16 червня 2025 року Справа 160/16997/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
10.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ст. 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, періоду навчання згідно диплому, служби в лавах Радянської армії, заробітної плати для обчислення пенсії, з компенсацію втрати частини доходу, починаючи з дати звернення - 16.09.2019 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 цій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/16997/25 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно із приписами ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п.4, п.5, п.9 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст. 4 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні ч.1 ст. 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
На обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що він 16.09.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Листом від 15.05.2020 № 7783-6542/А-03/8-0400/20 відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії. В подальшому, 16.04.2021, 23.03.2022, 24.10.2022 представник позивача звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами, в яких просив надіслати на адресу представника рішення за наслідком розгляду заяви про призначення пенсії від 16.09.2019. Листом ГУПФУ в Дніпропетровській області від 17.11.2022 відповідачем повідомлено, що в призначенні пенсії заявнику було відмовлено через відсутність загального страхового та пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. 17.05.2024 представник позивача знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повідомити про стан виконання рішення суду від 21.09.2023. Листом від 18.06.2024 відповідач повідомив стан виконання рішення суду. В подальшому, 01.06.2024 представник позивач знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру пенсії з 16.09.2019. Листом від 02.07.2024 відповідачем повідомлено, що з порушеного питання надано роз'яснення листом від 18.06.2024 за № 35408-23779/А-01/8-0400/24.
Отже, в якості підстав заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначено про неодноразове звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Зі змісту позовної заяви листами відповідача від 15.05.2020 та від 17.11.2022 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії.
За наведених обставин, позивачу слід подати уточнену позовну заяву, в якій конкретизувати позовні вимоги щодо відмови (реквізити рішення, дата, номер, тощо) в призначенні пенсії, з якою позивач пов'язує протиправну бездіяльність відповідача, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.
Також, згідно з ч.3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00грн.
Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З позовних матеріалів слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру судовий становить 968,96грн.
Однак, позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору.
За таких обставин, позивачу слід надати докази сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви в установленому порядку та розмірі, або належні докази на обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Згідно із ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За змістом ч.1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно із п.1 ч.1, ч.2 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Таким чином, у разі звернення фізичної особи до суду через її представника суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, що підтверджує його повноваження.
Як вбачається з позовних матеріалів, позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано до суду представником Богач Вітою Іванівною через підсистему «Електронний суд».
На підтвердження повноважень діяти в інтересах позивача до позовної заяви долучено скановану довіреність від 31.03.2021, складену в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль.
З тексту довіреності, виданої позивачем, вбачається, що на підставі діючого законодавства, зокрема ст. 6 ЦК України, позивач уповноважує, зокрема, Богач Віту Іванівну представляти його інтереси та бути його представником в судових органах України будь-якої інстанції та юрисдикції, вести від її імені будь які адміністративні, цивільні, господарські та інші справи з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, потерпілому, скаржнику, заявнику, захиснику, стягувачу та боржнику, третій особі, здійснювати від її імені всі передбачувані законом процесуальні дії, у тому разі сплачувати за неї судовий збір, підписувати від її імені та подавати позови, заяви, скарги, брати участь у судових засіданнях, давати усні та письмові пояснення суду від її імені, подавати докази, приймати участь в їх дослідженні, подавати заперечення, заявляти відводи, клопотання, знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, отримувати копії судових рішень, постанов, ухвал, інших документів, оскаржувати їх, розписуватись в їх отриманні.
Довіреність видана без права передоручення, строком на десять років та діє до 31.03.2031.
Зі змісту довіреності слідує, що справжність підпису Шуліки Олександра Михайловича на вказаній довіреності засвідчений адвокатом-нотаріусом Лідією Тучинською (м. Тель Авів) та скріплений печаткою нотаріуса.
Матеріали позовної заяви містять також апостиль від 05.04.2021 серійний номер №183049-3, засвідчений адвокатом Лідією Тучинською, яка діє в якості нотаріуса (підтверджено печаткою Мирового Суду м. Тель-Авів).
Згідно зі ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 р. та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із ст.1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів п. «d» ч.2 ст. 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до ст.4 Конвенції передбачений в ч.1 ст.3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05 грудня 2003 року №237/803/151/5 (чинного на час складання наданого апостилю) апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.
На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.
Як встановлено судом, до позовної заяви було долучено скановані довіреність від 31.03.2021, складену в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, видану позивачем на ім'я ОСОБА_2 , та апостиль від 05.04.2021, засвідчений адвокатом Лідією Тучинською (підтверджено печаткою Мирового Суду м. Тель-Авів), в той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.
Крім того, такі документи надані окремим аркушем та з них не вбачається відомостей щодо кількості скріплених аркушів, які повинні бути підтверджені підписом посадової особи, яка проставляє апостиль, та що вони скріплені шляхом прошивання стрічкою у спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша.
Таким чином, ОСОБА_2 не надано належних підтверджуючих документів щодо наявності повноважень діяти в якості представника ОСОБА_1 в суді та підписувати від його імені позовну заяву.
За таких обставин, позивачу необхідно надати до суду оригінал довіреності, скріплений апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника позивача, оригінали яких судом будуть повернуто за відповідним клопотанням представника позивача.
Також, відповідно до п.5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, у зв'язку із чим просить зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, починаючи з дати звернення 16.09.2019.
Зі змісту позовної заяви слідує, що листами відповідача від 15.05.2020 та від 17.11.2022 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії.
Водночас, із такими позовними вимогами позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів лише 10.06.2025, тобто із значним пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, в порушення ч.6 ст.161 КАС України не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
Позивачу недостатньо лише посилатись на необізнаність про порушення його прав та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав чи інтересів.
В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав та інтересів.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
-уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати позовні вимоги щодо відмови (реквізити рішення, дата, тощо) в призначенні пенсії, з якою позивач пов'язує протиправну бездіяльність відповідача, а також копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або докази надіслання до електронного кабінету відповідача поданих до суду документів;
-документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви в розмірі 968,96грн., сплаченого за наступними банківськими реквізитами суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа); або докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору;
-оригіналу довіреності, скріпленого апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника позивача - Богач Віти Іванівни (оригінал яких судом буде повернуто за відповідним клопотанням представника позивача);
-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом та доказів на підтвердження обставин поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бухтіярова