних даних, які застосовані для розрахунку вартості необлікованого газу.
Твердження апеляційної скарги про необхідність доведення причинно-наслідкового зв?язку між виявленим порушенням і викривленням даних обліку спожитого газу є помилковим, адже відповідно до п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ наявність несанкціонованого газопроводу є самостійною підставою для нарахування вартості необлікованого об?єму газу, що підверджується відповідною судовою практикою.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» здійснює свою господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, виданою на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 15.06.2017 №778.
ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому у встановленому законом порядку присвоєно персональний код ідентифікації споживача EIC-код 56ХМ26І01128221О (а.с.34).
17.10.2023 у помешканні відповідача працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: наявність несанкціонованого газопроводу, встановленого прихованим способом, про що складений акт №161/23, а також акт № 501/23 про припинення (обмеження) розподілу природного газу (а.с.37,39).
Згідно з актом про порушення № 161/23 від 17.10.2023, складеним майстром СОРПТ та ОС Хорольським С.В. (посвідчення № 479), майстром СОРПТ та ОС Садомовським С.О. (посвідчення № 522),слюсарем СОРПТ та ОС ОСОБА_2 (посвідчення № 493), слюсарем СОРПТ та ОС Романенко А.О. (посвідчення № 522), у присутності споживача ОСОБА_1 , на об'єкті - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем та зафіксовано наявність несанкціонованого газопроводу, встановленого прихованим способом, відмітка про усунення порушення на дату складання акта: акт припинення №501/23, встановлено інвентарну заглушку на газопроводі вводу(а.с.37).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами позивач довів факт виявлення у домолодінні відповідача прихованого несанкціонованого газопроводу, оформлення цього факта і нарахування вартості необлікованого об'єму газу проведено у відповідності до вимог закону.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з Кодексом ГРМ, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, забороняється під'єднання несанкціонованого газопроводу.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ несанкціонований газопровід - це самовільно під'єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з'єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).
Самовільне під'єднання - це під'єднання несанкціонованого газопроводу та/або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньобудинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об'єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури.
У пункті 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ передбачено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Згідно з підпунктом 6 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про наявність несанкціонованого газопроводу.
Відповідно до пункту 1 параграфу 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням (додаток Х цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об'єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 263/7847/18) викладено висновок про те, що для встановлення наявності несанкціонованого газопроводу та несанкціонованого відбору природного газу необхідно відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ встановлення факту самовільно під'єднаного газопроводу (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з'єднаного, зокрема ввареного, врізаного, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником) газу.
У постанові Верховного Суду зазначено також таке: «Доводи касаційної скарги про те, що самого факту наявності за територією земельної ділянки позивача врізки не достатньо для примусу у вигляді донарахування неврахованих обсягів газу, необхідно встановити, хто саме здійснив таку врізку, що несанкціонований газопровід знаходиться на земельній ділянці позивача, що саме через цю врізку споживається або споживався природний газ, який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником), є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до частині четвертій статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Виходячи з обсягу прав та обов'язків споживача природного газу, позивач несе відповідальність за утримання газового обладнання в належному стані незалежно від того, чи знаходилося це обладнання в належному стані на час придбання у власність домоволодіння, чи земельної ділянки, на територію якої, як встановлено судом, незаконна врізка до газорозподільчої мережі фактично заходить під паркан будинку позивача.»
З урахуванням наведених висновків слід визнати необгрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність доведення причинно-наслідкового зв?язку між виявленим порушенням і необлікованим використанням газу поза лічильником.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги полягають у незгоді відповідача із оцінкою судом першої інстанції доказів, наявних у справі, і аргументів-заперечень відповідача проти позову.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів заперечнь (доводів) відповідача, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.
Зокрема суд першої інстанції, обгрунтовано взяв до уваги як доказ акт-розрахунок від 24.10.2023 року (а.с.49), який містить інформацію про періоди і види нарахувань, помісячні обсяги газу, його вартість; у акті зроблено посилання на главу 3 і главу 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Стверджуючи про неналежність і незрозумілість вказаного документа, відповідач всупереч ст.81 ЦПК України не навів свого обгрунтованого розрахунку на спростування правильності обрахованої позивачем вартості необлікованого природного газу.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції у відповідності до принципу оцінки доказів (ст.89 ЦПК України) дав належну оцінку встановленим недолікам акта про порушення (номер акта, контактний номер телефона, відсутність даних про роз'яснення відповідачу права на внеснення до акта своїх заперечень) і зробив правильний висновок про те, що виявлені недоліки автоматично не створюють наслідків його (акта) недійсності, не вплинули на права відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанці.
Керуючись ст. 367, ст.374 ч.1 п.1, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 16 червня 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов